Ухвала КГС ВС № 910/20965/21

УХВАЛА 28 березня 2023 року м. Київ cправа № 910/20965/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 (у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Шапран В.В., Андрієнко В.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 (суддя Плотницька Н.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс" про стягнення 1 105 702,15 грн, ВСТАНОВИВ: 10.03.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 (повний текст складено 09.03.2023) та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/20965/21, подана 07.03.2023 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з наступного. Приписами пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлюється у розмірі 2 270,00 грн. Предметом позову у справі № 910/20965/21 є стягнення заборгованості у розмірі 1 105 702,15 грн, який є менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 500 = 1 135 000,00 грн станом на 01.01.2021), а відтак у розумінні наведених положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є справою незначної складності та не підлягає касаційному оскарженню. В якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вважає, що ця справа має виняткове значення для нього, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" є відповідачем одразу за декількома справами з абсолютно ідентичними правовідносинами, зокрема, у справах № 910/20959/21, № 910/20965/21 та № 910/20992/21 загальна сума стягнення за якими становить 3 193 290, 25 грн. Також зауважує, що відповідач опинився в ситуації, коли він і обладнання поставив та ще й гроші за нього має повернути, а також сплатити штрафні санкції за не повернення вказаних коштів. У зв`язку з цим, заявник може опинитись на грані банкрутства через задоволення позовних вимог, що в умовах війни відобразиться на найманих працівниках та надходжень податків до бюджету. Крім цього, скаржник зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так як подібної судової практики в Єдиному державному реєстрі судових рішень у спорах між добросовісним постачальником та недобросовісним отримувачем товару, який використав корпоративну структуру як інструмент зловживання, не існує. Отже, на його думку, правильне вирішення цього спору буде формувати судову практику у аналогічних правовідносинах і вирішить виключну правову проблему. Також, 14.03.2023 електронною поштою на адресу Касаційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" в порядку статті 42 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява, в якій скаржник навів ті ж самі підстави для відкриття касаційного провадження у справі № 910/20965/21, які вже були наведені ним при подачі касаційної скарги. Додатково у вказаній заяві, скаржник наголошує, що для нього, особливо в умовах війни, ця справа є немалозначною і такою, від розгляду якої залежить подальша доля існування самого підприємства і його працівників. Суд виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Однак наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Посилання скаржника на застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах можуть бути підставою касаційного оскарження судових рішень згідно з положеннями частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте не можуть розцінюватись Судом як виключний випадок для касаційного перегляду справи у розумінні частини третьої зазначеної норми. При цьому, з аналізу посилань у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду та на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Суд доходить висновку про те, що вони фактично зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та оцінкою доказів і не стосуються обґрунтування виключних випадків визначених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути переглянуто у касаційному порядку. Частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства. У такий спосіб суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/20965/21, на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, то клопотання про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у цій справі залишається без розгляду. З огляду на викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/20965/21.

2. Касаційну скаргу та додані до неї матеріали (в тому числі платіжну інструкцію № 6492 від 07.03.2023 на суму 33 171,06 грн) повернути заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік В. Суховий