Ухвала КАС ВС № 640/28959/20

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 27 березня 2023 року м. Київ справа №640/28959/20 провадження № К/990/9341/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 у справі №640/28959/20 за позовом Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, у с т а н о в и в: Акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, у якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення від 23.10.2020 №0019. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023, позов задоволено. Не погодившись з такими судовими рішеннями, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, справу №640/28959/20 направити на новий судовий розгляд. Дослідивши зміст касаційної скарги Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити з таких мотивів. Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках. Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку. Законодавець у КАС України встановив диференційований підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах. За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України встановлюють, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Спір в цій справі виник через ухвалення Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів рішення від 23.10.2020 №0019 про накладення на позивача штрафу у розмірі 41 600 гривень. І тому з огляду на те, що предметом спору є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого він заявив вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ця справа є справою незначної складності відповідно до вимог пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України. Окрім цього, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою. Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загального ряду. Однак, колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Крім того, посилання скаржника на підпункт «б» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України колегія суддів теж не може взяти до уваги з огляду на те, що скаржник не надав доказів, що в даному випадку суди встановлювали обставини, які доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої ці обставини встановлені. При цьому, скаржником не зазначено, які саме обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, підлягають спростуванню та не вказано в якій справі таке спростування здійснюється (здійснюватиметься). Також колегія суддів встановила, що скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій помилково віднесли цю справу до категорії незначної складності, але Верховний Суд вважає необґрунтованим таке посилання з огляду на приписи пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України і, з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, суд першої інстанції скористався своїм дискреційним повноваженням на віднесення справи до категорії справ незначної складності, оскільки позовні вимоги не належать до вичерпного переліку справ, які повинні розглядатися винятково за правилами загального позовного провадження. Посилання скаржника на те, що під час розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження неможливо належно дослідити надані суду докази та документи, які мають значення для правильного вирішення справи є невмотивованими, оскільки учасники справи необмежені в праві надання суду всіх наявних у них доказів та документів для підтвердження своєї позиції, а суд у випадку необхідності має повноваження для переходу із спрощеного позовного провадження у загальне позовне провадження. При цьому, відповідачем не надано належного обґрунтування порушення судами процесуального права в частині дослідження доказів, яке могло б унеможливити правильне вирішення справи. Отже, заявник не довів і колегія суддів також не встановила виняткових обставин, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Також у скарзі відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. До того ж, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися. Тому Суд відхиляє твердження скаржника про відсутність правового висновку Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, оскільки у касаційній скарзі останнім не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати та на підставі аналізу яких актів законодавства, а Верховним Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, що може бути вирішена, шляхом формулювання нової правової позиції. Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Однак, касаційна скарга таких обґрунтувань не містить. Верховний Суд зауважує, що пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Тобто, при посиланні на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України. Разом з тим, відповідачем не обґрунтовано заявлені підстави касаційного оскарження. Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не належить оскаржувати в касаційному порядку. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів треба відмовити. Керуючись положеннями статей 12, 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 у справі №640/28959/20. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб