Постанова 4850 № 200/2433/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 року справа №200/2433/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 р. у справі № 200/2433/22 (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: 9 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з вимогами: визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати страхових виплат з 1 квітня 2021 року; зобов`язати відповідача поновити виплату позивачеві страхових виплат з 1 квітня 2021 року з виплатою недоотриманих з 1 квітня 2021 року сум. Посилаючись на порушення Конституції України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно припинив страхові виплати, як внутрішньо переміщеній особі. Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати страхових виплат протиправними, у зв`язку з чим, звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 р. у справі № 200/2433/22 позов задоволено, внаслідок чого визнати протиправною та скасовано постанову Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 27 вересня 2021 року № 14018/87470/51412/12 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 1 квітня 2021 року. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат, сплативши заборгованість за весь період, починаючи з 1 квітня 2021 року. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на сьогоднішній день Кабінетом Міністрів України не затверджений порядок сплати внутрішньо переміщеним особам сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, тому у Фонду соціального страхування України відсутні законні підстави для їх сплати Позивачу. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року допущено заміну відповідача у справі - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 11 травня 2000 року Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області. 27 листопада 2017 року позивачу видана довідка №0000418000 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 . Потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку з 4 лютого 2002 року, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 10 січня 2002 року, що підтверджується постановами відповідача та не є спірним між сторонами. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/12188/20-а від 26 березня 2021 року вирішено: «Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в період з 01 грудня 2015 року по березень 2016 року (включно). Визнати протиправними та скасувати постанови №0515/51412/4, №0515/51412/5, №0515/51412/6, прийняті 05 грудня 2016 року відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську. Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, за період з 01 грудня 2015 року по березень 2016 року (включно). Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, з 01 грудня 2016 року». У вказаному вище рішенні суд встановив, що постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську ОСОБА_1 знятий з обліку та йому припинено всі страхові виплати по страховому випадку з 1 грудня 2016 року у зв`язку з відмовою потерпілого від отримання виплат (ВПО). На виконання рішення по справі №200/12188/20-а постановою Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 15 вересня 2021 року №14018/87470/51412/10, призначено ОСОБА_1 доплату за період з грудня 2015 по березень 2016 року, з грудня 2017 року по березень 2021 року в розмірі 142518,22 грн. Постановою Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 27 вересня 2021 року № 14018/87470/51412/12 вирішено припинити потерпілому ОСОБА_1 з 1 квітня 2021 року перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 3567,22 грн. відповідно до ч. 6 ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, п. 1 постанови КМУ №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», п. 1.2, 2.1 постанови правління Фонду від 12 грудня 2018 року №27 до надання повного пакету документів. Згідно з довідкою відповідача, що надана на вимоги ухвали суду, у період з квітня 2021 по січень 2022 року щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 не нараховувалися та не виплачувалися. На звернення позивача щодо поновлення страхових виплат, Фонд соціального страхування України листом від 13 жовтня 2021 року повідомив про необхідність особистого звернення потерпілого до робочого органу Фонду та надання документів, що посвідчують особу. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати щомісячних страхових виплат з 1 квітня 2021 року, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом. За приписами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Згідно п. 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року (далі - Закон № 1105-XIV) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України. Статтею 3 Закону №1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3). Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. Матеріалами справи підтверджується, що виплата щомісячної страхової суми позивачу припинена у зв`язку із відсутністю особистого звернення щодо поновлення виплат після протиправного припинення їх виплати відповідачем. Разом з тим, вичерпний перелік, визначений ст. 46 Закону № 1105-ХIV не містить таких підстав для припинення страхових виплат, а відмова особи від конституційних прав, до яких належить право на соціальний захист, є недійсною. Отже, підстави зазначені відповідачем не є передбаченими законом підставами для припинення виплат. Відповідно до положень ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Відповідно до ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, а саме, п. 15 викладено в такій редакції: Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, п.18 доповнено реченням такого змісту: Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. За змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 2 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту. Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами. Суд зазначає, що зміни до Закону №1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат особам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались. Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Таким чином, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або інші права, як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Суд зазначає, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки відповідних змін у Закон №1105-XIVвнесено не було. Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Враховуючи викладене, відповідачем протиправно припинено нарахування та виплату соціальних виплат позивачу, яку призначено останньому безстроково. При ухваленні рішення у справі суд, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховує правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3535/16-ц, в якій Суд дійшов висновку, що позивач сам має право вирішувати про необхідність звернення до органу про продовження соціальних виплат. Відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволені позову. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.1 і ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд вважає, що невиплата належної позивачу страхових виплат призначених безстроково, є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності. Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача, суд зазначає, що позивачу припинено щомісячні страхові виплати постановою від 27 вересня 2021 року № 14018/87470/51412/12, ураховуючи, що у спірних правовідносинах негативні наслідки для позивача створює саме вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги шляхом скасування зазначеної постанови. Ураховуючи викладене, керуючись ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправною та скасування постанови Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 27 вересня 2021 року № 14018/87470/51412/12 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 1 квітня 2017 року та зобов`язання поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 1 квітня 2017 року. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 р. у справі № 200/2433/22 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 р. у справі № 200/2433/22 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 28 березня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко