Постанова 4850 № 360/1426/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 року справа №360/1426/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Казначеєв Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 р. у справі № 360/1426/21 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (далі ГУ ПФУ в Луганській області, відповідач), у якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 розміру відсотку з 90 % до 54 % від винагороди працюючого на відповідній посаді судді при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Луганського апеляційного суду № 132 від 10 березня 2020 року; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від суддівської винагороди діючого судді, зазначеної у довідці Луганського апеляційного суду № 132 від 10 березня 2020 року з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. В обґрунтуванні вимог позовної заяви зазначено, що у зв`язку зі зміною з 01.01.2020 розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно Закону "Про судоустрій та статус суддів" № 1402-УІІІ від 02.06.2016. 11.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійсненняперерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020, враховуючи суддівську грошову винагороду діючого судді на підставі довідки від 10.03.2020 № 132, виданоїЛуганським апеляційним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020. Рішенням відповідача № 2709/2020 від 30.04.2020 в перерахунку щомісячного грошового утримання суддів у відставці було відмовлено. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі № 360/3793/20 позов задоволено. Визнано протиправним рішення правління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно наданої довідки з урахуванням фактично виплачених сум. Після набрання чинності рішенням суду відповідач не виконав його і замість перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці фактично призначив інше довічне грошове утримання. Так, відповідно до протоколу версія 1.6.61.1. від 16.12.2020 стаж роботи на посаді судді, визначений відповідачем складає 26 років 3 місяці і 21 день. Відповідно до вимог п.3 ст. 142 розділу X Закону України Про судоустрій та статус суддів, щомісячне довічне грошове утриманнявиплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Проте, відповідач з незрозумілих причин визначив загальний відсоток розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці у 54%, і це є невірним. Після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 та ухвалення 16.06.2020 Верховним Судом рішення у зразковій справі № 620/1116/20 право позивача на здійснення після 18.02.2020 перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є беззаперечним. Вважає протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси дії відповідача щодо зменшення відсотку з 90 % до 54 % від винагороди працюючого на відповідній посаді судді при здійснені перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 р. у справі № 360/1426/21 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 розміру відсотку з 90 % до 54 % від винагороди працюючого на відповідній посаді судді при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Луганського апеляційного суду № 132 від 10 березня 2020 року. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 76% від суддівської винагороди діючого судді, з урахуванням фактично виплачених сум, та висновків наведених у рішенні суду, починаючи з 16 грудня 2020 року. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що для застосування розміру 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, немає ніякої підстави, оскільки зазначений розмір був передбачений Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Але, з 18.02.2020 з моменту проголошення Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в частині регулювання щомісячного грошового утримання, остаточно втратив чинність. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є суддею Апеляційного суду Луганської області у відставці, про що свідчать трудова книжка від 31 липня 1990 року серії НОМЕР_1 , рішення Вищої ради правосуддя від 10 липня 2018 року № 2232/0/15-18 Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Луганської області у відставку, наказ апеляційного суду Луганської області від 19 липня 2018 року № 70 Про відрахування зі штату ОСОБА_1 , посвідчення судді у відставці № 02954, та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, про що свідчить рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 17 січня 2020 року № 909190854374 про перерахунок довічного грошового утримання. З 10.08.2018 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 5 березня2019 року у справі № 360/4369/18 зобов`язано відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці наступні періоди: стаж за період проходження строкової військової служби з 13.05.1984 по 22.05.1986 р.р.; половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1986 по 30.06.1990 р.р.; роботу на посаді помічника прокурора Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури Луганської області з 10.06.1991 по 06.05.1992 р.р.; роботу на посаді слідчого Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури Луганської області з 06.05.1992 по 20.02.1996 р.р.; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м.Северодонецьку Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді с 10 серпня 2018 року. Позивач на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 отримував довічне грошове утримання судді у відставці обчислене відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. 11.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020, враховуючи суддівську грошову винагороду діючого судді на підставі довідки від 10.03.2020 № 132, виданої Луганським апеляційним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020. Рішенням відповідача № 2709/2020 від 30.04.2020 в перерахунку щомісячного грошового утримання суддів у відставці було відмовлено. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі № 360/3793/20 позов задоволено повністю. Визнано протиправним рішення правління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно наданої довідки з урахуванням фактично виплачених сум. Згідно протоколу відповідача про проведення перерахунку довічного грошовго утримання судді у відставіці версія 1.6.61.1. від 16 грудня 2020 року вбачється, що визначений відповідачем стаж на посаді судді складає 26 років 3 місяці і 21 день. Саме з цього, часу відповідачем порушено право позивача. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. У силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII. За приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІІ). Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .\ Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування, який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами. У пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013). Судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. При цьому, суд наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Вказана норма неконституційною не визнавалась. За наведеного правового регулювання до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону. Оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами. Для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII. Такий висновок щодо застосування частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів у правовідносинах, подібних до тих, що виникли у справі, яка розглядається, наведено Верховним Судом у постанові від 24.09.2021 у справі №620/5437/20. Крім того, щодо застосування норм частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів, суд наголошує, що, як зазначалось вище, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 вказаний Закон не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Таким чином, різний підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону №2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів. Як зазначено Конституційним Судом України в Рішенні від 12.04.2012 №9-рп/2012, рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7). Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. Отже, усі без винятку судді, які вийшли чи вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII, мають однакові за змістом та обсягом, єдині конституційно-правовий статус і гарантії незалежності, рівні правові можливості, у тому числі, щодо реалізації ними права на відставку та отримання довічного грошового утримання у належному розмірі, зокрема, із збільшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, як це встановлено частиною третьою статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин. Вказана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів, викладеними у постанові від 08.11.2021 у справі № 580/492/2 та у постанові від 15.11.2021 у справі № 580/6051/21, правовідносини у якій є аналогічними до тих, які виникли у справі, яка розглядається. До стажу ж роботи на посаді судді, у розумінні приписів статті 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів, зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Також, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. При цьому, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено. У вищевказаних постановах Верховного Суду зазначено, що положеннями Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII Про Вищу раду правосуддя були внесені зміни до Закону України Про судоустрій і статус суддів, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Зазначена норма пов`язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею, на чому також акцентовано увагу у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №243/4458/17. За правилами частини першої статті 116 Закону України від №1402-VIІІ Про судоустрій і статус суддів у редакції, чинній на час звільнення позивача з посади судді відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 10 липня 2018 року № 2232/0/15-18 Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Луганської області у відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно з вимогами статті 137 цього ж Закону До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Водночас, відповідно до пункту 34 Перехідних положень йього Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Абзацом 2 частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Згідно з статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів, чинного на день призначення позивачки на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що законодавством було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним. Суд відзначає й те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Зазначена правова позиція неодноразова застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.11.2018 справі №243/4794/17, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17 та від 30.01.2020 у справі №592/3694/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції. Відповідно до обставин, встановлених рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2008 у справі № 2а-11260/08, прийнятим за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, були частково задоволені вимоги позивача та зобов`язано Державну судову адміністрацію України зарахувати ОСОБА_1 період з 01.08.1990 по 09.06.1991 в стаж роботи помічника Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного природоохоронного прокурора. Відповідно до обставин, встановлених у вказаних вище постановах Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2008 у справі № 2а-11260/08, від 05.03.2019 у справі №360/4369/18, які не скасована і набрали законної сили, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який був врахований при звільненні його з посади у відставку та призначенні йому довічного грошового утримання, складав 33 роки 09 місяців та 08 днів. За приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи тотожний суб`єктний склад учасників вказаних вище справ та справи, яка розглядається, обставини стосовно стажу позивачки, з якого обраховується його щомісячне грошове утримання судді у відставці є доведеними і доказування не потребують. Заперечень проти таких обставин відповідачем, на якого відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок доказування правомірності своїх дій, у судах попередніх інстанцій не висловлювалось. За таких обставин, з урахуванням приписів вищевикладених правових норм законодавства і висновків Верховного Суду щодо їх застосування, суд вважає, що до стажу роботи на посаді судді, який застосовується для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, зокрема у відсотках, підлягає зарахуванню: - стаж за період проходження строкової військової служби з 13.05.1984 по 22.05.1986; - половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1986 по 30.06.1990; - роботу на посаді помічника прокурора Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури Луганської області з 10.06.1991 по 06.05.1992; - роботу на посаді стажист помічника прокурора Лисичансько- Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури Луганської області з 01.08.1990 по 10.06.1991; - роботу на посаді слідчого Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури Луганської області з 06.05.1992 по 20.02.1996. Судом встановлено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, у тому числі з урахуванням вищевказаних періодів роботи, навчання і служби в армії, загалом складає 33 роки 09 місяців та 08 днів. Отже стаж роботи позивача на посаді судді понад 20 років становить 13 повних років, що, у свою чергу, надає йому право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 76% (50% + (13 повних років х 2%)). У зв`язку з чим та на підставі положень частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, розмір призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання повинен збільшуватись за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років на 2 відсотки, й відповідно становити 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Враховуючи положення частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII та суддівський стаж позивача (повних 33 роки), з 19.02.2020 щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За таких обставин, є протиправними дії відповідача, з приводу яких позивач звернувся до суду з цим позовом, у даному випадку суперечать положенням законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, а також порушують право позивача на отримання ним довічного грошового утримання судді у відставці у належному і передбаченому законом розмірі. З наведеного констатується, що дії відповідача, з приводу яких ОСОБА_1 звернувсясь до суду з цим позовом, у даному конкретному випадку суперечать положенням законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, а також порушують право позивача на отримання ним довічного грошового утримання судді у відставці у належному і передбаченому законом розмрі. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 р. у справі № 360/1426/21 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 р. у справі № 360/1426/21 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 28 березня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв