Постанова 4873 № 910/7549/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ "15" березня 2023 р. Справа№ 910/7549/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Ходаківської І.П. Демидової А.М. при секретарі судового засідання Нікітенко А.В. за участю представників сторін: від позивача: Черкас О.М. від відповідача: Некипорець І.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 у справі №910/7549/22 (суддя Князьков В.В.) за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 10 592,04 грн, ВСТАНОВИВ: Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (далі - ПІІ "АМІК Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про стягнення 10 592,04 грн неустойки за несвоєчасну доставку вантажу згідно з накладною від 29.09.2021 №0402111. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі по тексту - УМВС) під час здійснення перевезення вантажу у міжнародному сполученні згідно з накладною від 29.09.2021 №0402111 у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі 10 592,04 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 у справі №910/7549/22 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ПІІ "АМІК Україна» 5 296,02 грн неустойки за перевищення строку доставки вантажу, а також 2 481,00 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПІІ "АМІК Україна" до АТ "Укрзалізниця" про стягнення неустойки в розмірі 10 562,04 грн, у зв`язку з простроченням відповідачем строку доставки вантажу у міжнародному сполученні на 3 доби. Крім того, суд першої інстанції частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на 50% від заявленої суми, враховуючи стратегічне значення АТ "Укрзалізниця" в умовах військової агресії, а також баланс інтересів обох сторін. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ПІІ "АМІК Україна" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 у справі №910/7549/22 в частині зменшення розміру неустойки до 50% та відмови у задоволенні частини позовних вимог та постановити нове, яким задовольнити поданий позов в повному обсязі та стягнути з АТ "Укрзалізниця" 10 592,04 грн неустойки за порушення строку доставки вантажу. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив суму нарахованого штрафу до 50% та, у зв`язку з цим незаконно відмовив позивачу у стягненні з відповідача неустойки у повному обсязі. Так, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки порушення відповідачем строку доставки вантажу сталося до введення воєнного стану на території України. Крім того, відповідачем не надано суду доказів об`єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків, відсутність коштів на поточних та інших рахунках підприємства, у тому числі неможливість залучення кредитних коштів у розмірі, що підлягає стягненню. Позивач в апеляційній скарзі послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.06.2022 у справі №917/530/21, за якою неустойка розрахована на підставі та у відповідності до норм міжнародного законодавства - УМВС не містить положень, які б надавали господарському суду право зменшувати розмір стягуваної неустойки. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2022, апеляційну скаргу ПІІ "АМІК Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 у справі №910/7549/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7549/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПІІ "АМІК Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 у справі №910/7549/22. Матеріали справи №910/7549/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 21.12.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПІІ "АМІК Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 у справі №910/7549/22. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 16.01.2023. Розгляд апеляційної скарги призначено на 31.01.2023 об 11 год. 45 хв. 25.01.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від представника ПІІ "АМІК Україна" - Черкас Олени Миколаївни про проведення судового засідання в режимі відеоконфереції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon". Судове засідання 31.01.2023 не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого судді - Владимиренко С.В. з 03.01.2023 по 06.02.2023 у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 клопотання представника ПІІ "АМІК Україна" - Черкас Олени Миколаївни про проведення судового засідання в режимі відеоконфереції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" задоволено. Розгляд апеляційної скарги в режимі відеоконференції призначено на 14.03.2023 о 12 год. 40 хв. Судове засідання 14.03.2023 не відбулось у зв`язку із тим, що представник позивача не вийшов на зв`язок та у зв`язку із неодноразовими повітряними тривогами. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 розгляд апеляційної скарги в режимі відеоконференції призначено на 15.03.2023 о 12 год. 00 хв. Відповідно до частин 1, 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався відзив на апеляційну скаргу не подав, що не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2023 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 у справі №910/7549/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача у судовому засіданні 15.03.2023 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 у справі №910/7549/22 залишити без змін. Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. АТ "Укрзалізниця" здійснювало перевезення вантажу (паливо авіаційне) зі станції Бугяняй ЛТГ Литовської залізниці (код 126302) до станції призначення Скнилів 35 Льв. (код 370307), що підтверджується накладною від 27.11.2021 №0403388 (далі по тексту - накладна). Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає про те, що відповідачем порушено, встановлені статтею 24 УМВС, строки доставки вантажів, з огляду на що відповідач повинен сплатити позивачу встановлену законом неустойку. Відповідач зазначив про те, що позивачем у розрахунку штрафу застосовано невірну методологію обчислення неустойки відповідно до §1-4 статті 24, §2 статті 45 УМВС, при цьому погодившись, що строк доставки вантажу пропущено на 3 доби, а також звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення на підставі статті 233 ГК України розміру штрафних санкцій до 0 грн. Суд першої інстанції позовні вимоги позивача визнав законними та обґрунтованими, проте дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки до 5 296,02 грн. (50% від обґрунтованого розміру неустойки в сумі 10 592,04 грн). Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки місцевого господарського суду, виходячи з наступного. Враховуючи, що спірне перевезення відбулося у міжнародному сполученні, правовідносини сторін регулюються УМВС, до якої Україна приєдналася 05.06.1992 та положення якої поширюються на перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні мережею залізниць країн-учасниць. Згідно з частиною 1 статті 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини є частиною національного законодавства України. Відповідно до статті 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (із змінами та доповненнями), перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення. За приписами § 1 статті 3 УМВС (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) цією Угодою встановлюється пряме міжнародне залізничне сполучення для перевезення вантажів залізницями та єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні. Згідно з §1 статті 14 УМВС, відповідно до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, погодженому відправником та договірним перевізником, та видати його одержувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною (§3 статті 14 УМВС). У спірному випадку - це вищезгадана накладна, відправником за якою є АТ "Орлен Летува", перевізником - відповідач, вантажоодержувачем - позивач. Відповідно до статті 24 УМВС: - якщо відправником та перевізником не погоджено інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті (§1); - термін доставки вантажу визначається, виходячи з таких норм: для контейнерів - 1 доба на кожні 150 км, що почались, для інших відправок - 1 доба на кожні 200 км, що почались (§2); - термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправкою вантажу (§3); - перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають повною (§5); - термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу та можливість передачі вантажу в розпорядження одержувача. Порядок повідомлення одержувача визначається національним законодавством, чинним в місці видачі вантажу (§7). З накладної слідує, що: 27.11.2021 - день укладення договору (графа 26); відстань перевезення по території Литви - 343 км; відстань перевезення по території Белорусії - 319 км; відстань перевезення по території України - 359 км. Виходячи з того, що загальна відстань перевезення становить 1021 км, строк доставки вантажу становить 1021/200 дорівнює 6 діб (округлюється до повної доби) + 1 доба = 6 діб (відповідно до §3 статті 24 УМВС збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу) + збільшення на 2 доби (відповідно до графи 30 "відмітки перевізника" накладної вантаж був затриманий на 2 доби). Отже, враховуючи положення статті 24 УМВС, загальний строк доставки вантажу за накладною не повинен перевищувати 9 діб. Таким чином, кінцевий строк доставки вантажу - 06.12.2021, проте з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що фактично вантаж було доставлено 09.12.2021, тобто фактичний строк доставки вантажу становить 12 діб, що свідчить про те, що відповідачем було допущено прострочення доставки вантажу на 3 доби. Відповідно до §1 та §2 статті 45 УМВС якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки. Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме : - 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки; - 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки; - 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки. У цьому випадку перевищення терміну доставки вантажу становить понад три десятих загального терміну доставки, а відтак позивач має право на стягнення з відповідача неустойки за перевищення терміну доставки вантажу у розмірі 30% провізної плати, тобто в сумі 10 592,04 грн. (35 306,80/100*30). Згідно зі статтею 46 УМВС право пред`явлення претензії до перевізника належить відправникові та одержувачу, при цьому претензії до перевізника, який видає вантаж яким у спірному випадку є відповідач, пред`являються одержувачем, яким є позивач (§§ 1, 2). Відповідно статті 47 УМВС: §1. Позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред`явлена претензія. §

2. Право пред`явлення претензії та позову виникає: 1) про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки - з моменту видачі вантажу отримувачу. §

3. Позов може бути пред`явлений якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії. Позивач звернувся до відповідача з претензією від 08.02.2022 №259, в якій просив перерахувати на свій рахунок штраф за перевищення терміну доставки в сумі 10 592,04 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 10.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0505062377270. За приписами §7 статті 46 УМВС перевізник зобов`язаний у 180-денний строк з дня отримання претензії, розглянути її, дати відповідь претензодателю та при повному чи частковому визнанні претензії сплатити перетензодателю належну суму. Таким чином, відповідач повинен був розглянути претензію позивача протягом 180 днів з дня її отримання. Отже, строк на розгляд претензії від 08.02.2022 №259 сплив 09.08.2022. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не дав відповідь на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії, у зв`язку з чим у позивача виникло право на пред`явлення позову про стягнення неустойки за прострочення строку доставки вантажу. Параграфом 1 статті 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред`являються: про перевищення терміну доставки - протягом 2 місяців. Вказані в §1 статті 48 УМВС строки розраховуються з моменту виникнення права пред`явлення позову, встановленого в §2 статті 47 "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається (§2 стаття 48 УМВС). Згідно з §3 статті 48 УМВС пред`явлення претензії, оформленої відповідно до статті 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у §1 цієї статті. Перебіг строку давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претензодателя про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення строку, встановленого в §7 статті 46 "Претензії" цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді. Позивач звернувся з даним позовом до суду 10.08.2022, що підтверджується відбитком штампу відділення поштового зв`язку на конверті, в якому направлено позов до суду, а отже в межах строку, встановленого УМВС. Відповідно до §3 статті 41 УМВС тягар доказування того, що перевищення терміну доставки вантажу сталося не з вини перевізника, покладається на перевізника. Відповідач проти обставин, на які послався позивач у обґрунтування своїх майнових вимог, та документальних доказів, долучених позивачем до матеріалів справи на підтвердження вказаних обставин, не заперечив, письмових пояснень по суті спору не надав, звернувшись до суду з заявою про зменшення штрафних санкцій. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. За правилами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання з доставки вантажів. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до пункту 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом. У силу статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції як про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки за порушення термінів доставки вантажу, так і про правильність розрахунку позивачем заявлених позовних вимог. Щодо заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне. В обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на те, що: - починаючи з 24.02.2022 російська федерація здійснює обстріл всієї території України майже кожен день, завдаючи руйнування та знищуючи об`єкти інфраструктури, у тому числі, відповідача; - через військову агресію, блокування російською федерацією експорту сільськогосподарської продукції, яка складала значний відсоток у перевезеннях, завдання пошкоджень залізничній інфраструктурі, вантажні перевезення значно скоротились (на 70%); - від початку повномасштабного вторгнення відповідач забезпечує евакуацію населення та доставку гуманітарних вантажів. Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України). Згідно з приписами частини 1 статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20. Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20. 24.02.2022 російською федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, строк дії якого продовжено Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022. Наразі, Законом України від 07.02.2023 №2915-ІХ "Про затвердження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 06.02.2023 року №58/2023 про продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб. АТ "Укрзалізниця" після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні. Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави. До повномасштабної військової агресії російської федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач, наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життя людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності. Станом на 02.09.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації кількість зруйнованого та пошкодженого майна товариства становить 5 128 одиниць, а саме: будівлі - 1 259 одиниць; споруди - 336 одиниць; споруди ЦП (в тому числі залізничні мости) - 36 одиниць; залізничні колії - 224 одиниці; передавальні пристрої ЦЕ - 197 одиниць; передавальні пристрої ЦШ - 106 одиниць; моторвагонний склад - 38 одиниць; локомотиви - 60 одиниць; автотранспортні засоби - 46 одиниць; вантажні вагони - 162 одиниці; спеціальний рухомий склад - 21 одиниця; пасажирські вагони - 40 одиниць; обладнання ЦЕ - 321 одиниця; обладнання ЦШ - 210 одиниць; інші основні засоби - 2 268 одиниць. Вказані обставини вказують на скрутне фінансове становище відповідача. Відповідно до частини 3 статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що АТ "Укрзалізниця" як стратегічне підприємство після початку збройної агресії російської федерації проти України виконує безкоштовні евакуаційні рейси для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазнає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку російської федерації. Отже, з урахуванням вищевикладеного, наявні обставини для зменшення розміру неустойки, розмір якої вірно встановлено судом першої інстанції. При цьому, судом першої інстанції було враховано баланс інтересів обох сторін та зменшено розмір неустойки на 50%, попри те, що відповідач просив суд зменшити розмір неустойки до 0,00 грн. Крім того, позивач не навів та не довів суду належними та допустимими доказами понесення збитків внаслідок порушення відповідачем положень УМВС під час здійснення перевезення вантажу у міжнародному сполученні згідно накладної від 27.11.2021 №0403388. Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України та частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 74 ГПК України). Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.06.2022 у справі №917/530/21, у застосуванні приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). За приписами частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 10 592,04 грн неустойки за несвоєчасну доставку вантажу за накладною від 27.11.2021 №0403388 відповідно до положень УМВС, а тому правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №917/530/21 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 у справі №910/7549/22 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 у справі №910/7549/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 у справі №910/7549/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна".

4. Матеріали справи №910/7549/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано суддями 29.03.2023. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді І.П. Ходаківська А.М. Демидова