Ухвала КАС ВС № 640/13419/19

УХВАЛА 27 березня 2023 року Київ справа № 640/13419/19 адміністративне провадження № К/990/9637/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу, подану від імені Державної податкової служби України, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2023 у справі № 640/13419/19 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Державного підприємства Завод «АРСЕНАЛ» про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: 17.03.2023 через підсистему «Електронний Суд» надійшла касаційна скарга від імені (як у ній зазначено) Державної податкової служби України (далі - ДПС України). У вступній частині касаційної скарги зазначено, що заявником є саме ДПС України, однак, підстави звернення цього органу із касаційною скаргою у справі, у якій ДПС України не є стороною, не зазначено. Натомість, в подальшому касаційна скарга обґрунтована незгодою із судовими рішеннями саме Головним управлінням ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС), у зв`язку з чим ГУ ДПС просить їх скасувати. Також заявлено клопотання про розгляд справи за участю ГУ ДПС. За змістом поданих матеріалів, їх підписано кваліфікованим електронним підписом представника Садіковою Мариною Анатоліївною. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на юридичну особу ДПС України Садікова Марина Анатоліївна є в переліку осіб, які мають повноваження (в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень) вчиняти дії від імені як Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС, так і ДПС України. Такі неузгодженості у касаційній скарзі викликають об`єктивні сумніви щодо суб`єкта, від імені якого подається касаційна скарга: від ГУ ДПС чи ДПС України. При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями самостійно визначати особу, від імені якої подано касаційну скаргу, у зв`язку з чим такий недолік касаційної скарги об`єктивно впливає на можливість її прийняття і вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі. Крім того, прохальна частина касаційної скарги не містить вимог особи, яка подає касаційну скаргу, щодо судового рішення суду першої інстанції. Крім того, під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України); - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.02.2022 у справі №826/9711/17, зокрема: предметом доказування у спорах про стягнення суб`єктом владних повноважень коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих останнього, також є наявність у відповідача податкового боргу. Відповідність заявленого у позові розміру податкового боргу фактичному перевіряється судом за наслідками аналізу інтегрованої картки платника (далі - ІКП), яка ведеться згідно з вимогами Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 (був чинним на час виникнення спірних правовідносин). В подальшому скаржник наводить обставини справи, які, на його переконання, свідчать про наявність у відповідача податкового боргу. Однак, як вбачається зі змісту постанови апеляційного суду, саме ці обставини суд і з`ясовував. Підставою ж для задоволення позовних вимог стали такі висновки суду: 1) оскільки на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва №826/19128/14 від 21.01.2015 в.о. начальника ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м.Києві Кобєлєв О.І. рішенням №1/25 від 27.02.2015 вирішив здійснити погашення усієї суми податкового боргу ДП завод «Арсенал» шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, то спірна податкова вимога в силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України є відкликаною. Враховуючи, що станом на січень 2015 року борг підприємства був погашений, то у випадку наявності несплати грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб та формування нового боргу, контролюючим органом повинна була виноситись нова податкова вимога по сплаті самостійно визначених грошових зобов`язань після січня 2015 року; 2) встановивши, що нарахування пені ІКП здійснено починаючи з 11.05.2019 на борг минулих років з 31.03.2014, суд дійшов висновку, що той факт, що продаж майна, яке перебувало у податковій заставі, відбувся лише 06.05.2019 (згідно з договором купівлі-продажу, що міститься в матеріалах справи) у даному випадку не впливає на дату з якої борг підприємства вважається погашеним, оскільки обов`язок здійснення реалізації майна, що перебуває у податковій заставі відповідно ст.95 ПК України покладається саме на позивача. Така ситуація може призвести, що в даному випадку і відбулось, до тривалого затягування реалізації активів підприємства податковим органом, що має наслідком порушення строків сплати податкового боргу, що призводить до нарахування штрафних санкцій. В такому випадку, існує ймовірність штучного створення умов за яких штрафні санкції будуть нараховуватись податковим органом до моменту погашення боргу в натурі протягом тривалого часу, що не залежить від підприємства, і така пеня нараховується по суті на неіснуючий (вже погашений) борг. Суд також звернув увагу, що згідно з договором купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі від 06.05.2019, ціна реалізації майна, згідно з протоколом проведення аукціону з продажу майна платника податків, що знаходиться на балансі ДП Завод «АРСЕНАЛ», та перебуває в податковій заставі ГУ ДФС у місті Києві від 03.05.2019 №72/19, складає 42338445,03 грн, що в повній мірі погашає податковий борг підприємства навіть за умови його правомірного нарахування. Таким чином, задоволення позовних вимог у даній справі, за вказаних обставин, призведе до подвійного стягнення з ДП Завод «АРСЕНАЛ» суми податкового боргу, що є недопустимим. Наведене в сукупності суд визнав таки, що свідчить про відсутність підстав для стягнення податкового боргу в заявленій позивачем сумі з ДП Завод «АРСЕНАЛ», виходячи з безпідставності нарахування пені та штрафних санкцій. У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм права в межах висновків, які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а посилання ГУ ДПС на постанову від 14.02.2022 у справі №826/9711/17 не обґрунтовано взаємозв`язком ані із висновком суду, з яким не погоджується ГУ ДПС, ані з нормою матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції. Водночас є підстави вважати, що скаржник наводить у касаційній скарзі доводи безвідносно до висновків суду апеляційної інстанції, які стали підставою для відмови у задоволенні позову. Усталеною є

позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про задоволення позову має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для відмови у його задоволенні. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню. Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави). Крім того, зі змісту судових рішень у цій справі вбачається, що суд першої інстанції розглядав справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб. За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України можливість відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики або виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Однак, у касаційній скарзі відсутні обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга, подана від імені Державної податкової служби України, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2023. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу, подану від імені Державної податкової служби України, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2023 у справі № 640/13419/19 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Державного підприємства Завод «АРСЕНАЛ» про стягнення заборгованості - повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя М.М. Гімон