Постанова 4854 № 420/7262/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/7262/22 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Дата і місце ухвалення 25.10.2022р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., за участю секретаря Челак Р.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал» та Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року по справі за позовом Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал» до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення з Державного бюджету України пені за порушення строків бюджетного відшкодування ПДВ, інфляційних втрат та трьох відсотків річних,- В С Т А Н О В И В: 23.05.2022 року Спільне підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал» подало до суду першої інстанції позов до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби в Одеській області щодо невжиття заходів по своєчасному відшкодуванню СП ТОВ «Трансбалктермінал» бюджетної заборгованості у вигляді суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2015 року, поданої 19.01.2016 в розмірі 3 273 712 грн. - стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області на користь СП ТОВ «Трансбалктермінал» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2015 року за період з 17.07.2019 по 17.01.2022 в розмірі 1 521 887,67 грн.; інфляційні втрати за період з 03.05.2017 по 17.01.2022 в розмірі 1 468 267,72 грн.; три відсотки річних за період з 03.05.2017 по 17.01.2022 в розмірі 462 804,22 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби в Одеській області щодо невжиття заходів по своєчасному відшкодуванню СП ТОВ «Трансбалктермінал» бюджетної заборгованості у вигляді суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2015 року, поданої 19.01.2016 в розмірі 3 273 712 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області на користь СП ТОВ «Трансбалктермінал» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2015 року за період з 17.07.2019 по 17.01.2022 в розмірі 1 521 887,67 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Спільне підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал» та Головне управління ДПС в Одеській області подали апеляційні скарги, в яких посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так у своїй апеляційній скарзі Спільне підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал» в своїй апеляційній скарзі посилалось на те, що невідшкодована платнику податку протягом встановленого строку сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 3 273 712 грн. мала статус заборгованості грошових коштів перед позивачем. Посилаючись на ст. 625 ЦК України, апелянт вказував на обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. На думку апелянта, стягнення інфляційних витрат і процентів річних, передбачених цією статтею ЦК України, є не способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. При цьому, як вважає апелянт, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19 висновки дають зрозуміти, що до спірних правовідносин можуть застосовуватись норми, щ передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України), яким визначено суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ. Враховуючи викладене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області на користь СП ТОВ ««ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» інфляційні втрати за період з 03.05.2017 року по 17.01.2022 року в розмірі 1 468 267,72 грн. та три відсотки річних за період з 03.05.2017 року по 17.01.2022 року в розмірі 462 804,22 грн. В свою чергу Головне управління ДПС в Одеській області у своїй апеляційній скарзі вказувало на те, що позовна вимога товариства в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління щодо невжиття заходів по своєчасному відшкодуванню бюджетної заборгованості у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2015 року підлягає залишенню без розгляду через те, що була предметом розгляду справи № 420/4252/19. Також апелянт не погодився з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за порушення строків бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2015 року за період з 17.07.2019 року по 17.01.2022 року. Апелянт вважає, що виконання судового рішення від 05.11.2019 року у справі № 420/4252/19, яким було задоволено позов Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал» про стягнення з державного бюджету заборгованості з відшкодування ПДВ, було покладено саме на заявника, а тому перекладання відповідальності за невжиття заходів зі стягнення з державного бюджету коштів на Головне управління ДПС в Одеській області апелянт вважає безпідставним. Враховуючи викладене Головне управління ДПС в Одеській області просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду в частині задоволених судом позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити СП ТОВ «Трансбалктермінал» в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне: Судом встановлено, що 19.01.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал» було направлено до Чорноморської ОДПІ ГУ ДПС в Одеській області податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року, в якій було відображено суму відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок товариства в розмірі 3 273 712 грн. У зв`язку із бездіяльністю Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області по відшкодуванню заявленої в декларації суми податку на додану вартість, товариство звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 року, із внесеними постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 року у справі № 815/2552/18, було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо невнесення заяви СП ТОВ «Трансбалктермінал» про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2015 року, поданої 19.01.2016 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Також визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області, що призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів СП ТОВ «Трансбалктермінал» та зобов`язано Головне управління ДФС в Одеській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в порядку, передбаченому п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, заяву про повернення спільному підприємству у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал» суми бюджетного відшкодування та необхідні дані щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість в розмірі 3 273 712 грн. за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2015 року. В подальшому рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 року у справі № 420/4252/19, залишеними без змін постановою Верховного Суду від 29.11.2021 року, було стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області на користь СП ТОВ «Трансбалктермінал» заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 3 273 712 (три мільйони двісті сімдесят три тисячі сімсот дванадцять) грн. та пеню за порушення строків відшкодування ПДВ в сумі 1126336 (один мільйон сто двадцять шість тисяч триста тридцять шість) грн. та 31 коп. Крім того було стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбалктермінал" пеню за порушення строків відшкодування ПДВ в сумі 1 387 174,92 грн.(один мільйон триста вісімдесят сім тисяч сто сімдесят чотири гривні) 92 коп. Зі змісту постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 року у справі № 420/4252/19, вбачається, що позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1 387 174,92 грн. у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ стосувались періоду з 03 травня 2017 року по 16 липня 2019 року. При цьому, дата початку нарахування пені 03 травня 2017 року є наступним календарним днем після спливу строку, визначеного абзацом "г" пункту 200.12 статті 200 ПК України. Кінцева дата розрахунку - 16 липня 2019 року, що передує фактичному дню подання позовної заяви, позивачем визначена самостійно. 17.01.2022 року на виконання судових рішень по справі №420/4252/19 ГУ ДКС в Одеській області перерахував заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 3 273 712 грн. та пеню за порушення строків відшкодування ПДВ в сумі 1 387 174,92 грн. на рахунок підприємства позивача. Звертаючись з даним адміністративним позовом товариство просило стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області на користь СП ТОВ «Трансбалктермінал» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2015 року за період з 17.07.2019 по 17.01.2022 в розмірі 1 521 887,67 грн.; інфляційні втрати за період з 03.05.2017 по 17.01.2022 в розмірі 1 468 267,72 грн.; три відсотки річних за період з 03.05.2017 по 17.01.2022 в розмірі 462 804,22 грн. Частково задовольняючи поданий позов, суд першої інстанції виходив з того, що підприємство позивача має право на нарахування пені протягом строку її дії, включаючи день фактичного погашення з урахуванням уже стягнутої суми пені, тобто з 17.07.2019 року - наступного календарного дня після нарахування пені на суму заборгованості у справі №420/4552/19 по 17.01.2022 року - дати фактичного погашення заборгованості. В свою чергу суд звернув увагу на те, що відповідно до ст.1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки відносини у даній справі виникли у зв`язку з справлянням податків, зокрема з правом на їх бюджетне відшкодування, даний спір підпадає під сферу дії ПК України, а не ЦК України, а тому підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних відсутні. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне: Відповідно до п.п. 14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Підпунктом 14.1.162 п.14.1 статті 14 ПК визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України (в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. За правилами абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК України, після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. Як встановлено судами у справі № 420/4252/19, узгодження суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем відбулось за актом документальної перевірки підприємства за №306/15-32-14-01/24528065 від 18 квітня 2017 року. При цьому суди заначили, що у разі виконання платником податків, який має право на отримання бюджетного відшкодування, вимог статті 200 ПК України, за умови підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Проте, судами було встановлено, що ГУДФС не виконали приписи як ПК України, так і зазначеного Порядку, щодо внесення до Реєстру заяви про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивача. Згідно з п. 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Таким чином, з огляду на встановлення судами у рішеннях по справах № 815/2552/18 та №420/4252/19, які набрали законно сили, де брали участь ті самі сторони, обставин щодо наявності у позивача права на бюджетне відшкодування суми ПДВ в розмірі 3 273 712 грн., набуття такою сумою статусу узгодженої, невиконання Головним управлінням ДФС в Одеській області приписів податкового законодавства щодо внесення до реєстру заяви про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог позивача про стягнення пені протягом строку її дії, включаючи день фактичного погашення з урахуванням уже стягнутої суми пені, тобто з 17.07.2019 - наступного календарного дня після нарахування пені на суму заборгованості у справі №420/4552/19 по 17.01.2022 року дати фактичного погашення заборгованості відповідно до приписів п.200.23 ст.200 ПК України. Відповідно до наданого розрахунку сума пені за вказаний період склала 1 521 887, 67 грн. При цьому, сума нарахованої пені відповідачем не оспорюється, Щодо доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі про те, що позовна вимога товариства в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління щодо невжиття заходів по своєчасному відшкодуванню бюджетної заборгованості у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2015 року підлягає залишенню без розгляду через те, що була предметом розгляду справи № 420/4252/19, колегія суддів зазначає наступне: Звертаючись до Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/4252/19 спільне підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Трансбалктермінал просило, зокрема, визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо невключения узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 3 273 712 грн. за грудень 2015 року до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. В свою чергу, відмовляючи у задоволенні вказаної вимоги суд виходив з того, що станом на час розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює, а за таких обставин, із врахуванням встановленого рішенням суду по справі №815/2552/18 права СП ТОВ «Трансбалктермінал» на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 3273712 грн., а також за відсутності механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування нездатні привести до ефективного відновлення права платника податків. Заявлена у даній справі позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної податкової служби в Одеській області щодо невжиття заходів по своєчасному відшкодуванню СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» бюджетної заборгованості у вигляді суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2015 року, поданої 19.01.2016 в розмірі 3 273 712 грн. не є ідентичною заявленій вимозі у справі № 420/4252/19, а тому підстави для застосування положень ст. 240 КАС України в даному випадку відсутні. Також колегія суддів критично відноситься до посилань Головного управління ДПС в Одеській області на відсутність підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за порушення строків бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2015 року за період з 17.07.2019 року по 17.01.2022 року з огляду на те, що виконання судового рішення про стягнення з державного бюджету заборгованості з відшкодування ПДВ від 05.11.2019 року у справі № 420/4252/19, було покладено саме на Спільне підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал». При цьому в апеляційній скарзі апелянт заперечує правомірність стягнення на користь позивача пені за період часу з 19.05.2020 року по 17.01.2022 року. Як вбачається з матеріалів справи, судове рішення у справі № 420/4252/19, яким було стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в Одеській області на користь Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал» заборгованість з відшкодування ПДВ за грудень 2015 року в сумі 3 273 712 грн. та пеню за порушення строків відшкодування ПДВ в сумі 1 126 336,31 грн. набрало законної сили 19.05.2020 року. При цьому цим же рішенням було стягнуто на користь позивача у справі пеню за період з 03.05.2017 року по 16.07.2020 року. З огляду на те, що предметом спору у даній справі є правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення пені за період з 17.07.2019 року по 17.01.2022 року, а оцінка наявності підстав для стягнення на користь позивача пені за період, в тому числі з 19.05.2020 року по 16.07.2020 року здійснювалась у судовій справі №420/4252/19, за наслідком чого наявне судове рішення, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, доводи апелянта в цій частині є безпідставними. В свою чергу, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач вживав належні заходи для виконання судового рішення у справі № 420/4252/19, зокрема, звертався до органів Державної казначейської служби України в Одеській області з метою виконання виконавчих листів, виданих на підставі зазначеного вище судового рішення. Однак, фактичне відшкодування позивачеві сум ПДВ за поданою ним податковою декларацією з ПДВ за грудень 2015 року відбулось лише 17.01.2022 року. При цьому, вказана затримка викликана саме бездіяльністю Головного управління ДПС в Одеській області, що підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили. Як зазначалось вище, відповідно до положень п. 200.23 статті 200 Податкового кодексу України у зв`язку із не відшкодуванням платнику протягом визначеного цією статтею строку, податку на додану вартість, такий платник має право на нарахування пені, при цьому, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь позивача пені. Що стосується позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, колегія суддів зазначає наступне: Позовні вимоги ТОВ «Трансбалктермінал» в цій частині ґрунтуються на застосуванні положень статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). В свою чергу, колегія суддів зазначає наступне: Податковий кодекс України є спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування, які є публічно-правовими. Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 1212 ЦК України встановлено загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Частиною другою статті 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до частини 2 статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно матеріалів справи позивач просить стягнути з Державного бюджету України інфляційні втрати та 3% річних, нарахованих на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Аналіз змісту частини 2 статті 625 ЦК України дозволяє дійти висновку, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оцінюючи обґрунтованість таких вимог суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій стосовно того, що положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки такі правовідносини виникли у публічній площині та регулюються ПК України як спеціальним нормативно-правовим актом, яким передбачено виключно нарахування пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість (п.200.23 ст. 200 Податкового кодексу України), а, відтак, стягнення з Державного бюджету України також інфляційних нарахувань та 3% боргових за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість є безпідставним. Окрім того, стаття 625 ЦК України, якою передбачена цивільна відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час такого прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, не є цивільним зобов`язанням в розумінні частини 1 статті 509 ЦК України, а сторони не набули статусу кредитора та боржника у розумінні статті 625 ЦК України. Враховуючи викладене відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь СП у вигляді ТОВ «Трансбалктермінал» інфляційних втрат та 3% річних за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період грудень 2015 року на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі №160/3542/21. В апеляційній скарзі позивач посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19 за подібних, на його переконання, правовідносин. Проте, як вбачається із змісту такої постанови, Велика Палата Верховного Суду не аналізувала можливість і порядок застосування статті 625 Цивільного кодексу України в контексті податкових правовідносин, а лише вирішувала питання юрисдикційної підсудності такого роду позовних вимог, без вказівки на результат вирішення спору, що свідчить про нерелеваність викладених у ній висновків до спірних правовідносин. Таким чином, доводи апеляційної скарги товариства висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал» та Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27.03.2023 року. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук