Постанова Кропивницький апеляційний суд № 383/896/22

ПОСТАНОВА Іменем України 27 березня 2023 року м. Кропивницький справа № 383/896/22 провадження № 22-ц/4809/377/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І., учасники справи: позивач Миколаївський міський центр зайнятості, відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Миколаївського міського центру зайнятості на заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2022 року у складі судді Бондаренка В. В. і В С Т А Н О В И В : У вересні 2021 року Миколаївський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути на свою користь суму допомоги по безробіттю у розмірі 36 421,89 грн та судовий збір в розмірі 2 481 грн. Позовна заява мотивована тим, що 30.04.2021 ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. В період перебування в статусі безробітного позивачем було встановлено факт перебування відповідача у трудових відносинах з ТОВ «ФН Персонал» на підставі цивільно-правового договору та отримання доходу. В період з 01.05.2021 по 14.09.2021 відповідачу була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 36 421,89 грн на отримання якої він не мав права. Оскільки, ОСОБА_1 приховав інформацію щодо своєї зайнятості та безпідставно отримував нараховану допомогу по безробіттю, позивач посилаючись на частину 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» звернувся до суду з позовом. Заочним рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2022 року в задоволенні позову Миколаївського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми допомоги по безробіттю у розмірі 36421 грн 89 коп відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт звернення відповідача до Миколаївського міського центру зайнятості із заявою за призначенням виплати допомоги по безробіттю, факт наявності у позивача правової підстави для нарахування та виплати за період з 01.05.2021 по 14.09.2021 ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, факт виплати позивачем заявлених до стягнення коштів в загальному розмірі 36421 грн 89 коп, факт отримання ОСОБА_1 доходу за заявлений період отримання ним допомого по безробіттю, факт недостовірності на думку позивача поданих відповідачем документів для призначення допомоги по безробіттю, виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин, що підпадають під регулювання Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». В апеляційній скарзі Миколаївський міський центр зайнятості просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції формально і упереджено підійшов до дослідження доказів та з`ясування обставин справи, не виказавши зацікавленості у відкладені розгляду справи з метою з`ясування позиції відповідача чи надання можливості позивачу подати докази, що доводять спірні на думку суду першої інстанції обставини. Оскільки провести перевірку за місцезнаходженням підприємства було неможливо, позивач вважає лист Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29.12.2021 №1400-0604-8/88052 належним та допустимим доказом зайнятості відповідача у період перебування на обліку в центрі зайнятості. Персональна картка ОСОБА_1 на момент подання позову перебувала у приміщенні відділу сприяння зайнятості в Корабельному районі, яке є розміщеним у районі міста Миколаєва де тривали бойові дії, зокрема існувала загроза ракетних ударів та артилерійських обстрілів, у зв`язку з цим до суду було надано персональну картку безробітного, сформовану в Єдиній інформаційно-аналітичній системі, яка фактично є сканованою паперовою копією електронного доказу. Для підтвердження суми боргу відповідача, Миколаївським міським центром зайнятості було надано розрахункову довідку від 25.01.2022, щодо виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 в період його перебування в договірних відносинах з роботодавцем, а саме з 01.05.2021 по 14.09.202. Платіжне доручення та відомості про нарахування допомоги не надавались суду, оскільки вони містять персональні дані не лише відповідача, але і інших безробітних. В своєму рішенні суд першої інстанції посилається на той факт, що оскільки позивачем не надано доказів відправлення претензії відповідачу, то її і не було направлено, хоча ЦПК України не встановлено обов`язковість досудового врегулювання спору, як імперативну норму права). Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову становить 36 421 грн 89 коп, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2022 становить 248 100 грн, станом на 01.01.2023 становить 268 400 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що згідно розрахункової довідки Миколаївського міського центру зайнятості, ОСОБА_1 перебуває на обліку у відділі сприяння зайнятості в Корабельному районі та позивачем розрахована відповідачу виплата допомоги по безробіттю за період з 01.5.2021 по 14.09.2021 в загальній сумі 36 421,89 грн. 07.12.2021 Дніпропетровським міським центром зайнятості Дніпропетровського обласного центру зайнятості Державного центру зайнятості складено акт № 453-97 про неможливість проведення перевірки у роботодавця через неможливість встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «ФН ПЕРСОНАЛ». Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області листом повідомило позивача, що дослідженням звітності за 2 квартал 2021 року, отриманої 30.07.2021 ТОВ «ФН ПЕРСОНАЛ» підтверджено трудові відносини (за договором ЦПХ) з ОСОБА_1 з 01.05.2021, що підтверджується копією вказаного листа. 25.01.2022 Дніпропетровським міським центром зайнятості видано наказ за № 10 «Про відшкодування коштів безробітним ОСОБА_1 виплачених, як допомога по безробіттю та занесення її до дебіторської заборгованості», що підтверджується його копією. Також позивачем 31.01.2022 за № 28/2-22-мі складено претензію про повернення перерахованих ОСОБА_1 сум допомоги по безробіттю в розмірі 36 421,98 грн, що підтверджується її копією. На підтвердження факту звернення відповідача ОСОБА_1 до позивача Миколаївського міського центру зайнятості за отриманням допомоги по безробіттю позивачем додано до позовної заяви копію персональної картки № НОМЕР_1 із датою створення 28.04.2021 відповідальним працівником ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 із зазначенням дати надання статусу безробітного 30.04.2021, яка передбачає її підписання заявником та відповідальною особою центру зайнятості/філії центру зайнятості. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Миколаївського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався в позовній заяві. Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно. Пунктом 1 частин першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг). Пунктом 8 частини першої статті 31 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості. Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг (пункт 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці і соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України № 60/69 від 13 лютого 2009 року). Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку. Згідно з пунктом 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці і соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України № 60/69 від 13 лютого 2009 року, рішення про повернення коштів оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом п`ятнадцяти календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що неповідомлення особою обставини, яка не дає право їй для визнання її безробітною свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення. Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії персональної картки № 140521042800042 від 28.04.2021 на ім`я ОСОБА_1 останній з 30 квітня 2021 року перебував на обліку в Миколаївському міському центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (а. с. 12). Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області повідомлено позивача про те, що дослідженням звітності 2 кварталу 2021 року, отриманої 30.07.2021 від ТОВ «ФН Персонал» підтверджено трудові відносини (за договором ЦПХ) з ОСОБА_1 з 01.05.2021 (номер дата наказу № ФН05/О-27 від 01.05.2021), з 01.06.2021 (номер та дата наказу № НП-О08.07-36 від 01.06.2021) (а. с. 8). 07 грудня 2021 року Миколаївським міським центром зайнятості складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпеченнявідповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»про неможливість проведення перевірки у роботодавця через неможливість встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «ФН ПЕРСОНАЛ», а 25 січня 2021 року видано наказ №10 «Про відшкодування коштів безробітним ОСОБА_1 виплачених, як допомога по безробіттю та занесення її до дебіторської заборгованості» (а. с. 6-7). Згідно розрахункової довідки Миколаївського міського центру зайнятості ОСОБА_1 перебуває на обліку у відділі сприяння зайнятості в Корабельному районі та позивачем розрахована відповідачу виплата допомоги по безробіттю за період з 01.5.2021 по 14.09.2021 в загальній сумі 36421,89 грн. (а. с.5б). Також, позивачем 31.01.2022 за № 28/2-22-мі складено претензію про повернення перерахованих ОСОБА_1 сум допомоги по безробіттю в розмірі 36 421,98 грн, що підтверджується її копією (а. с.11). Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України). Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, цивільно-правового договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 527/576/17 (провадження № 61-29533св18). Аналізуючи встановлені судом обставини та надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідач свій обов`язок щодо своєчасного подання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення і надання соціальних послуг, не виконав, а його дії з отримання допомоги по безробіттю за період з 01.05.2021 до 14.09.2021 є недобросовісними, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог Миколаївського міського центру зайнятості та стягнення з відповідача 36 421 грн 89 коп суми допомоги по безробіттю. На викладене суд першої інстанції уваги не звернув та внаслідок неправильно наданої оцінки наявним у матеріалах справи доказам дійшов помилкового висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог. Помиковоими є посилання суду першої інстанції про те, що належних та допустимих доказів здійснення позивачем виплати допомоги по безробіттю у вказаній позивачем сумі відповідачу до суду не надано, з огляду на те, що надана Миколаївським міським центром зайнятості розрахункова довідка щодо виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , підписана директором, головним бухгалтером та заступником директора-начальником відділу сприяння зайнятості в Корабельному районі, є достатнім та належним доказом виплати Миколаївським міським центром зайнятості відповідачу заявлених до стягнення коштів. Помикловим є також посилання суду першої інстанції як на одну з підстав для відмови в задоволенні позову на відсутність доказів отримання ОСОБА_1 доходу за заявлений період отримання ним допомого по безробіттю, з огляду на те, що факт отримання чи неотримання відповідачем коштів не змінює його обов`язку повідомити центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення. Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин, що підпадають під регулювання Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», спростовуються наявною в матеріалах справи копією персональної картки (а. с. 76-77), копією заяви відповідача про налання статусу безробітного (а. с. 78-79), копією заяви відповідача про призначення виплати допомоги по безробіттю (а. с. 80). Вказані докази позивач надав суду апеляційної інстанції, посилаючись на неможливість їх подання до суду першої інстанції, у зв`язку з бойовими діями на території Корабельного району м. Миколаєва. За змістом ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Аналізуючи доводи позивача щодо неможливості подання зазначених доказів до суду першої інстанції, суд визнає причини їх неподання до суду першої інстанції поважними та ухвалив долучити їх до матеріалів справи. Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1,3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог. З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, а заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2022 року скасуванню з ухваленням нового про стягнення з ОСОБА_1 на користь Миколаївського міського центру зайнятості 36 421 грн 89 коп суми допомоги по безробіттю. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог, в порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь Миколаївського міського центру зайнятості підлягає стягненню 6 202,50 грн судового збору, понесеного позивачем під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Миколаївського міського центру зайнятості задовольнити. Заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2022 року скасувати та ухалити нове, яким позовні вимоги Миколаївського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми допомоги по безробіттю задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Миколаївського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 42559710) 36 421 (тридцять тисяч чотириста двадцять одна) грн 89 коп суми допомоги по безробіттю. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Миколаївського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 42559710) 6 202 (шість тисяч двісті два) грн 50 коп судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді О. Л. Карпенко О. І. Чельник