Постанова 4814 № 633/559/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 633/559/20 Номер провадження 22-ц/814/1155/23Головуючий у 1-й інстанції Цимбалістенко О.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А. судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 24 червня 2021 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного текста судового рішення 07 липня 2021 року) та додаткове рішення цього ж суду від 20 липня 2021 року (час ухвалення судового рішення з 14:24:04 до 14:44:51; дата виготовлення повного текста судового рішення 30 липня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації, треті особи: ОСОБА_3 , Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд у с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 20.09.2019 р. (площа земельної ділянки, переданої в оренду: 5.7228 гектарів; кадастровий номер земельної ділянки: 6324655100:01:007:0063; що знаходиться на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області, цільове призначення: 01.01. для ведення товарно сільськогосподарського виробництва; орендар: Фізична особа- підприємець ОСОБА_2 ; орган, що здійснив державну реєстрацію речового права: Печенізька районна державна адміністрація Харківської області; дата державної реєстрації речового права: 20.09.2019 р.), за яким орендодавцем є ОСОБА_1 , а орендарем ФОП ОСОБА_2 ; та скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права N 33398335; дата державної реєстрації 20.09.2019 р., час державної реєстрації 12:57:58, державний реєстратор Гаспарян Гамлет Аветікович, Печенізька районна державна адміністрація Харківської області, Хатківської області в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Судові витрати стягнути з відповідача. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оспорюваний правочин від його імені вчинений ОСОБА_3 на підставі довіреності серії ННО866671 від 06.02.2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко С.В., зареєстрованої в реєстрі за № 394, всупереч інтересам позивача, як довірителя. ОСОБА_3 не мала повноважень на укладення цього правочину та вчинила його внаслідок зловмисної домовленості з другою стороною правочину з метою отримання вигоди від оскаржуваного правочину. У зв`язку з цим укладений правочин позивач просить визнати недійсним та скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права на підставі ст. ст. 203, 215, 237, 238, 241 ЦК України. Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 24 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю. Додатковим рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 20 липня 2021 року заяву представника відповідача та третьої особи, адвоката Лой Ф.А., про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 500, 00 грн та 14 500,00 грн задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500 грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 500 грн 00 коп. ОСОБА_1 в апеляційнийх скаргах, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить основне і додаткове рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову. В обгрунтування вимог апеляційної скарги на рішення суду по суті спору стверджується, що суд не дав належної оцінки поданим доказам і встановленим фактичним обставинам, тому зробив хибний висновок про недоведеність заявлених вимог. Зокрема, звертається увага, що абз.9 п.30 договору оренди містить положення, яке безальтернативно дозволяє орендарю без згоди орендодавця передавати земельну ділянку в суборенду, тоді як довіреність не містить повноважень ОСОБА_3 надавати орендарю право без згоди орендодавця здавати в суборенду земельну ділянку. Пункт 20.1. договору оренди передбачає право орендаря без погодження з орендодавцем відчужувати право оренди, що прямо суперечить вимогам ч.5 ст.93 ЗК України, якими передбачено, що право оренди може бути відчужене виключно власником землі. Пунктом 39 договору оренди передбачена відповілальність орендаря за вчинення дій, які перешкоджатимуть орендарю укладти будь-які договори оренди землі, ініш правочини, предметом яких буде користування (право користування) третім особам зазначеної у цьому договорі земельної ділянки та/або дій щодо передачі права власності на орендовану земельну ділянку іншим особам. Зміст наведених положень укладеного договору свідчить про те, що ОСОБА_3 за змовою із ФОП ОСОБА_2 , укладаючи цей договір, діяли на шкоду інтересам позивача як власника землі, позбавили його всупереч вимогам закону права контролювати використання його землі. При цьому, суд проігнорував посилання представника позивача на правові висновки Верховного Суду щодо застсоування ч.5 ст.93 і ст.135 ЗК України. Суд не звернув уваги, що договір укладений на максимальний строк (49 років) із визначенням мінімального розміру орендної плати (3%), договір також не містить положень про відповідальність орендаря за несвоєчасну сплату орендної плати, що також вказує, що ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 діяли на шкоду інтересам позивача як власника землі. Висновки суду про те, що позивач як довіритель не цікавився станом виконання його доручення суперечать наявним у справі доказам, а саме змісту листів позивача на ім`я ОСОБА_3 , що отримані нею. Суд також проігнорував те, що згідно відомостей Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначений єдиний телефоний номер зв`язку у ФОП ОСОБА_3 у і ФОП ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду зазначається, що додаткове рішення ухвалене судом поза межами строку, визначеного ч.3 ст.270 ЦПК України. Окрім того, представник відповідача і третьої особи не надав суду додаткових угод до доворів про надання правової допомоги від 19.11.2020 року, де була зазначена цивільна справа № 633/559/20, а також копії документів, які уповноважували адвоката Лой Ф.А. підписувати документи від імені АО «Корт Райдер». У судовому засіданні 20 липня 2021 року суд за відсутності процесуальної норми закону без дослідження факта існування поважних причин задвольнив клопотання представника відповідача ітретьої особи про долучення додаткових доказів. Визначені у поданих суду документах тривалість, обсяги роботи адвокатів, вартість наданих послуг не є співмірними із складіністю спору. У договорах про надання правової допомоги не визначний розмір гонорара адвоката і порядок обчислення розміру витрат на правову допомогу, що позбавляє суд можливості пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорара. У відзивах на апеляційнй скарги адвокат Прокопченко К.А., посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційних скарг, просить залишити без змін судові рішення у справі. Зазначається, що позивач так і не визначився із правовими підставами для задволення своїх вимог, заявляючи про існування одночасно декількох підстав, які є взаємовиключними. Звертається увага, що зміст укладеного договору оренди не суперечить вимогам закону, а довіреність не містить будь-яких обмежень щодо умов договору. У справі відсутні докази про те, що ОСОБА_3 перебуває у певних відносинах, у тому числі підпорядкування, із ФОП ОСОБА_2 . Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд діяв у межах вимог ст.137, ст.141 ЦПК України. Повноваження адвоката Лой Ф.А. були підтверджені відповідно до вимог ч.5 ст.15 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Бланкетна форма пункту 5.1 договоір про надання правової допомоги, яка визначає порядок обчислення гонорара, не суперечит вимогам закону. Посилання позивача на конкретні постанови Верховного Суду не є релевантним, оскільки у зазначених справах судами встановлені відмінні фактичні обставини. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2021 року справу передано в провадження колегії суддів Харківського апеляційного суду. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10.08.2021 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20.08.2021 року закінчено підготовку до апеляційного розгляду та призначено справу до розгляду в апеляційній інстанції у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10.09.2021 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою на додаткове рішення суду першої інстанції. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10.09.2021 року закінчено підготовку до апеляційного розгляду та призначено справу до розгляду в апеляційній інстанції у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду. Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд. Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 04.08.2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав: Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи, довіреністю від 06 лютого 2019 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником в усіх державних, громадських, господарських та інших установах, підприємствах, установах, органах та організаціях України, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності; в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, в міській (селищній, сільській, районній) раді, в державних адміністраціях, в Державному управлінні екології та природних ресурсів, в органах санітарно-епідеміологічної служби перед юридичними та фізичними особами, у відповідному бюро технічної інвентаризації, Управлінні земельних відносин, органах Державного земельного кадастру України, у відповідних управліннях та відділах Держземагенства, в Держгеокадастрі та/або у будь-яких їх правонаступників, в землевпорядних організаціях, перед державними реєстраторами, у відповідному управлінні юстиції, у відповідних Центрах надання адміністративних послуг, перед експертами, в експертних установах, в органах нотаріату, з усіх питань, що стосуються оформлення спадщини на ім`я позивача, після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі позивача ОСОБА_4 , 1917 року народження, та передачі в оренду належної позивачу земельної ділянки, розташованої на території Печенізької селищної ради, Печенізького району, Харківської області. У розділі довіреності «Для чого надається право» зазначено: подавати та отримувати від імені ОСОБА_1 заяви, довідки, документи, технічну документацію, дублікати документів, сплачувати та отримувати необхідні гроші (мито, збори, тощо), подавати та отримувати свідоцтва, акти, витяги та інші документи, отримати свідоцтва про право на спадщину, зареєструвати їх, згідно з діючим законодавством у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, отримати витяги про реєстрацію в реєстрі прав власності; подавати бланки заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), заяви про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, заяви про відкликання заяви, тощо отримати інформацію (довідку, витяг) з Державного реєстру прав на нерухоме майно; підписати договір оренди нерухомого майна, отримати гроші та сплачувати необхідні гроші, отримувати квитанції (в тому числі квитанції про відсутність заборгованостей), тощо; подавати та отримувати від мого імені будь-які заяви, рішення, дозволи, розпорядження, акти, узгодження, висновки, витяги, довідки та документи, рішення, технічну документацію щодо землеустрою, в тому числі встановлення меж в натурі, організовувати розроблення і оформлення проекту відведення земельної ділянки, складання кадастрового плану на земельну ділянку та виконання інших землевпорядних робіт, подавати та отримувати від мого імені заяви, подавати та отримувати довідки, документи, дозволи, довідку про присвоєння кадастрового номеру, отримати Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, щодо відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки, замовляти та укладати та підписувати договори на виконання землевпорядних робіт; укладати в разі необхідності договори оренди, додаткові договори до них, а також скрізь за ОСОБА_1 розписуватися та виконувати всі інші дії, пов`язані з цією довіреністю. (а.с.43). 20.09.2019 року між позивачем ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_3 (Орендодавець), яка діяла на підставі довіреності, і ФОП ОСОБА_2 (Орендар) укладено Договір оренди землі, згідно з пунктом першим якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області кадастровий №6324655100:01:007:0063. Земельна ділянка належить орендодавцю на підставі рішення Печенізького районного суду Харківської області від 15.07.2019 р. Згідно з п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка: кадастровий номер земельної ділянки №6324655100:01:007:0063 загальною площею 5,7228 га, у тому числі ріллі-5,7228 га. За умовами п.3 Договору на земельній ділянці не знаходяться об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури. У п.5 Договору визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки 179 107,85 грн. Згідно з п.8 Договір укладено на 49 років з дати державної реєстрації права оренди та з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його но новий строк, повідомивши не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів або у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то при відсутності письмових заперечень орендодавця впродовж одного місяця після закінчення строку договору оренди, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди. Письмове заперечення здійснюється орендодавцем листом повідомлення за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору. За умовами п.9 Договору щорічна оренда плата за користування земельною ділянкою вноситься орендарем у формі та розмірі: 5 373 (п`ять тисяч триста сімдесят три) грн 24 коп. або 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до п.11 Договору орендна плата вноситься протягом 365 днів з дня набрання договором чинності, а саме з дня його державної реєстрації, а в подальшому у період до 31 грудня кожного року. Як вбачається з п.12 Договору, розрахунок з орендної плати оформлюється відповідними актами (відомостями). Згідно з п.20.1 Договору без погодження з орендодавцем право оренди земельної ділянки може відчужуватись, у тому числі продаватись на земельних торгах, а також передаватись у заставу, передаватися у суборенду чи інше строкове використання, вноситись до статутного фонду орендаря землі на строк дії даного договору, крім випадків, визначених законодавством України. Відповідно до п.39 Договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. У разі порушення орендодавцем обов`язків щодо не втручання в господарську діяльність орендаря і не створення йому будь-яких перешкод при виконанні умов цього договору, а так само у разі, якщо орендодавець під час строку дії договору оренди землі вчинятиме дії пов`язані із укладанням будь-яких договорів оренди землі, інших правочинів, предметом яких буде користування (право користування) третім особам зазначеної у цьому договорі земельної ділянки та/або дій щодо передачі права власності на орендовану земельну ділянку іншим особам, окрім випадків встановлених законом (спадщина), орендодавець зобов`язується відшкодувати орендарю всі його витрати, пов`язані із захистом орендарем своїх прав за цим договором (в тому числі судових витрат, витрат на правову допомогу тощо) витрат, пов`язаних із поліпшенням стану земельної ділянки (включаючи вартість мінеральних добрив, які внесені на протязі всього строку оренди), а також компенсувати орендарю моральну шкоду та відшкодувати суму упущеної (неотриманої) вигоди в повному обсязі. Як вбачається з п.40 Договору, сторона яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. Згідно п.41 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. З копії відповіді Департаменту Агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації №08-34/04/290 від 10.02.2021 р. вбачається, що у 2019 році середній розмір орендної плати у Харківській області становив 8,3%, а у Печенізькому районі - 7,4% ; у 2020 році середній розмір орендної плати у Харківській області становив 8,5%, а у Печенізькому районі - 9,1%. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції визнав недоведеними обставини, на які посилався позивач в обгрунтування заявлених вимог. Перевіряючи доводи апеляційної скарги на рішення суду по суті спору, апеляційний суд керується такми міркуваннями. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності (ч.1 ст.12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України). При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч.2 ст.264 ЦПК України). Предметом позову є матеріально-правова вимога, пред`явлена до відповідача (чів); підставами позову є обставини, якими особа обгрунтовує заявлені вимоги. правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. У постанові ВП ВС від 04 грудня 2019 року (справа № 917/1739/17) викладені такі правові висновки. «85. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

86. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.» Як убачається зі змісту позовної заяви (т.1 а.с.5-23) і заяви про зміну предмету позову (т.2 а.с.124-149), позивач з посиланням на приписи ст.203, ст.215 ЦК України стверджує, що ОСОБА_3 вийшла за межі повноважень, наданих їй довіреністю від 06 лютого 2019 року, і уклала від його імені договір оренди землі за відсутності волевиявлення позивача на: відчужування земельної ділянки, продаж земельної ділянки на земельних торгах, передачу земельної ділянки у заставу, передачу земельної ділянки у суборенду чи інше строкове використання, внесення земельної ділянки до статутного фонду на строк дії договору, строк дії договору 49 років, які, на переконання позивача, передбачені пунктами 8, 20.1, п.п.9 п.30, п.39 договору оренди. На користь недійсності правочину позивач також посилається на відсутність у договорі умов, які передбачють відповідальність орендаря за несвоєчасне внесення орендної плати (пеня, штраф). Перш за все, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що позивач помилково тлумачить (розуміє) зміст п.20.1 договору оренди, яким передбачене право орендаря відчужувати, у тому числі продавати на земельних торгах, а також передавати у заставу, передавати у суборенду чи інше строкове використання, вносити до статутного фонду право оренди земельної ділянки на строк дії договору, так як відчуження права оренди і самої земельної ділянки мають різну правову природу і результат та/або наслідки для позивача як власника землі. За таких обставин не є обґрунтованими твердження позову про укладення договору оренди з умовами, які передбачають відчуження земельної ділянки, що належить позивачу. Зі змісту довіреністі від 02 лютого 2019 року вбачається, що позивач уповноважив ОСОБА_3 бути його представником з усіх питань, що стосуються передачі в оренду належної йому земельної ділянки, для чого надається право «укладати в разі необхідності договори оренди, додаткові договори до них» (т.1 а.с.43). Довіреність не містить жодних обмежень та/або додаткових умов, зокрема у частині визначення, погодження із довірителем умов договору оренди, тобто позивач повністю поклався на розсуд повіреної особи у питанні визначення змісту майбутнього договору оренди. Матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів про те, що позивач і ОСОБА_3 погодили порядок, умови інформування позивача про запропоновані можливі істотні умови договору (строк, розмір орендної плати, тощо) та /або погодження проекта договору. Як зазначає сам позивач, він почав цікавитися змістом укладеного договору лише наприкінці листопада 2020 року, тобто через рік після видачі довіреності і укладення договору оренди землі від його імені (т.5 а.с.65). Наведене у сукупності свідчить про те, що позивач всупереч принципу добросовісності і розумності (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) не виявив належної обачності, активності і зацікавленості у питанні, що безпосередньо стосуються його прав на належну йому земельну ділянку. Оцінюючи зміст оспорюваного договору оренди, зокрема пункти 8, 20.1, п.п.9 п.30, п.39, на предмет його недійсності, апеляційний суд враховує таке. Відповідно до ст.93 ЗК України (редакції за станом на вересень 2019 року) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років. Згідно ч.1, абз.3 ч.2 ст.135 ЗК України (в редакції за станом на вересень 2019 року) земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів. Статтею 8 ЗУ «Про оренду землі» (редакції за станом на вересень 2019 року) передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (ст.15). Відповідно до ст.23 ЗУ «Про оренду землі» (редакції за станом на вересень 2019 року) орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст.30). У разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором (ст.36). Отже, оспорюваний договір оренди землі (т.1 а.с.47-50) містить передбачені законом істотні умови. Строк дії договору оренди визначений у межах, встановлених законом (п.8). Умови договору про відповідальність орендаря за несвоєчасне внесення орендної плати (сплата пені, штрафу) згідно закону не є істотними і обов`язковими для такого типу договорів, а позивач як власник землі має право змінити умови оспорюваного договору за згодою сторін або ж у судовому порядку (ст.30 ЗУ «Про оренду землі»). Позивач помилково тлумачить (розуміє) зміст пункту 39 договору оренди, адже він містить положення про відповідальність орендодавця лише у випадках відчуження самим орендодавцем свого права власності на земельну ділянку іншим особам (кріпм випадків, передачених законом), а також у випадках укладення орендодавцни договору оренди земельної ділянки з іншими особами під час дії оспорюваного договору оренди, що не суперечить вимогам закону і принципу свободи договору (ст.6 ЦК України). Враховуючи наведене, а також відсутність належних, допустимих і достатніх доказів про те, що представник (Трушкіна С.О.), укладаючи договір, діяла у своїх інтересах або в інтересах орендаря ОСОБА_2 , відсутні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним у цілому. Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину у цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Пунктом 20.1 договору оренди передбаченне право орендаря без погодження з орендодавцем відчужувати право оренди земельної ділянки, у тому числі продавати на земельних торгах, а також передавати у заставу, передавати у суборенду чи інше строкове використання, вносити до статутного фонду землі на строк дії даного договору, крім випадків, визначених законодавством України. Зміст цього пункту договору прямо суперечить приписам абз.3 ч.2 ст.135 ЗК України (в редакції за станом на вересень 2019 року), згідно яких відчуження права оренди допускається виключно за ініціативою власника земельної ділянки. Аналізуючи наведену норму закону (абз.3 ч.2 ст.135 ЗК України) Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2020 року (справа №291/1009/18), зробив висновок про те, що належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено. Умова договору про право орендаря без згоди орендодавця передати земельну ділянку або її частину у суборенду (п.п.9 п.30) суперечить припсам ст.93 ЗК України. Оскільки зміст пункту 20.1 договору оренди суперечить вимогам Закону, а саме абз.3 ч.2 ст.135 ЗК України, а зміст п.п.9 п.30 договору суперечить вимогам ст.93 ЗК України, то зазначені умови договору оренди мають бути визнані недійсними. Оскільки позовна вимога щодо скасування реєстрації є похідною від вимоги позивача про визнання недійсним договору, тоді як підставою реєстрації був оспорюваний договір оренди землі, вимоги в частині скасування державної реєстрації договору, також задоволенню не підлягають. Інші доводи апеляційної скарги, враховуючи предмет спору і встановлені фактичні обставини, не є істотними і такими, що потребують детальних відповідей, у розумінні сталої практики Європейського суд з прав людини щодо застосування пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги на рішення районного суду, його скасування та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову, а саме про визнання недійсними вказаних положень договору. Оскільки додаткове рішення є похідним, воно також підлягає скасуванню. Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно п.36 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 сплачено 840,80 + 840,80 +420,40 = 2 102 грн судового збору (т.1 а.с.1-3), подаючи апеляційну скаргу, сплачено 1261,21+1261,21 = 2 522,42 грн судового збору (т.5 а.с.42-43) Рішення та апеляційна скарга задоволені частково, отже, враховуючи п.36 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 має право на стягнення з ФОП ОСОБА_2 витрат, понесених при подачі позову до суду та апеляційної скарги у розмірі 2 102 + 2 522,42 = 4 624,42 / 50% = 2 312,21 грн. В судових дебатах під час розгляду судом першої інстанції справи по суті, представником відповідача заявлено клопотання про здійснення розподілу судових витрат в разі відмови в задоволенні позовних вимог та вирішити питання витрат понесених відповідачем на правову допомогу. 25.06.2021 адвокат Лой Ф.А., представник відповідача та третьої особи №1, направив до суду першої інстанції заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розміоі 15 500 грн та на користь ОСОБА_3 у розмірі 14 500 грн. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21). На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: копію договору № б/н від 19.11.2020 року про надання правничої допомоги ФОП ОСОБА_2 (т.4 а.с.153-156), копію договору № б/н від 19.11.2020 року про надання правничої допомоги ОСОБА_3 (т.4 а.с.157-160), копію акту приймання передачі наданих послуг ОСОБА_3 (т.4 а.с.161-162), копію акту приймання передачі наданих послуг ФОП ОСОБА_2 (т.4 а.с.163-164), копію рахунку -фактури № 25/06-01 від 25.06.2021 на оплату ФОП ОСОБА_2 правової допомоги (т.4 а.с.165), копію рахунку -фактури № 25/06-01 від 25.06.2021 на оплату ОСОБА_3 правової допомоги (т.4 а.с.166), копію квитанцій про оплату ФОП ОСОБА_2 правової допомоги у розмірі 15 500 грн (т.4 а.с.167) копію квитанцій про оплату ОСОБА_3 правової допомоги у розмірі 14 500 грн (т.4 а.с.168) та копію ордерів про надання правничої правової допомоги ФОП ОСОБА_2 та Трушкіній С.О. Серії АХ № 1057077 та Серії АХ № 1057076 (т.4 а.с.169-170) Отже, на підтвердження витрат на правничу допомогу адвокатом Лой Ф.А. надані відповідні та належні докази. Разом з тим, слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Як вбачається з матеріалів справи у акті приймання передачі наданих послуг до договору, адвокатом за двома довірителями виконувались однакові дії: Правовий аналіз позовної заяви ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, про скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки - на 20 аркушах з 41 додатком; участь в судових засіданнях які відбулись: 17.12.2020, 11.02.2021, 23.02.2021, 25.03.2021, 13.04.2021, 17.06.2021, 22.06.2021. Таким чином виконуючи одну дію по представництву інтересів осіб в суді адвокат фактично просить стягнути подвійну оплату. Правовий аналіз відповіді на відзив, складання заперечень та складання пояснень на позовну заяву з додатками по справі, для професійних досвідчених адвокатів не становлять надмірної складності, не потребують допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагають великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення заперечень. Адвокатом зазначено 1 годину витраченого часу, та оцінено у 2000 грн. в той же час за інші дії де він витратив дві чи три години також оцінено у 2000 грн. Окрім того слід звернути увагу, що у акті адвокатом зазначено, що вартість однієї години його витраченого часу складає 2 000 грн, однак з договору вказаної домовленості між адвокатом та його довірителем не вбачається. Таким чином, з урахуванням доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є не співмірною зі складністю справи та самим звітом про виконані роботи, а, враховуючи виконані роботи адвокатом Лой Ф.А. та п.36 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року, достатнім та співмірним зі складністю справи буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу по 5 000 грн на кожному. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 24 червня 2021 року і додаткове рішення цього ж суду від 20 липня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог. Позов ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації задовольнити частково. Визнати недійсними п.20.1 та п.30 договору оренди земельної ділянки б/н від 20 вересня 2019 року, а саме: - п.20.1. «Без погодження з орендодавцем право оренди земельної ділянки меже відчужуватись, у тому числі продаватись на земельних торгах, а також передаватись у заставу, передаватися у суборенду чи інше строкове використання, вноситись до статутного фонду орендарем землі на строк дії даного договору, крім випадків, визначених законодавством України». - п.30 договору в частині «Передавати в суборенду чи інше строкове використання орендовану земельну ділянку чи будь-яку її частину без зміни цільового призначення іншій особі (в тому числі фізичній особі-підприємцю та юридичній особі) у випадку та на умові передбачених законом без згоди орендодавця». У задоволенні інших вимог відмовити за недодвеністю. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 312 грн 21 коп. витрат зі сплати судового збору. Стягнути із ОСОБА_1 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 і ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі по 5 000 грн на кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 27 березня 2023 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов