Ухвала КЦС ВС № 524/2549/22

Ухвала Іменем України 28 березня 2023 року м. Київ справа № 524/2549/22 провадження № 61-3499ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітніх дітей та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини, ВСТАНОВИВ: У травні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю. У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23 травня 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 . Також ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08 червня 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 16 червня 2022 року ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука об'єднано в одне провадження позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У серпні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Циганкова І. І. звернулась до суду з заявою, у якій просила забезпечити позов шляхом зобов'язання ОСОБА_1 : - в першу та третю неділю місяця о 18 год 00 хв передавати малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матері ОСОБА_2 з зовнішньої сторони вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_1 , а в другу та четверту неділю місяця о 18 год 00 хв приймати малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від його матері ОСОБА_2 з зовнішньої сторони дверей у квартиру АДРЕСА_1 ; - у день народження малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - 23 вересня 2022 року та кожного наступного року, в разі нескасування забезпечення позову та неперебування малолітньої дитини у матері, передавати малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері ОСОБА_2 о 18 год 00 хв з зовнішньої сторони вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_1 , а в наступний день 24 вересня о 18 год 00 хв приймати малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від його матері ОСОБА_2 з зовнішньої сторони дверей у квартиру АДРЕСА_1 ; - надавати можливість матері ОСОБА_2 необмеженого спілкування із малолітньою дитиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто за місцем знаходження дитини, за адресою: квартира АДРЕСА_1 , без участі сторонніх осіб в будь-який день тижня, в період, коли дитина знаходиться з батьком в період часу з 18 год 00 хв до 20 год 00 хв; - надавати можливість матері ОСОБА_2 необмеженого спілкування із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, в тому числі відеозв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між матір'ю ОСОБА_2 та сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просила заборонити ОСОБА_1 змінювати місце перебування малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: квартира АДРЕСА_1 , без повідомлення матері ОСОБА_2 . Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 вересня 2022 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_2 - адвокат Циганкова І. І. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 вересня 2022 рокускасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 : - надавати можливість матері ОСОБА_2 необмеженого спілкування із малолітньою дитиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто за місцем знаходження дитини, за адресою: квартира АДРЕСА_1 , без участі сторонніх осіб в будь-який день тижня, в період, коли дитина знаходиться з батьком в період часу з 18 год 00 хв до 20 год 00 хв; - надавати можливість матері ОСОБА_2 необмеженого спілкування із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, в тому числі відеозв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між матір'ю ОСОБА_2 та сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні іншої частини заяви представника заявника ОСОБА_2 - адвоката Циганкової І. І. про забезпечення позову відмовлено. 06 березня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій він, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року та залишити в силі ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 вересня 2022 року. Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не врахував наявності рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 20 жовтня 2022 року № 1501 «Про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином гр. ОСОБА_2 », яким ОСОБА_2 для участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином встановлено побачення, аналогічні тим, про які вона просила суд під час подання заяви про забезпечення позову. Вказує, що це рішення на даний час виконується. Крім того, заявник вказує, що апеляційний суд у своїй постанові посилається лише на численні норми закону, проте не наводить жодного доказу на підтвердження того, що мати не спілкується з сином, а останній в свою чергу не спілкується з сестрою, натомість всі доводи та мотиви суду записані лише зі слів ОСОБА_2 . За приписами частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів. Пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Згідно з пунктами 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Крім того, статтею 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13) зазначив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 року в справі № 344/16653/16-ц). Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Указана норма кореспондується із положеннями статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. За приписами частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Також відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що спілкування матері з сином буде сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків і ця обставина відповідатиме законним інтересам як матері, так і дитини. Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з нею. Зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, ураховуючи те, що спір виник із сімейних правовідносин. Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, обґрунтовано виходив з того, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та метою таких заходів є поновлення і підтримання контакту матері з дитиною на час розгляду спору по суті. Доводи, якими ОСОБА_1 мотивує касаційну скаргу, не можуть слугувати підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на незгоді заявника з ухваленим судовим рішенням, зводяться до переоцінки судом доказів, що згідно з вимогами статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтями 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітніх дітей та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: М. Ю. Тітов А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко