Постанова 4814 № 536/911/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/911/21 Номер провадження 22-ц/814/2224/23Головуючий у 1-й інстанції Клименко С. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Чумак О.В. суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. за участю секретаря Боштенка В.Ю. розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року, повний текст якого складено 14.10.2022, по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія», ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною та її спростування. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, встановила: 28 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною та її спростування, в якому просили суд визнати, що інформація зазначена ОСОБА_1 на сайті: http:// zbk.org.ua/2020/08/ firma-yaka-fiktivno-remontyvala-avtomobili-dlya-polici%97-teper-byde-remontyvati-dlya-ukrzaliznici в назві статті «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці» є недостовірною та завдає шкоди діловій репутації Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» й ОСОБА_2 та зобов`язати відповідача ОСОБА_1 на сайті zbk.org.ua спростувати інформацію «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці» шляхом розміщення співмірної публікації повного тексту рішення суду ; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» судові витрати 24088 грн., з яких витрати на правову допомогу 19880 грн., судовий збір 908 грн., витрати на виготовлення експертного висновку 3300 грн. та на користь ОСОБА_2 15530 грн. витрат на правову допомогу. В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються, що 18 серпня 2020 року відповідач ОСОБА_1 на електронному ресурсі «Залізниця без корупції» zbk.org.ua опублікував статтю «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці», згідно змісту якої Укрзалізниця оголосила тендер на капітальний ремонт вантажних автомобілів, де перемогло ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» запропонувавши нижчу ціну. Також в статті вказано, що директором ТОВ є ОСОБА_3 та що фірма проходить у кримінальному провадженні №643/3042/20, де, за версією слідства, вона здійснювала ремонт автомобілів поліції, коли вони були у справному стані та знаходились на патрулюванні. Вважають, що інформація викладена в назві статті «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці» є недостовірною: фіктивність ремонту автомобілів ні встановлена, ні доведена не була, тому підлягає спростуванню, оскільки наносить шкоду їх діловій репутації. Так, використане відповідачем формулювання «Фірма проходить у кримінальному провадженні» в принципі не визначено кримінальним процесуальним законодавством. За змістом ухвали Московського районного суду міста Харкова від 02 березня 2020 року, по справі №643/3042/20 розглядалося клопотання Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава про тимчасовий доступ до документів ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019170000000173 від 11.03.2019 за ч.2 ст.364 КК України, де встановлено, що в діях посадових осіб ГУНП в Харківській області вбачаються ознаки зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, що вчинялися з метою отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб під час здійснення робіт з переобладнання та ремонту автомобілів, чим спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків державі. Вони добровільно надали документи і більше питань у правоохоронців до них не було. На запит представника позивача від 25.08.2020 до Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Полтава про наслідки досудового розслідування по згаданому кримінальному провадженні відповідь не надійшла. Отже, фіктивність ремонту автомобілів для поліції ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» жодним чином не встановлена, а надання правоохоронцям тимчасового доступу до документів ТОВ не тягне за собою встановлення факту фіктивності здійснення послуг ремонту. Вважають, що в зв`язку з тим, що назва та адреса ТОВ, що «фіктивно надає послуги», зазначено в статті, було спричинено шкоду діловій репутації позивача і вказана інформація була доведена до невизначеного кола осіб, оскільки поширена в загальнодоступній мережі Інтернет. Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія», ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною та її спростування задоволено частково. Визнано, що інформація зазначена ОСОБА_1 на сайті: ІНФОРМАЦІЯ_1 в назві статті «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці» є недостовірною та завдає шкоди діловій репутації Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» й ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_1 спростувати інформацію «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці» на сайті zbk.org.ua шляхом розміщення резолютивної частини рішення суду. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» (ЄДРПОУ 37091926, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44) судовий збір в сумі 2 043 (дві тисячі сорок три) грн., та 36 080 (тридцять шість тисяч вісімдесят) грн. витрат на правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 10 530 (десять тисяч п`ятсот тридцять) грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в повному обсязі, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія», ОСОБА_2 . Стягнути з позивачів судові витрати. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неправильне встановлення обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, надання неправильної юридичної оцінки вимогам позивачів. Вважає, що оскаржувана інформація не містить фактичних даних та є оціночними судженнями. Не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, який вважає завищеним. У відзиві на апеляційну скаргу позивачі ТОВ «Торговельно-сервісна компанія» та ОСОБА_2 просять залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. До апеляційного суду позивачі, відповідач та їх представники не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, в тому числі на електронні адреси. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. На зв`язок в режимі відеоконференції вийшли представник відповідача адвокат Воробйов Є.Л., представник позивачів адвокат Скляр М.І. Отже, учасники справи, які не з`явилися до суду, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, зокрема в порядку ч. 6, п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.Їх неявка не перешкоджає розгляду справи, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України. На підставі наведеного, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивачів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що 18.08.2020 на електронному ресурсі Залізниця без корупції zbk.org.ua на сайті http:// zbk.org.ua /2020/08/ firma-yaka-fiktivno-remontyvala-avtomobili-dlya-polici%97-teper-byde-remontyvati-dlya-ukrzaliznici, який знаходиться в загальнодоступній мережі Інтернет та до якого має доступ невизначене коло осіб, була поміщена стаття під назвою «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці» такого змісту: «ЦТС «Ліски» оголосили тендер на капітальний ремонт вантажних автомобілів. Очікувана вартість тендеру складає 600 тис. грн. За цю суму виконавець робіт має провести капітальний ремонт вантажному автомобілю MAN 26.412 2001-го року випуску. В тендері брали участь дві фірми: ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» й ТОВ «Трак Авто», які подали свої пропозиції з різницею в одну годину. Форма реєстру отриманих тендерних пропозицій.

1. Номер процедури закупівлі в електронній системи закупівель: UA-2020-06-05-002604-b.

2. Найменування учасника ТОВ «ТРАК АВТО»

3. Код згідно з ЄДРПОУ учасника 42301507

4. Дата та час подання тендерних пропозицій 30 червня 2020 09:33 ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ»

3. Код згідно з ЄДРПОУ учасника 37091926

4. Дата та час подання тендерних пропозицій 30 червня 2020 10:28. В торгах на даний лот ТОВ Трак Авто» виставило максимальну вартість, а фірма «Торгівельно-сервісна компанія» запропонувало ціну на 50 тисяч нижчу від очікуваної вартості, що і дозволило їй перемогти, адже жодна з фірм не змінювала вартості протягом торгів. Директором ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» є Бурякін Євген. Зареєстрована фірма в житловому будинку у Харкові на вулиці Академіка Павлова,44. Фірма проходить у кримінальному провадженні №643/3042/20 де остання, за версією слідства, здійснювала ремонт автомобілів для Головного Управління Поліції в Харківській області в той момент, коли автомобілі були в справному стані та згідно дорожнього листа знаходилися на патрулюванні. Далі стаття містить скріншот з Єдиного реєстру судових рішень, де вказано категорія справи, номер судового провадження, про що справа та про час прийняття рішення, дата набрання законної сили і частково текст самого судового рішення, де виділено інформацію такого змісту: «Так, наприклад, на ремонт службового автомобіля Ford Tranzit згідно платіжного доручення №1543 від 18.07.2018 на рахунок ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» було перераховано 30 173 грн. Згідно документів ремонт відбувався 16.07.2018, тоді, як того ж дня згідно дорожнього листа №1252 від 16.07.2018 автомобіль був у справному стані та фактичний час його роботи на добу склав 24 години». Згідно повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна» за №3017 від 20.04.2021, на виконання ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 29.03.2021 про забезпечення доказів до подання позовної заяви, веб-сайт «zbk.org.ua» та домен «zbk.org.ua» зареєстровані на ім`я відповідача ОСОБА_1 , що він і підтвердив в судовому засіданні, як і те, що саме він помістив на вказаному сайті статтю під назвою «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці». В ухвалі слідчого судді Московського районного суду м.Харкова від 02.03.2020, на яку посилається відповідач, як на джерело офіційної інформації, яку він використав у своїй статті, йдеться про надання слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтава тимчасовий доступ до документів з можливістю їх вилучення у ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія», а саме: договорів з ГУ НП в Харківській області на проведення ремонту або переобладнання автомобілів, які здійснювалися протягом 2018-2019 років, всіх бухгалтерських документів, які складалися за результатами проведених зазначених вище робіт та їх оплата (бухгалтерського обліку або оперативного обліку ремонтних робіт, первинних документів, що підтверджують розрахунки ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» з ГУ НП в Харківській області, актів виконаних робіт), нарядів-замовлень на виконання послуг для ГУ НП в Харківській області за 2018-2019 роки, будь-яких інших документів, які підтверджують виконання робіт для ГУ НП в Харківській області протягом 2018-2019 років, а також оригіналів журналів в`їзду/виїзду на станцію СТО для проведення технічного огляду та надання послуг з ремонту за 2018-2019 роки. Згідно повідомлення начальника першого слідчого відділу (з дислокацією в м.Полтава) Територіального управління Державного бюро розслідувань за №9648/15-02-1 від 07.12.2021, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62019170000000173 від 11.03.2019 відносно ОСОБА_2 не складався, повідомлення про підозру останньому не вручалося. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі довели той факт, що поширена відповідачем ОСОБА_1 інформація на сайті http:// zbk.org.ua /2020/08/ firma-yaka-fiktivno-remontyvala-avtomobili-dlya-polici%97-teper-byde-remontyvati-dlya-ukrzaliznici в назві статті «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці» - є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» та її директора ОСОБА_2 та не є оціночними судженнями. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Вказана конституційна норма кореспондує статті 10 Конвенції, згідно з якою кожна людина має право на свободу вираження своїх поглядів, одержувати та поширювати інформацію та ідеї без втручання держави й незалежно від кордонів. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі в будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивачів, поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації необхідно розуміти таке: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Отже, для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації; 2) недостовірності цієї інформації. Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», яка є чинною, при розгляді справ про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні точно і неухильно застосувати положення Конституції України ( 254к/96-ВР ), Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (далі - ЦК), законів України від 16 листопада 1992 року N 2782-XII ( 2782-12 ) "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (далі - Закон про пресу), від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII (2657-12) "Про інформацію", від 21 грудня 1993 року N 3759-XII (3759-12) "Про телебачення і радіомовлення" (у редакції Закону від 12 січня 2006 року N 3317-IV) ( 3317-15 ), від 23 вересня 1997 року N 540/97-ВР ( 540/97-ВР ) "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" та інших нормативно-правових актів, що регулюють вказані суспільні відносини. Крім того, враховуючи положення статті 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (475/97-ВР) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV ( 3477-15 ) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року; далі Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, а також враховувати роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 ( v0009700-96 ) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". У п. 5 вказаної Постанови роз`яснено, що Відповідно до статей 94, 277 ЦК ( 435-15) фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію. У п. 15 Постанови роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК (435-15) негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила. Згідно роз`яснень, наданих Верховним Судом України у п. 19 вказаної Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" (2657-12 ) оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК (435-15) не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції ( 475/97-ВР ). Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України ). Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що інформація, поширена відповідачем ОСОБА_1 на сайті http:// zbk.org.ua /2020/08/ firma-yaka-fiktivno-remontyvala-avtomobili-dlya-polici%97-teper-byde-remontyvati-dlya-ukrzaliznici в назві статті «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці», - є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» та її директора ОСОБА_2 , оскільки містить фактичні твердження про вчинення ОСОБА_2 з використанням службових повноважень протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України. За відсутності вироку суду щодо ОСОБА_2 , поширення ОСОБА_1 вказаної інформації порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивачів. Поширена інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами. Враховуючи те, що позивачі довели факт поширення про них негативної та недостовірної інформації, яка принижує їх честь, гідність та ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині визнання, що вищевказана інформація, зазначена ОСОБА_1 на зазначеному сайті, є недостовірною та завдає шкоди діловій репутації Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» й ОСОБА_2 . З огляду на приписи статей 94, 277 ЦК України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 спростувати інформацію «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці» на сайті zbk.org.ua шляхом розміщення резолютивної частини рішення суду, що є належним і достатнім способом захисту порушених прав позивачів внаслідок публікації відповідачем недостовірної інформації щодо них та її спростування. Відмовивши у задоволенні іншої частини вимог щодо розміщення співмірної публікації повного тексту рішення суду. Також суд першої інстанції правильно здійснив розподіл судових витрат, враховуючи положення ст. 133-141 ЦПК України. Висновки суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів апеляційного суду, узгоджуються з наведеними в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 398/4136/15-ц (провадження N 61-38478св18) та від 8 травня 2019 року у справі N 761/37180/17 (провадження N 61-4265св19) висновками та відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46), де зазначено, що «необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року». Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , а також його представника ОСОБА_4 , які фактично дублюють заперечення проти позовних вимог, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому залишаються колегією суддів без задоволення. Посилання відповідача в апеляційній скарзі та його представника в апеляційному суді про те, що розміщена ОСОБА_1 інформація на сайті http:// zbk.org.ua /2020/08/ firma-yaka-fiktivno-remontyvala-avtomobili-dlya-polici%97-teper-byde-remontyvati-dlya-ukrzaliznici в назві статті «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці», є оціночними судженнями, - не заслуговують на увагу, оскільки вона містить фактичні твердження про вчинення ОСОБА_2 з використанням службових повноважень протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України. Як вказувалося вище, вирок суду, що набрав законної сили, щодо ОСОБА_2 , який є директором ТОВ Торговельно-сервісна компанія», щодо якої відповідачем поширено інформацію, яка є предметом спору, не ухвалювався. Отже поширення ОСОБА_1 вказаної інформації порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивачів. В апеляційній скарзі відповідач та його представник в суді апеляційної інстанції вказував, що у назві статті не міститься назва фірми позивача і прізвище її директора ОСОБА_2 , що на думку апелянта не надає читачу статті визначити, до кого саме відноситься слово «фіктивність» у назві статті. Вказані доводи не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки зміст статті, розміщеної відповідачем, дає можливість визначити, до якої саме юридичної особи відноситься назва вказаної статті. Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу,2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи,3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів,4)пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України). Згідно положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції до прийняття постанови у справі. Місцевий суд правильно послався на те, і це підтверджено матеріалами справи, що позивачі 27.07.2022 надали суду клопотання про стягнення судових витрат, де зокрема вказують, що станом на дату розгляду справи 05.08.2022 сума витрат позивача ТОВ «ТСК» на правову допомогу збільшилась та складає 36080 грн., та просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» компенсацію судових витрат 62 423 грн., з яких: витрат по сплаті судового збору 2043 грн., витрат на виготовлення експертних висновків 24 300 грн., витрат на правову допомогу 36 080 грн. та на користь ОСОБА_2 компенсацію судових витрат 10 530 грн. Згідно вимог ч.2 ст.137 ЦПК України при обчисленні гонорару суд керується, зокрема, умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги. Згідно матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» і Адвокатське об`єднання «Борзих та партнери» 20.08.2020 уклали Договір про надання правової допомоги, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання у відповідності до Конституції та чинного законодавства здійснити представництво та надати правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія», яке, за виконання обумовлених дій, зобов`язується виплатити йому гонорар згідно з протоколом узгодження договірної ціни за надання передбачених послуг. ОСОБА_2 і Адвокатське об`єднання «Борзих та партнери» 20.08.2020 уклали Договір про надання правової допомоги, згідно умов якого Товариство ОСОБА_2 доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання у відповідності до Конституції та чинного законодавства здійснити представництво та надати правову допомогу ОСОБА_2 , який за виконання обумовлених дій, зобов`язується виплатити йому гонорар згідно з протоколом узгодження договірної ціни за надання передбачених послуг. Розмір коштів, витрачених позивачем ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» на правову допомогу згідно наданого розрахунку, який місцевим судом перевірений та визнаний обґрунтованим, підтверджено протоколами узгодження договірних цін, актами приймання правових послуг, платіжними дорученнями про перерахування ними коштів на рахунок Адвокатського об`єднання «Борзих та партнери». Оцінюючи розмір адвокатських витрат, місцевий суд керувався критерієм реальності таких витрат, розумності їх та принципами справедливості та верховенства права, зважаючи на складність справи, та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача ТОВ «ТСК» 36 080 грн. витрат на правничу допомогу. Тоді як відповідачем не доведено наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та їх неспівмірність. Інші доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до тлумачення норм права на власну користь та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Рішення місцевого суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. За таких обставин апеляційна скарга залишається колегією суддів без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 27.03.2023. Головуюча суддя О.В.Чумак Судді Ю.В.Дряниця Л.І.Пилипчук