Постанова 4803 № 212/1060/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2735/23 Справа № 212/1060/22 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 212/1060/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони: позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якого діє ОСОБА_2 , на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2022 року, яке ухвалено суддею Ваврушак Н.М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 вересня 2022 року, УСТАНОВИВ: В березні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (надалі ПрАТ «СК «Уніка») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» (надалі ПрАТ «СК «Євроінс Україна») про відшкодування матеріальної шкоди. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 22 листопада 2018 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ТОВ «Сингента» було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті засоби № 001428/4100/0000015. Предметом даного договору стали майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Skoda Octavia», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного договору, позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. 12 липня 2019 року о 14 год. 20 хв. в м.Черкаси, на перехресті вулиць Онопрієнко та Смаглія, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «GEELY MR-7151A», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та застрахованого автомобіля марки «Skoda Octavia», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (електронний європротокол) від 12 липня 2019 року, відповідач визнав свою вину у вчиненні ДТП. Посилаючись на положення ст. 979 ЦК України позивач вказує, що із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся потерпілий та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів позивачем було складено страховий акт, за яким позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 47 744,15 грн., шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ФОП ОСОБА_3 . Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на положення ст.ст. 993, 1187 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», а також зазначав, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом обов`язкового страхування, то керуючись ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховою компанією відповідача було відшкодовано позивачу шкоду. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Skoda Octavia» перевищує витрачений позивачу розмір страхового відшкодування, підлягає відшкодуванню винною особою на користь позивача, різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 10 454,04 грн. В розумінні ст.ст. 993, 1187, 1192 ЦК України, у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього. На підставі наведеного вище позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, в порядку суброгації, страхове відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 10 454,04 грн. та покласти на відповідача відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в порядку суброгації на користь ПрАТ «СК «Уніка» страхове відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 10 454,04 гривень та судові витрати в сумі 2 481 гривень. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2022 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2022 року залишено без розгляду. В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінки оцінки обставинам справи. Зокрема судом не надано оцінки тому, що позов пред`явлено до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в той час як відповідач по справ ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому позивач по справі не заявляв клопотання про зміну особи відповідача. Також апелянт зауважує та тому, що в п.6 європротоколу особою страхувальника зазанено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в п.9 європротоколу особою, яка визнала себе винною у ДТП зазначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак позивачем не доведено, що вказані в європротоколі особи є одною особою за умови що вказані особи мають різні дати народження, різні місця реєстрації, різні посвідчення водія з різними дозволеними до керування транспортними засобами. Відповідач по справі наполягає на тому, що 12 липня 2019 року о 14 год. 20 хв. він не керував автомобілем марки «GEELY MR-7151A», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в м. Черкаси, заперечує свою вину у ДТП та завданні шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Уніка» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - залишити без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі, з наступних підстав. Судом установлено, що 22 листопада 2018 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ТОВ «Сингента» було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 001427/4100/0000015 (а.с.12). Предметом вказаного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням зокрема транспортним засобом - автомобілем марки «SKODA OCTAVIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування. За змістом п. 1.2.1 Договору, страховим ризиком визнається, зокрема дорожньо-транспортна пригода. Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 12 липня 2019 року о 14 год 20 хв. в м.Черкаси, на перехресті вулиць Онопрієнко та Смаглія, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «GEELY MR-7151A», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та застрахованого автомобіля марки «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . (а.с.28) З вказаного повідомлення (Європротоколу) видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнав свою вину у ДТП. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу завдано механічних пошкоджень. Відповідно до чого страхувальник зазнав матеріального збитку. 19 липня 2019 року потерпілий від дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 звернувся до страховика ПрАТ «СК «Уніка» з заявою № 00309327 про подію, що має ознаки страхового випадку (а.с.29) та письмовими поясненнями до вказаної заяви (а.с.30). Відповідно до Ремонтної калькуляції від 06 серпня 2019 року системи АUDATEX автомобіля марки «Skoda Octavia», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту, складає 62 051,94 грн. (а.с.34-38). Відповідно до страхового акту № 00309327 від 07 серпня 2019 року, ФОМ ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу виконуючи взяті на себе зобов`язання по договору, страховиком - ПрАТ «СК «Уніка» прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за Договором страхування (№001427/4100/0000015) в розмірі 47 744,15 грн. (а.с.40). Згідно Наказу № 00309327/1 від 07 серпня 2019 року в зв`язку з настанням страхового випадку 12 липня 2019 року з автомобілем марки «Skoda Octavia», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Синтента» на підставі вищевказаного Договору страхування прийнято виплатити ТОВ «Синтента» страхове відшкодування згідно розрахунку суми збитку в розмірі 47 744,15 грн. шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ОСОБА_3 ФОП». (а.с.41) На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «GEELY MR-7151A», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким в момент дорожньо-транспортної пригоди, керував відповідач ОСОБА_1 , була застрахована ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відповідно до Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АО/0862598 (а.с.26,27) Оскільки позивачем здійснено виплату страхового відшкодування, а цивільно-правова відповідальність відповідача, винуватця у ДТП, була застрахована, позивач звернувся до ПрАТ «СК «Євроінс Україна». ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснило відшкодування ПрАТ «СК «Уніка» у сумі 37 920,11 грн., згідно платіжного доручення № 5578 від 12 вересня 2019 року (а.с.44). Звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в порядку суброгації, позивач посилався на те, що різниця між фактичним розміром шкоди в розмірі 47 744,15 грн. та страховою виплатою в розмірі 37 290,11 грн. становить 10 454,04 грн. та підлягає відшкодуванню безпосередньо відповідачем. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача на користь позивача, відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України, підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 10 454,04 грн. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, яка регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування. Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За правилами пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Стаття 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі ст. 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18. Звертаючись до суду з позовом про відшкодування збитків у порядку суброгації, позивач, ПрАТ «СК «Уніка», в якості відповідача визначив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи це тим, що він є особою безпосередньо винною в ДТП. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в п.9 європротоколу особою, яка визнала себе винною у ДТП зазначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: Одеська область с. Жеребкове В/Ч, телефон НОМЕР_3 (а.с.28). ПрАТ «СК «Євроінс Україна» у своїй відповіді на адвокатський запит від 21 січня 2023 року повідомило, що 12 липня 2019 року до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із письмовим повідомленням про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком, звернувся ОСОБА_6 , який повідомив Страховика про ДТП, що мала місце 12 липня 2019 року в м. Черкаси за участю автомобіля марки «GEELY MR-7151A», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 . При цьому в письмовому повідомленні про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком, зазначено особу ОСОБА_6 , який вказав свою адресу: Одеська область с. Жеребкове В/Ч, телефон НОМЕР_3 (а.с.127). Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в п.9 європротоколу зазначено номер посвідчення винного у ДТП водія ОСОБА_7 НОМЕР_4 , при цьому, відповідно до відповіді Головного сервісного центру МВС регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) територіальний сервісний центр МВС № 1243 від 10 лютого 2023 року № 31/4-1243-8аз-2023 на ім`я відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчення водія НОМЕР_4 не видавалось. Вказане посвідчення видано на ім`я іншої особи (а.с.126). Отже докази, які були досліджені судом у своїй сукупності, не дають змогу об`єктивно дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, а їх обсяг та зміст не є достатніми для повного та всебічного з`ясування обставин на які посилається, зокрема позивач. В аспекті наведеного судова колегія констатує, що виходячи з правових норм, що регулюють дані правовідносини шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. В свою чергу доказів того, що ОСОБА_1 на відповідній правовій підставі володів та керував транспортним засобом - автомобілем марки «GEELY MR-7151A», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 , матеріали справи не містять. Особа ж яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє та керував вказаним транспортним засобом в момент ДТП, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, до участі у ній не залучена. При цьому колегія суддів зазначає, що при розгляді справи суд має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, провадження № 14-178цс18, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, провадження № 14-392цс18, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, провадження № 14-512цс18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, провадження № 14-511цс18, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17, провадження № 14-20цс19. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути приведені недоліки, зокрема залучити належного відповідача в даному випадку, на стадії апеляційного перегляду, так як перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на момент його винесення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене вище та аналізуючи вказані правові норми, зокрема те, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгдяду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга представника відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за визначеного кола осіб. Згідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 3 721,50 грн. (а.с.119). Оскільки оскаржуване судове рішення скасовано, а в задоволенні позову відмовлено з ПрАТ «СК «Уніка» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати в сумі 3 721,50 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якого діє ОСОБА_2 , задовольнити. Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», про відшкодування матеріальної шкоди, відмовити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн. 50 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 29 березня 2023 року. Головуючий: Судді: