Постанова 4814 № 638/17342/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 638/17342/20 Номер провадження 22-ц/814/1022/23Головуючий у 1-й інстанції Подус Г.С. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2023 року м.Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дряниця Ю.В., Хіль Л.М., секретар Боштенко В.Ю., з участю представника позивача адвоката Темнюкової М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик-Фінанс» на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 02 липня 2021 року, постановлене суддею Подус Г.І. (повний текст складено 16 липня 2021 року), по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик-Фінанс», треті особи: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», про захист прав споживача та визнання кредитного договору та іпотечного договору припиненими, в с т а н о в и в: 14.12.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 17.06.2005 між ним та АКБ СР «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту №833/33-27/33/5-089. За умов такого договору отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 11 500,00 доларів США зі сплатою 12,5% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 10.06.2015. Кредитні зобов`язання забезпечені іпотекою згідно договору №833/34-27/33/5-142 від 17.06.2005, предметом якої є належна позивачу на праві власності квартира загальною площею 29,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 02.02.2016 (справа №638/11387/15-ц) із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №833/33-27/33/5-089 від 17.06.2005 у розмірі 18 328,56 грн. та судові витрати 243,00 грн. Указане судове рішення набуло чинності 28.03.2016, на його підставі видані виконавчі листи та пред`явлені до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А., яким 08.12.2020 закінчено виконавче провадження у зв`язку із повним виконанням рішення суду. У листопаді 2020 року позивач отримав вимогу ТОВ «Аналітик Фінанс» від 17.10.2020 №17/10/20-1, за змістом якої указане товариство, як новий кредитор, вимагав сплатити суму боргу у розмірі 232 907,30 грн. У відповідь на викладене позивач повідомив, що у ТОВ «Аналітик Фінанс» відсутні правові підстави для стягнення заявленої суми боргу. Із метою захисту порушеного права, просить суд визнати припиненими кредитний договір №833/33-27/33/5 від 17.06.2005, укладений між ним, ОСОБА_1 , та АКБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступник - ТОВ «Аналітик Фінанс») та договір іпотеки №833/34-27/33/5-142, укладений між тими ж сторонами. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 02.07.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Аналітик-Фінанс», треті особи: АТ «Альфа-Банк», ТОВ «Діджи Фінанс», про захист прав споживача та визнання кредитного договору та іпотечного договору припиненими задоволено. Визнано кредитний договір №833/33-27/33/5 від 17.06.2005, укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступник - ТОВ «Аналітик-Фінанс») та ОСОБА_1 - припиненим. Визнано договір іпотеки №833/34-27/33/5-142 від 17.06.2005, укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступник - ТОВ «Аналітик-Фінанс») та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Курас С.О., за реєстровим №956 - припиненим. Стягнуто з ТОВ «Аналітик-Фінанс» судовий збір у розмірі 908,00 грн. Рішення районного суду вмотивовано тим, що первісний кредитор задовольнив свої вимоги і отримав кошти (борг) за договором кредиту №833/33-27/33/5-089, а тому безпідставним є повторне стягнення грошових коштів новим кредитором за кредитним договором, стягнення по яким уже відбулося. Із рішенням районного суду не погодився відповідач ТОВ «Аналітик Фінанс» та оскаржив його в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Доводить, що позичальник був завчасно обізнаний про зміну кредитора та пропонував ТОВ «Аналітик-Фінанс» часткове виконання зобов`язання. Отже подальше виконання ним зобов`язання перед первісним кредитором, за умови обізнаності про відступлення права вимоги, не може бути зараховане як належне виконання зобов`язання та виключає підстави вважати, що винесення рішення суду про стягнення заборгованості із позичальника на користь первинного кредитора припиняє дію кредитного договору, забезпеченого іпотекою. Зазначає, що зобов`язання може вважатися припиненим лише за умови його належного виконання, а відповідно виконання перед належним кредитором. При цьому поняття зобов`язання не є ідентичним сумі боргу, стягнутій за судовим рішенням. Звертає увагу на відсутність у справі належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання, тоді як докази виконання судового рішення, яким змінено умови дії кредитного договору в частині встановлення нових строків виконання, що не має наслідком визнання його припиненим. Серед іншого, вважає, що оскаржуване рішення порушує права товариства на нарахування інфляційних втрат на суму боргу в порядку ст.625 ЦК України, у зв`язку із доларовою валютою кредиту та 3% річних, виходячи з того, що позичальник не виконував судове рішення понад 4 роки. Звертає увагу, що застосовані судом першої інстанції правові позиції Верховного Суду нині є неактуальними. Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №522/1528/15-ц від 26.01.2021, за змістом якої саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ні дію кредитного договору, ні відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення. Ухвалами Харківського апеляційного суду від 28.09.2021 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ТОВ «Аналітик-Фінанс» на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 02.07.2021; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду. Позивачем ОСОБА_1 подано до Харківського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, який фактично отримано судом 06.10.2021. За змістом відзиву позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване. Звертає увагу, що ТОВ «Аналітик Фінанс» пропущено строк позовної давності на звернення в суд із вимогами в порядку ст.625 ЦК України. 15.09.2021 ТОВ «Аналітик Фінанс» подано до Харківського апеляційного суду відповідь на відзив, за змістом якої товариство підтримало доводи апеляційної скарги та заперечило підстави застосування строків позовної давності. 09.11.2021 ОСОБА_1 подано до суду заяву про приєднання до матеріалів справи постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, а також 16.11.2021 письмових пояснень. 28.01.2022 ТОВ «Аналітик Фінанс» звернувся в суд із клопотанням про приєднання до справи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 справа №520/20925/21, якою скасовано постанову приватного виконавця Бабенка Д.А. про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2020 ВП №57697131 та постанову приватного виконавця про його відновлення. 31.01.2022 ОСОБА_1 надав суду пояснення щодо клопотання про залучення доказів у задоволенні якого просив відмовити. Повідомив про оскарження ним рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 справа №520/20925/21. Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16.08.2022 справу прийнято до провадження. Цивільну справу №638/17342/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аналітік-Фінанс», треті особи: АТ «Альфа-Банк», ТОВ «Діджи Фінанс», про захист прав споживача та визнання договору кредиту та іпотечного договору припиненими - направлено до Верховного Суду згідно ухвали в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С.Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В.М., Червинської М.Є. від 28.09.2022. Провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Аналітік-Фінанс» на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 02.07.2021 по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аналітік-Фінанс», треті особи: АТ «Альфа-Банк», ТОВ «Діджи Фінанс», про захист прав споживача та визнання договору кредиту та іпотечного договору припиненими зупинено. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.01.2023 відновлено провадження у справі та призначено її до судового У суді апеляційної інстанції представник позивача адвокат Темнюкова М.І. проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване. Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи в порядку ч.13 ст.128 ЦПК України, що з огляду на положення ч.2 ст.372 цього Кодексу, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.06.2005 між АКБ СР «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №833/33-27/33/5-089. Відповідно до п.1.1. договору, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 11 500,00 доларів США, зі сплатою 12,5% процентів річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 10.06.2015./а.с.4-10 т.1/ Кредитне зобов`язання забезпечено іпотекою згідно договору №833/34-27/33/5-142 від 17.06.2005, укладеного між тими ж сторонами та посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Курас С.О., за умов якого, в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме, квартиру загальною площею 29,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності./а.с.11-12 т.1/ Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова справа від 02.02.2016 (справа №638/11387/15-ц) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №833/33-27/33/5-089 від 17.06.2005 у розмірі 18 328,56 грн. та судові витрати 243,00 грн. Рішення набрало законної сили 28.03.2016./а.с.13-14 т.1/ Виконавчий лист №638/11387/15-ц, виданий 30.03.2017 Дзержинським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 18 328,56 грн. перебувало на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. 17.10.2020 датована повторна вимоги ТОВ «Аналітик Фінанс» адресована ОСОБА_1 , за змістом якої ТОВ «Аналітик Фінанс» повідомлено про наявність заборгованості у розмірі 232 907,30 грн., право вимоги якої відступлено за умовами договору факторингу №411/ФК-20 від 16.09.2020 на користь ТОВ «Аналітик Фінанс»./а.с.16 т.1/ 24.11.2020 ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Аналітик Фінанс» відповідь на вимогу, а 25.11.2020 ТОВ «Аналітик Фінанс» відповідь за Вих. №25/11/20-1./а.с.17-20,21 т.1/ 07.12.2020 ОСОБА_1 перераховано на рахунок приватного виконавця 18 757,90 грн., квитанція №1./а.с.25 т.1/ Постановою приватного виконавця Бабенка Д.А. від 08.12.2020 закінчено виконавче провадження ВП №57697131 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження»; установлено, що на рахунок приватного виконавця для обліку депозитних сум та зарахування стягнутих з боржника коштів, надійшли суми, яких достатньо для задоволення вимог стягувача за виконавчим документом./а.с.24 т.1/ Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив із того, що первісний кредитор, АТ «Укрсоцбанк», скористався своїм правом дострокової вимоги та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, стягнувши із позичальника борг за кредитним договором. Факт погашення позичальником заборгованості в межах примусового виконання судового рішення є підтвердженим,а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність повторного стягнення грошових коштів за кредитним договором, стягнення по яким уже відбулося. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду та переоцінки доказів. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1049 ЦК України). Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справі №310/11534/13-ц від 04.07.2018, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України». Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни. Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. У статтею 533 ЦК України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України та частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частини перша, п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Згідно зі статтею 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Отже, іпотека, яка має похідний характер від основного зобов`язання, є дійсною до припинення основного зобов`язання. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). Натомість, за змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі №910/27064/15 від 17.01.2018, підставою припинення зобов`язання за кредитним договором є не дата, зазначена в договорі як кінцевий строк сплати коштів, а, наприклад, постанова, винесена відділом державної виконавчої служби, про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу у зв`язку з погашенням боргу. Верховний Суд також зазначив, що рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником та яким з боржника стягнуто остаточну заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню щодо розуміння повноти розміру заборгованості. Із огляду на викладені норми матеріального права та позицію Верховного Суду, яка в порядку ч.4 ст.263 ЦПК України є обов`язковою для врахування, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що факт погашення позичальником заборгованості в межах примусового виконання судового рішення є підтвердженим належними доказами, а тому зобов`язання за кредитним договором та договором іпотеки, як похідним, є припиненими. Доводи апеляційної скарги про те, що спірні зобов`язання не припинилися, так як кредитний договір був укладено в іноземній валюті, а виконаний у гривнях не в еквіваленті до долара США, є безпідставним. Так, первинний кредитор у порядку статті 1050 ЦК України звернувся до суду з позовом до позивача у цій справі про дострокове стягнення кредитної заборгованості у гривнях, в зв`язку з чим змінив не лише строк виконання основного зобов`язання, а й валюту зобов`язання. У заочному рішенні Дзержинського районного суду м.Харкова від 02.02.2016 (справа №638/11387/15-ц) задоволено позов кредитора та у резолютивній частині рішення суду стягнуто з ОСОБА_1 18 328,56 грн., як і просив кредитор у позові, а не у доларах, як було зазначено у кредитному договорі, чи в еквіваленті до долара. Тобто кредитор сам визначив заборгованість за кредитним договором у валюті України. Така заборгованість стягнута рішенням суду, виконана боржником у повному обсязі, виконавче провадження у зв`язку з цим закінчено. Посилання відповідача, правонаступника кредитора, про скасування постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження та його відновлення згідно постанови від 27.01.2022, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такий доказ не існував на момент постановлення оскаржуваного судового рішення (02.07.2021), а тому за правилами ст.367 ЦПК України оцінці не підлягають. Доводи апеляційної скарги відповідача про належну та завчасну обізнаність позивача про зміну кредитора, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки кошти боржником вносилися на рахунок приватного виконавця для обліку депозитних сум у межах виконавчого провадження, де особа стягувача не змінювалась. Посилання відповідача, що скаржуване рішення порушує права товариства на нарахування інфляційних втрат на суму боргу в порядку ст.625 ЦК України, також не вливає на правильність висновків суду першої інстанції. Оскількиправо кредитора на отримання сум, визначених статтею 625 ЦК України існує в силу закону, а не договору, тоді як договірні зобов`язання є припиненими, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та є його довільним тлумаченням на власну користь. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик-Фінанс» залишити без задовольняння. Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 02 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28.03.2023. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді Ю.В. Дряниця Л.М. Хіль