Постанова 4855 № 620/6335/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6335/22 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. за участю секретаря судового засідання Головченко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року (повний текст складено 23 грудня 2022 року) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Чернігівській області, ДПС України, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Чернігівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.01.2022 за №3695618/НОМЕР_1, №3695624/НОМЕР_1 та №3695632/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкових накладних від 31.12.2021 №14, від 16.12.2021 № 7 та № 12 в Єдиному реєстрі податкових накладних; - зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні від 31.12.2021 №14, від 16.12.2021 № 7 та № 12 в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою їх направлення до реєстрації. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Чернігівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань в ЄРПН від 24 січня 2022 року за № 3695618/НОМЕР_1 та № 3695632/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкових накладних № 14 від 31.12.2021, № 7 від 16.12.2021 в ЄРПН, зобов`язано ДПС України зареєструвати податкові накладні №14 від 31.12.2021 на загальну суму 50058,00 грн, у тому числі ПДВ 8343,00 грн, №7 від 16.12.2021 на загальну суму 103490,40 грн, у тому числі ПДВ 17248,40 грн, в ЄРПН, датою їх направлення до реєстрації в ЄРПН. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, ГУ ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що не подання позивачем документів щодо транспортування товару і подання ним копій документів, складених із порушенням законодавства були підставою для прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Також апелянт зазначив, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є завищеною і неспівмірною. Позивач та ДПС України відзиви на апеляційну скаргу не подавали. В суді першої інстанції позиція позивача обґрунтовувалась формальністю і необґрунтованістю рішень комісії про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, враховуючи надані позивачем на розгляд комісії первинні документи. Позиція ДПС України в суді першої інстанції обґрунтовувалась тим, що позивач не надав контролюючому органу необхідні документи для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних. Позивач та представник ДПС України в судове засідання не з`явились, хоча про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 є платником ПДВ та здійснює господарську діяльність, що відповідає коду КВЕД 31.09 виробництво інших меблів (основний); 73.20 дослідження кон`юктури ринку та виявлення громадської думки; 96.09 надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у; 46.15 діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами залізними та іншими металевими виробами; 46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 74.10 спеціалізована діяльність із дизайну; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.65 оптова торгівля офісними меблями; 46.62 оптова торгівля верстатами; 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.47 оптова торгівля меблями, килимами і освітлювальним приладдям; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 16.23 виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 31.02 виробництво кухонних меблів; 31.01 виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань та виятгом №2125264500119 з Реєстру платників податків на додану вартість (а.с.14-15). Між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Спецмебліпостач» (покупець) укладено договір поставки № 11/10/2018 від 11.10.2018, за умовами якого постачальник зобов`язується постачати і передавати у власність покупцю, а покупець - прийняти і оплачувати товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором (а.с.75-77). На виконання умов вказаного договору №11/10/18 від 11.10.2018 позивачем здійснено поставку товарів, за результатами чого складено видаткову накладну №РН-0000035 від 16.12.2021 на загальну суму 103490,40 у тому числі ПДВ 17248,40 грн (а.с.80). Оплата за товар проведена згідно з платіжними дорученнями № 1263 від 13.01.2022 на суму 53640,00 грн, у тому числі ПДВ 594,17 грн, та № 1264 від 13.01.2022 на суму 76142,00 грн у тому числі ПДВ 12690,33 грн (а.с.80-81). 16.12.2021 позивачем складено податкову накладну №7 на загальну суму 103490,40 у тому числі ПДВ 17248,40 грн, яку 14.01.2022 направлено на реєстрацію в ЄРПН (а.с.23-24). У зв`язку з відсутністю інформації про результати обробки вказаної податкової накладної позивачем повторно складено податкову накладну за вказаною господарською операцією №12 на загальну суму 103490,40 грн, в тому числі ПДВ 17248,40 грн, яка була 15.01.2022 подана на реєстрацію в ЄРПН (а.с.25-26). За результатами обробки поданих позивачем документів автоматизованої системою «Єдине вікно подання електронних документів» позивач отримав квитанцію від 15.01.2022, відповідно до якої податкова накладна №12 від 16.12.2021 прийнята. Реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16. ст.201 ПК України реєстрація ПН/РК від 16.12.2021 №12 в ЄРПН зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 3926, 6913, 7310,7326, 8201, 8206, 8424, 9503 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення і копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.28). Також, між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ «Спецмебліпостач» (замовник) було укладено договір перевезення вантажу № 02/07/21 від 02.07.2021, за умовами якого перевізник бере на себе зобов`язання доставляти та отримувати ввірений йому вантаж (згідно з транспортною накладною) транспортним засобом до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а також приймає на себе зобов`язання в разі потреби надавати експедиторські послуги, а замовник зобов`язується своєчасно сплачувати перевізнику (а.с.38-40). За результатами виконання взятих на себе зобов`язань за вказаним договором сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000007 від 31.12.2021 на загальну суму 50058,00 грн, в тому числі ПДВ - 8343,00 грн (а.с.41). 31.12.2021 позивачем складено податкову накладну №14 на загальну суму 50058,00 грн, у тому числі ПДВ - 8343,00 грн (а.с.22), яку було подано для реєстрації 15.01.2022, однак за результатами її обробки позивач отримав квитанцію № 9419852524 від 15.01.2022, згідно з якою документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація ПН/РК від 31.12.2021 № 14 в ЄРПН зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 52.29 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення і копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.27). Позивачем подано відповідні повідомлення №4, №5 та №6 від 19.01.2022 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, що підтверджують реальність господарських взаємовідносин з ТОВ «Спецмебліпостач», які були прийняті ГУ ДПС у Чернігівській області, що підтверджується відповідними квитанціями №2 (а.с.29-64). За результатами розгляду поданих позивачем документів Комісією ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято рішення від 24.11.2022 № 3695632/НОМЕР_1, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 16.12.2021 №7 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. У графі додаткова інформація зазначено: «не надано документи шодо транспортування (ТТН та/або довіреність)» (а.с.20-21) Рішенням Комісії ГУ ДПС у Чернігівській області від 24.11.2022 № 3695624/НОМЕР_1 відмовлено у реєстрації податкової накладної від 16.12.2021 № 12 в ЄРПН, у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів, а саме: договорів, зокрема зовнішньоекономічний контрактів, з додатками до них; договорів, довіреностей, активів керівного органу платника податку, яким оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством (а.с.18-19). Також, Комісією ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято рішення від 24.11.2022 №3695618/НОМЕР_1, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 31.12.2021 № 14 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. У графі додаткова інформація зазначено: «Порушено ч.2 ст. 799 ЦКУ (договір позички ТЗ з фізичною особою не посвідчено нотаріально» (а.с.16-17). Вважаючи вказані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що зупинення реєстрації податкової накладної не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування такого рішення. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (що набрала чинності з 01.02.2020) затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165). Який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів. Відповідно до п.2 Порядку 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик. Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм пп.«а» або «б» п. 185.1 ст. 185, пп.«а» або «б» п. 187.1 ст. 187, абзацу 1 п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом. Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520), відповідно до п.4 якого у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Згідно з п.5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: - договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; - договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; - розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; - документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. У відповідності до вимог п.11 Порядку №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: 1) ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; 2) та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; 3) та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. В той же час, незважаючи на подання позивачем у передбаченому законодавством порядку відповідних повідомлень та письмових пояснень, разом із підтверджуючими документами, які на переконання суду, в повній мірі доводять наявність підстав для подання та реєстрації податкових накладних, приймаючи оскаржувані рішення про відмову в реєстрації таких податкових накладних, контролюючим органом не наведено жодних мотивів неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, комісією не було з`ясовано специфіку проведених господарських операцій та не визначено документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу і наявності підстав для здійснення відповідного коригування кількісних і вартісних показників. Рішення Комісії від 24.01.2022 №3695632/НОМЕР_1 містить лише загальне твердження про ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки. В той же час, у вказаному рішенні не зазначено, які конкретно документи не були подані позивачем, в тому числі шляхом підкреслення таких документів у відповідному рішенні. Наведення в додатковій інформації про не надання документів щодо транспортування (ТТН та/або довіреність) знову не конкретизує яких саме документів не вистачає. Крім того, ТТН та довіреність не належать до первинної бухгалтерської документації, а тому їх неподання не може мати наслідком висновок про нереальність господарської операції та бути підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Рішення від 24.01.2022 №3695618/НОМЕР_1 прийнято Комісією з підстав надання платником податку копії документів, складених з порушенням законодавства та в додатковій інформації зазначено про порушення ч.2 ст.799 ЦК України (договір позички ТЗ з фізичною особою не посвідчено нотаріально). Разом з тим, будь-яких порушень при складанні договору оренди автомобіля №1 від 02.07.2021 (а.с.56-58) контролюючим органом не наведено, а недотримання порядку посвідчення такого договору не може мати наслідком висновок про нереальність господарської операції та бути підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, з огляду на інші подані позивачем пояснення та підтверджуючі документи. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18 та від 18 червня 2020 року у справі №824/245/19-а, яка в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодних доказів наявності підстав для прийняття оскаржуваних рішень, а саме не доведено, в чому саме виявилась недостатність поданих позивачем документів для прийняття рішення про реєстрацію складеної позивачем податкової накладної. При цьому, в рамках даної справи спірним є саме питання правомірності прийнятих Комісією рішення про відмову в реєстрації поданих позивачем податкових накладних в ЄРПН та їх відповідності критеріям рішення суб`єкта владних повноважень, в той час, як підтвердження факту здійснення (не здійснення) господарських операцій і правомірність їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку має бути предметом перевірки суб`єкта господарювання, призначеної у відповідності до положень ПК України та не може бути встановлена на етапі прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування рішення комісії ГУ ДПС у Чернігівській області від 24.01.2022 №3695618/НОМЕР_1, №3695632/НОМЕР_1 та необхідності зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні №7 від 16.12.2021 та №14 від 31.12.2021 датою їх подання. Щодо твердження апелянта про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з ч.1, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. У ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наведено наступні визначення: 1) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 2) інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Статтею 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Враховуючи приписи ст.134, 139 КАС України, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції матеріали справи містять копії: договору про надання правничої допомоги №26-01 від 26.01.2022, укладений між позивачем та адвокатом Ясинчук І.Г. предметом якого є оскарження в судовому порядку рішень ГУ ДПС у Чернігівській області від 24.01.2022 №3695618/НОМЕР_1, №3695624/НОМЕР_1 та №3695632/НОМЕР_1; додаткової угоди №1 від 26.01.2022 до вказаного договору, в якій визначено загальну вартість послуг з надання правничої допомоги - 6500,00 грн, які складаються з ознайомлення з первинними документами - 700,00 грн, правова консультація щодо порядку судового оскарження рішень - 500,00 грн, складання позовної заяви, підготовка позовних матеріалів - 4500,00 грн, підготовка відповіді на відзив, клопотань під час судового розгляду справи - 800,00 грн; акту надання послуг №1 від 17.02.2022 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000492 ордер на надання правової допомоги серії ЧН №082892 від 31.01.2022; платіжне доручення №79 від 28.01.2022 про оплату позивачем послуг за договором №26-01 від 26.01.2022 у сумі 6500,00 грн; (а.с.85-90, 95). В той же час, суд першої інстанції врахував заперечення відповідачів щодо заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу та клопотання про її зменшення, дослідив її розмір на відповідність критеріям адекватності та розумності, з урахуванням предмету спору, незначної складності справи, обсягу наданих послуг адвокатом, пропорційності та співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу. В результаті такого аналізу суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві і з огляду на те, що позов задоволено частково, розмір вказаних витрат підлягає зменшенню до 2500,00 грн. Посилання апелянта на не подання позивачем погодинного розрахунку наданих адвокатом послуг відхиляються судом, оскільки з договору про надання правничої допомоги не вбачається, що сторонами погоджено погодинну ставку роботи адвоката. Натомість, з додаткової угоди до вказаного договору вбачається, що сторони погодили фіксований розмір оплати за кожну окрему послугу. Відсутність погодинного розрахунку не позбавляє відповідача можливості надати відповідні заперечення і не обмежує його право подати обґрунтоване клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу. Окремі помилки в поданих документах в жодному випадку не свідчать про відсутність понесених позивачем витрат на правничу допомогу і не можуть мати наслідком відмову у здійсненні їх розподілу за результатами розгляду справи. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 27 березня 2023 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма