Постанова 4857 № 140/5318/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/5318/20 пров. № А/857/623/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Пліша М.А., за участі секретаря судового засідання Гранат В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року про заміну сторони виконавчого провадження (суддя Волдінер Ф.А., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Волинській області про зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у квітні 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Волинській області (далі ДФС України, ГУ ДФС у Волинській області відповідно), в якому просив: визнати протиправними дії ДФС України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (податковій міліції); зобов`язати ДФС України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (податковій міліції), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності працівника міліції» (далі Постанова №850) та статті 356 Податкового кодексу України, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з 17 січня 2020 року; зобов`язати ГУ ДФС у Волинській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (податковій міліції), відповідно до Постанови № 850 та статті 356 ПК України, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з 17 січня 2020 року. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року позов задоволено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року вказане рішення залишено без змін. На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року Волинським окружним адміністративним судом 21.12.2020 було видано виконавчий лист № 3211/2020р., яким зобов`язано ДФС України (04053, місто Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) та ГУ ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) здійснити призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ (податковій міліції), відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, встановленого законом на день встановлення інвалідності, 17.01.2020. ОСОБА_1 08.12.2022 звернувся до суду із заявою про заміну у виконавчому листі № 3211/2020р. виданому 21.12.2020 боржника ДФС України на Державну податкову службу України (далі ДПС України) та ГУ ДФС у Волинській області на Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області). Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження боржника у виконавчому листі № 3211/2020р., виданому Волинським окружним адміністративним судом 21 грудня 2020 року у справі №140/5318/20, Державну фіскальну службу України на Державну податкову службу України (04053, Львівська площа, 8, місто Київ, ідентифікаційний код юридичної особи 43005393) та Головне управління ДФС у Волинській області на Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679). Не погодившись з постановленою ухвалою, її оскаржила ДПС України, яка із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року заміну сторони виконавчого провадження. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував функцій та повноважень ДФС України та ДПС України. Зазначає, що ДПС України є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС України у відповідних сферах діяльності. Однак, обов`язок відповідача не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС України. Вказує, що суть спору в даній справі не стосується публічно-владних функцій, що були передані ДПС України, і на момент вирішення судом питання про заміну відповідача ДФС України не було припинено. Не погодившись з постановленою ухвалою, її оскаржило ГУДПС у Волинській області, яке із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року заміну сторони виконавчого провадження. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував функцій та повноважень ГУДФС у Волинській області та ГУДПС у Волинській області. Зазначає, що ГУДПС у Волинській області не є правонаступником ГУДФС у Волинській області в частині повноважень, які виконувала податкова міліція, а також те, що ГУДФС у Волинській області на момент винесення оскаржуваної ухвали не було припинено, а відтак ГУДПС у Волинській області не може бути боржником у даному виконавчому провадженні. ОСОБА_1 правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити з огляду на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України , Постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби та частину першу, четверту статті 379 КАС України. Статтею 52 КАС України закріплені положення стосовно процесуального правонаступництва та указано, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. За приписами частин першої 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина четверта статті 379 КАС України). Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі - Порядок № 1074), орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України. За приписами пункту 8 Порядку № 1074 внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам. Пунктом 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 (зі змінами), визначено, що Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. Кабінетом Міністрів України 18.12.2018 прийнято постанову № 1200 "Про утворення Державної податкової служби та Державної митної служби України" якою, відповідно, утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 2 Постанови № 1200 Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (абзац 6 пункту 2 Постанови № 1200). Розпорядженням № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таким чином, Постанова №1200 та Розпорядження №682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску. Статтею 348 Розділу XVIIІ-2 ПК України (тут і далі - у редакції до 24 вересня 2021 року) передбачалося, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. З 25 вересня 2021 року Розділ XVIIІ-2 ПК України виключено на підставі пункту 134 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-УІІІ. За змістом абзацу другого пункту 1 розділу II Закону № 1797-УІІІ (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1989-УІІІ від 23.03.2017; в редакції Закону № 1156-ІХ від 29.01.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-ІХ від 22.09.2021 - застосовується з 25 вересня 2021 року) цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року, крім, зокрема, пункту 134 розділу І (щодо виключення розділу ХУІІІ-2) - з дня прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про початок діяльності Бюро економічної безпеки України, але не пізніше восьми місяців з дня набрання чинності Законом України «Про Бюро економічної безпеки України». 25 березня 2021 року набрав чинності Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28 січня 2021 року № 1150-ІХ, відповідно до пункту 1 статті 1 якого Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Слід також зазначити, що позивач проходив службу в органах податкової міліції ГУДФС у Волинській області. Посада, яку обіймав позивач не є профільною та не пов`язана з виконанням функцій держави щодо реалізації державної податкової політики та державної політики з адміністрування єдиного внеску (адміністративною компетенцією ДПС України чи ГУДПС у Волинській області). Тому проходження служби в підрозділах податкової міліції не входить до сфери діяльності, в яких ДПС України та її територіальні органи є правонаступниками ДФС України та її територіальних органів. З огляду на компетенцію ДПС України, ГУДПС у Волинській області такі не є уповноваженими органами щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги працівнику податкової міліції у зв`язку із встановленням йому інвалідності, відповідно у ДПС України, ГУДПС у Волинській області відсутні бюджетні асигнування на зазначені цілі. Крім того, за правилами частин п`ятої та шостої статті 107 Цивільного кодексу України юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи- правонаступника. Якщо юридичних осіб-правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно. Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов`язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи-правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов`язаннями, відповідають за зобов`язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов`язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами. Як вже зазначалось вище, постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682- р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС, тобто про перехід до ДПС функцій ДФС у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску. Відповідно до статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. ДПС України та її територіальні органи є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС України та її територіальних органів у відповідних сферах діяльності. Апеляційний суд резюмує, що обов`язок відповідачів у даній справі не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р. Верховний Суд у постанові від 31.01.2022 у справі №420/8922/20 зазначив, що заміна відповідача, як боржника може мати місце виключно у випадку фактичного вибуття територіального органу ДФС України унаслідок припинення. Аналогічно, Верховний Суд у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №826/9815/18, від 14.04.2021 у справі №826/1490/18 зазначив, що заміна ДФС України, як відповідача може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення. За правилами частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Таким чином, якщо суть спору не стосується публічно- владних функцій, що були передані ДПС України, її територіальним органам і на момент вирішення судом питання про заміну відповідачів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не був унесений запис про припинення ДФС України, її територіальних органів, то передчасним є висновок судущодо вибуття ДФС України, її територіальних органів, і наявності підстав для їх заміни. Ураховуючи, що зобов`язання, яке випливає з рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року, не стосувалося публічно-владних функцій, переданих ДПС України, ГУ ДПС у Волинській області, і на момент вирішення судом питання про заміну боржника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не був унесений запис про припинення ДФС України, ГУ ДФС у Волинській області як боржників за вказаним рішенням суду, висновок суду першої інстанції про вибуття відповідачів і наявність підстав для їх заміни є передчасним. Отже, за результатами розгляду апеляційних скарг колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно вирішив питання про заміну сторін виконавчого провадження правонаступниками. Відповідно до статті 315 КАС України апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення може бути неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Відтак, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи стосовно визначення належного правонаступника сторони виконавчого провадження. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постановлена ухвала Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року є необґрунтованою та підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити. Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі №140/5318/20 скасувати, та у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 28 березня 2023 року