Постанова 4851 № 534/2071/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2023 р.Справа № 534/2071/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22.09.2022, головуючий суддя І інстанції: Морозов В.Ю., м. Горішні Плавні, повний текст складено 22.09.22 року по справі № 534/2071/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Комсомольського міського суду Полтавської області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту відповідач, ДС України з безпеки на транспорті), в якому просить суд: - визнати нечинною постанову ДС України з безпеки на транспорті від 03.11.2021 ВМ №00000800 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність оскаржуваної постанови, як такої, що винесена за відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Стверджує, що належний ОСОБА_1 на праві власності автомобіль DAF XF 95.480 ДНЗ НОМЕР_1 був завантажений ФОП ОСОБА_2 піском, маса брутто якого складає 21,2 тони, що підтверджується товарно-транспортною накладною №12-10 від 12.10.2021, та відповідає передбаченим законодавством нормам габаритно-вагового контролю. Вважає, що з фотографій та відео, на які містить посилання спірна постанова, вбачається лише рух автомобілю та номер причепу, а не фіксування перевищення ваги автомобіля та іншого перевантаження на осі транспортного засобу. Загальне посилання у постанові на порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху, а не конкретного підпункту, який, нібито, порушив позивач, не зазначення всупереч вимог Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512 (далі - Інструкція № 512) похибки вимірювання технічного приладу, загальної ваги транспортного засобу та швидкості автомобіля є самостійною підставою для її скасування. Відповідачем також не дотримано п. 6 Інструкції № 512, відповідно до якого уповноважена особа опрацьовує протягом не більше трьох робочих днів з дати отримання із системи передані на розгляд з першого етапу (рівня) матеріали інформаційного файлу, однак, як вбачається з тексту постанови вона складена 03.11.2021, а факт фіксації автомобіля було встановлено 12.10.2021 Зазначені в постанові перевищення загальної маси транспортного засобу (8,8 % - 8,393 т) та навантаження на строєні осі (5,4 % - 5,526 т) не відповідають дійсності оскільки 8,8 % від допустимої маси транспортного засобу становить: 40 т (допустима маса транспортного засобу згідно п. 22. 5 Правил дорожнього руху) * 8,8 % = 3,52 т; 22 т ( допустиме навантаження на строєні осі транспортного засобу) * 5,4 % = 1,188 т. Така різниця в даних між встановленими процентами перевантаження та фактичною вагою, яка перевищує допустимі норми, як при визначенні навантаженння на строєні осі, свідчить про необ`єктивність проведених вимірювань. Також просив суд врахувати, що згідно даних сайту https://stat.ukravtodor.gov.ua/sheet/page/GlobalWIM майже з усіх встановлених вагових комплексів на території України в тому числі з комплексу, встановленого за адресою М-22, км. 74+810, Полтавська обл., де нібито було зважено автомобіль позивача, некоректно надходять дані, що ставить під сумнів дотримання всіх метрологічних норм та вимог Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 163 від 24.02.2016. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 22.09.2022 у справі № 534/2071/21 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі. Визнано нечинною постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 3 листопада 2021 BM № 00000800 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 454 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22.09.2022 у справі № 534/2071/21 та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність спірної постанови, прийнятої за наявності в діях позивача адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, вчинення якого підтверджено належними та допустимими доказами, а саме, копіями фотографій транспортного засобу, якими зафіксовано автомобіль позивача в момент проїзду через автоматичний пункт, інформаційної картки габаритно-вагового контролю, сформованої автоматично при фіксації адміністративного правопорушення та витягом з програми АРМ- аудит щодо постанови від 03.11.2021 ВМ №00000800. Зауважив, що основним доказом вчинення правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, працюють в автоматичному режимі та внесені до автоматично сформованої постанови. Відтак, наявна в матеріалах справи картка габаритно-вагового контролю, у якій зазначено інформацію про загальну масу транспортного засобу та навантаження на строєні осі на момент фіксації порушення, повністю підтверджує наявність підстав для винесення спірної постанови. Звернув увагу суду, що технічний засіб фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідає вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163, на підтвердження чого надано відповідні копії сертифікату перевірки типу, сертифікату відповідності, а також експертного висновку. На спростування висновків суду першої інстанції про не доведення відповідачем відповідності процентного та кількісного показників перевищення навантаження, відповідачем наведено формулу за якою були здійснені автоматичні розрахунки, зазначені в спірній постанові. Вважає необґрунтованими посилання позивача на розрахунки, за результатами яких він дійшов висновків про нібито відсутність факту вчинення адміністративного правопорушення, оскільки останні здійснені без застосування методики розрахунку відсоткового перевищення фактичної загальної маси та окремих вагових параметрів транспортного засобу, яка застосовується Державною службою України з безпеки на транспорті при притягненні осіб до адміністративної відповідальності. Наполягає на тому, що зміст спірної постанови повною мірою відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, а тому посилання суду першої інстанції на її невідповідність вимогам підзаконного акту - Інструкції № 512, якою затверджено лише форму рішення суб`єкта владних повноважень, а не вимоги до змісту, є безпідставними. При цьому, зазначив, що подія та склад адміністративного правопорушення, які є обов`язковими умовами для притягнення особи для адміністративної відповідальності, належним чином встановлені та відображені у оскаржуваній постанові. Враховуючи вищевикладене, а також те, що факт перевищення нормативних параметрів транспортних засобів, визначених п. 22.5 Правил дорожнього руху Україні, доведений належними, допустимими та достовірними доказами, що пов`язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу, не вбачає підстав для скасування спірної постанови та задоволення позову. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою ДС України з безпеки на транспорті від 03.11.2021 BM № 00000800 на позивача, як власника транспортного засобу DAF ХF 95.480 ДНЗ НОМЕР_2 , було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132 -1 КУпАП. Із зазначеної постанови вбачається, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5. ПДР України : загальної маси транспортного засобу на 8,8 % (8,393 тон) навантаження на строєні осі транспортного засобу на 5,4 % (5,63 тон) (а.с. 13). Зазначену постанову позивач отримав засобами поштового зв`язку 08.11.2021, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти (а.с. 11). 12.10.2021 автомобіль, що належить ОСОБА_1 на праві власності, було завантажено щебенем на ТОВ «Діорит», яке і було вантажовідправником зазначеного вантажу. Загальна маса вантажу склала 21,2 тон, що підтверджується копією товарно - транспортною накладною № 12-10 від 12.10.2021. При цьому, після завантаження автомобіль було зважено на вагах і на підставі цих даних внесено відомості про вагу. Після внесення цих даних до товарно - транспортної накладної водій, який керував даним транспортним засобом та був присутнім під час зважування, поставив підпис про прийняття вантажу (а.с. 9-10). Після завершення необхідних процедур автомобіль почав здійснювати доставку вантажу на адресу вантажоодержувача ФОП ОСОБА_2 . Факт належного виконання перевезення кількості вантажу зазначеної в ТТН підтверджується реєстром, товарно-транспортними накладними від 12.10.2021 та договором № 12/10 від 12.10.2021 (а.с. 6-8). Не погодившись з вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання її нечинною. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з не доведення відповідачем факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, зазначених в постанові від 03.11.2021 BM №00000800. Судом враховано, що спірна постанова всупереч додатку 1 до Інструкції № 512 та вимог Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі Порядок № 1174), не містить обов`язкових даних, а саме інформації щодо похибки вимірювального приладу, швидкості автомобіля, загальної маси та типу транспортного засобу, що у сукупності ставить під сумнів правильність здійснення вимірювання ваги транспортного засобу позивача. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлено Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями) (далі по тексту - ПДР). Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. На виконання приписів п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування до великовагових та великогабаритних транспортних засобів відносяться транспортні засоби вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР. Положеннями п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30) встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. На виконання п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення. Таким чином, пунктом 22.5 ПДР передбачені обмеження як вагових, так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів. Згідно з ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. У разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 7 ст.258 КУпАП). Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За визначенням ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Згідно з ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. У разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника (ч. 1 ст.279-5 КУпАП). З аналізу наведених норм слідує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-2 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі, виноситься на власника транспортного засобу або належного користувача. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу спеціального вантажного сідлового тягача марки DAF XF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_4 , отже, може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Нормами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. На виконання п. 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Інструкції № 512, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою у автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції. Вказане свідчить, що Інструкцією № 512 затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Судом апеляційної інстанції встановлено, що постанова від 03.11.2021 серії ВМ №00000800 містить всі обов`язкові відомості, передбачені ст. 283 КУпАП та п. 17 Порядку №1174, зокрема, наявне посилання на виміряні показники габаритно-вагових параметрів транспортного засобу позивача, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,8% (8393 тони) та навантаження на строєні осі на 5,4% (5,63 тони). З огляду на те, що спірні правовідносини виникли з приводу порушення ОСОБА_1 габаритно-вагових норм, а не перевищення швидкості, недоречним є посилання позивача на необхідність зазначення в постанові швидкості руху автомобілю. Крім того, яким чином врахування або не врахування швидкості руху автомобілю впливає на правильність проведення вагових вимірювань позивачем не обґрунтовано. Враховуючи, що обов`язкові вимоги до змісту постанови, які встановлено ст. 283 КУпАП, були дотримані відповідачем при її складанні, висновки суду першої інстанції стосовно невідповідності постанови від 03.11.2021 серії ВМ №00000800 Інструкції № 512 (підзаконного нормативно-правового акту, що визначає перелік інформаційних даних, які можуть, а не повинні, міститися у постанові в залежності від обставин вчинення порушення), як підстави для її скасування, є помилковими. Слід зазначити, що пп. 1 п. 6 Інструкції № 512 передбачено, що на другому етапі (рівні) уповноважена посадова особа опрацьовує протягом не більше трьох робочих днів з дати отримання із системи передані на розгляд з першого етапу (рівня) матеріали інформаційного файлу, аналізує їх та у разі потреби уточнює необхідні відомості для прийняття рішення у справі шляхом отримання інформації відповідно до законодавства та за результатами опрацювання: у разі наявності у матеріалах інформаційного файлу відомостей про вчинення адміністративного правопорушення, відсутності в матеріалах інформаційного файлу даних про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами, відсутності обставин, визначених статтею 247 КУпАП, з використанням засобів системи виносить адміністративну постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з накладенням кваліфікованого електронного підпису. Отже, наведеною нормою передбачено триденний строк для опрацювання та аналізу отриманих електронних матеріалів. Однак, позивач, посилаючись на порушення відповідачем вказаної норми не надає доказів того, що матеріали інформаційного файлу надійшли до відповідача раніше ніж за три дні до дати складання постанови (03.11.2021). При цьому, той факт, що вчинення правопорушення відбулось 12.10.2021, а постанова винесена 03.11.2021, жодним чином не підтверджує недотримання відповідачем п. 6 Інструкції №512, оскільки інформаційний файл міг надійти значно пізніше, ніж 12.10.2021. Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення відповідачем строків складення постанови та строків, передбачених ч. 1 ст. 38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (ч.1 ст. 247 КУпАП). Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. На виконання вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом норм ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Колегія суддів зазначає, що за змістом диспозиції норми ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, для визначення складу адміністративного правопорушення з`ясуванню та перевірці підлягає факт перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величини, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування. Отже, дані вимірювання фактичної маси (ваги) транспортного засобу та фактичного навантаження на осі є визначальними для висновку про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження порушення позивачем п. 22.5 ПДР відповідачем до матеріалів справи надано витяги із програми АРМ аудиту стосовно зафіксованої події порушення, інформаційну карту габаритно-вагового контролю, фотографії транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, сертифікат перевірки типу, сертифікат відповідності, експертний висновок. Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна постанова містить інформацію про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення, а саме WIM7, CAM20001870, що співпадає з посиланням на технічний прилад, яке зазначене в інформаційній картці габаритно-вагового контролю (а.с. 30). Також в постанові зазначено серію та номер свідоцтва про повірку технічного засобу, строк його дії UA.TR113-0619/04F-21/1 до 17.06.2022, копія якого міститься в матеріалах справи. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком № 1174. Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом. Відповідно до п. 8 Порядку № 1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №

163. Положеннями п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки передбачено, що засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту. Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи. Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність, засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності. На виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність, у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Як передбачено ч. 2 ст. 12 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність, наукові метрологічні центри у сферах діяльності, визначених положеннями про них та нормативно-правовими актами, зокрема, проводять оцінку відповідності засобів вимірювальної техніки; проводять калібрування та повірку засобів вимірювальної техніки. Частинами 1, 2 ст. 16 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність встановлено, що оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами. Оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб`єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності. Порядок проведення оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюється технічними регламентами та іншими нормативно- правовими актами. Приписами ч.ч.1, 2 ст. 17 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність визначено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Пунктом 2 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163 встановлено, що дія цього Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, зазначені у додатках 3-12, а саме автоматичні зважувальні прилади. Відповідно до п. 114 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, виробник наносить знак відповідності і додаткове метрологічне маркування, передбачені Технічним регламентом, і під відповідальність призначеного органу, зазначеного в пункті 106 цього додатка, його ідентифікаційний номер на кожний окремий засіб вимірювальної техніки, який відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, та застосовним вимогам Технічного регламенту. Колегія суддів зазначає, що відповідно до експертного висновку, складеного за результатами експертизи, Автоматичний пункт ваго-габаритного контролю у русі WAGA відповідає вимогам нормативних документів із технічного захисту інформації в обсязі функцій, зазначених у документі Автоматичний пункт ваго-габаритного контролю у русі WAGA. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що сертифікат перевірки типу щодо технічного засобу: Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, позначення типу WAGA-WIM35, який виданий 13.04.2021, чинний до 12.04.2031, а сертифікат відповідності від 18.06.2021 чинний до 17.06.2022, отже, підтверджують, що засіб вимірювальної техніки, яким здійснено автоматичну фіксацію порушення ПДР, належним чином сертифікований та відповідає вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки та Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність, є справним та придатним до експлуатації. Згідно з пунктами 12-15 Порядку №1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих. Метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 "Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку", повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). Також, з аналізу положень Порядку № 1174 вбачається, що система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства. З викладеного вбачається, що процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті здійснюється в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, та має як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, а, відтак, і габаритно-вагові розрахунки щодо транспортного засобу здійснюються в автоматичному режимі та в подальшому застосовуються відповідною посадовою особою при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення. Зі змісту постанови від 03.11.2021 серія ВМ№00000800 вбачається, що ОСОБА_1 , як власник транспортного засобу DAF ХF 95.480 ДНЗ НОМЕР_2 , допустив його рух із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5. ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 8,8 % (8,393 тон) навантаження на строєні осі транспортного засобу на 5,4 % (5,63 тон) (а.с. 13). Колегією суддів встановлено, що детальний опис показників (їх розшифрування), які автоматично формуються технічним приладом міститься у Протоколі взаємодії вагових комплексів/автоматичних пунктів габаритно-вагового контролю з програмним забезпеченням інформаційно-телекомунікаційної системи Система автоматичної фіксації габаритно-вагового контролю транспортних засобів, наданому відповідачем до матеріалів справи. Так, змістом інформаційної картки габаритно-вагового контролю підтверджено, що загальна маса транспортного засобу ДНЗ НОМЕР_5 в момент вчинення правопорушення дорівнює 48,393 тон тон, а показник зважування groupload-3 (навантаження на строєну вісь) складає 27630, що свідчить про недотримання позивачем вимог, встановлених п. 22.5 ПДР, зокрема щодо допустимої ваги навантаження на строєні осі 22 тони та загальної маси 40 тон. При цьому, формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами закріплена в Додатку 1 до Інструкції №512, відповідно до якої: % перевищення = ((Х факт - Х норм - похибка пристрою) / Х норм) х 100 % Х факт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр); Х норм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр), зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР. Похибка пристрою - регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Х факт (під час розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр). Як зазначив відповідач, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси виглядає так: (48393 - 40000 - 10%*48393)/40000)*100% =8,8%; розрахунок відсоткового перевищення на строєні осі виглядає так: (27630-22000-16%*27630)/22000)100%=5,4%. Зазначені показники відповідають тим, що містить оскаржувана постанова. При цьому, наведені позивачем самостійно проведені математичні розрахунки, з якими помилково погодився суд першої інстанції, є некоректними, оскільки не відповідають вищезазначеній формулі, передбаченої Інструкцією №

512. Слід зазначити, що інформація, яка міститься в автоматично сформованій технічним приладом картці габаритно-вагового контролю, а саме: пост: М-2, Полтавська область, Підгорівка км 74+810, час: 2021-10-12 13:25:29.888, не містить розбіжностей з відомостями, зазначеними у постанові від 03.11.2021 серія ВМ №00000800. Наданими відповідачем до матеріалів справи фотографіями у сукупності з інформаційною карткою габаритно-вагового контролю підтверджується факт пересування автомобілю DAF ХF 95.480 ДНЗ НОМЕР_2 через пункт зважування (місце -49.179564.33.799264). Колегія суддів зазначає, що подія та склад адміністративного правопорушення підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи доказами, є належним чином доведені відповідачем та відображені у спірній постанові. Суд відхиляє посилання позивача на відомості про масу транспортного засобу, які наведені в товарно-транспортній накладній, оскільки цей документ можливо скласти в односторонньому порядку, зазначивши довільні показники маси. Натомість сертифікований автоматичний прилад зважування вимірює фактичну вагу в момент проїзду, підстав сумніватися в них у суду відсутні. Крім того, відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів, дійшла висновку, що оспорювана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстав для її скасування немає. Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання нечинною постанови від 14.12.2021 серії ВМ №00003446 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8850 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення. Беручи до уваги вищенаведене, рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22.09.2022 у справі № 534/2071/21 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22.09.2022 по справі № 534/2071/21 скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова