Постанова 4851 № 480/2113/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2023 р.Справа № 480/2113/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т., представника позивача - Потапенко Н.І., представника відповідача - Савченко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 (головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, повний текст складено 24.06.22 року) по справі № 480/2113/22 за позовом Фермерського господарства "Натон" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Фермерське господарство "Натон" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило: - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.11.2021 № 735118280704. В обґрунтування позову зазначило, що господарські операції ФГ «Натон» з ФГ «Зорі Світ Груп» щодо поставки шроту соняшникового, фінансові показники яких контролюючий орган не визнав такими, що можуть враховуватися в податковому обліку, підтверджені належними первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, мають зв`язок з господарською діяльністю підприємства, тоді як висновок контролюючого органу про безтоварність цих операцій зроблений фактично на підставі податкової інформації щодо діяльності зазначеного контрагента, що міститься в інформаційних базах. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 позов задоволено. Головне управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ФГ «Зорі Світ Груп». Вказує, що ФГ «Зорі Світ Груп» не декларує реальних та підтверджених даних наявності земельних ділянок, автомобілів, іншої техніки та об`єктів оподаткування, необхідних для вирощування соняшника та його переробки. Також, вважає, що вказана господарська операція не мала економічної вигоди для контрагента, оскільки ним продано позивачу товар за ціною придбання у ТОВ «Бос-Ойл», що фактично свідчить про обмін документами без реального здійснення операцій. При цьому, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої з баз даних податкового органу, останнім встановлено, що ТОВ «Бос-Ойл» в перевіряємий період не придбавало шрот соняшниковий, а наявні у ЄРПН податкові накладні про його придбання у ТОВ «Профур» у жовтні 2019 р., яке в свою чергу не здійснювало придбання шроту або соняшника, зареєстровані з однієї IP адреси та протягом однієї доби. Вказане свідчить про формування податкової звітності з метою надання податкової вигоди без реального здійснення господарських операцій з постачання шроту соняшника. Також посилається на відсутність у контрагента позивача основних засобів, трудових ресурсів, виробничих/обслуговуючих приміщень (як власних так і орендованих), які є об`єктивно необхідними для виконання прийняття, зберігання та подальшого відвантаження товару. Зазначає, що товарно-транспортні накладні не містять відміток з боку перевізника, а водії, прізвища яких вказані у цих накладних, не значились у штаті перевізника - ТДВ «Харківське АТП 16363», отже не вбачається в будь-який спосіб підтвердити їх участь у можливому транспортуванні шроту соняшника. Також, зауважує, що позивачем до перевірки не надано документів, якими підтверджено якість продукції, що поставляється, отже відсутня можливість достовірно документально підтвердити походження товару та відповідно його виробника, його якість та відповідність умовам та стандартам. Вказує на ненадання судом першої інстанції належної оцінки договору поставки від 15.06.2021, зокрема, його преамбулі, в якій зазначено, що ФГ «Зорі Світ Груп» діє в особі директора Приходька А.А., який не є посадовою особою цього контрагента та договір не підписував, при цьому підпис на останній сторінці вчинено іншою особою - А.М Воронченком, який, виходячи із змісту викладеного, не приймав на себе зобов`язань, щодо виконання умов договору від імені ФГ «Зорі Світ Груп». Отже, вважає висновок в акті перевірки від 01.10.2021 таким, що відповідає фактичним обставинам, складеним у відповідності до норм податкового законодавства, а прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Сумській області, на підставі наказу від 17.09.2021 (за пп. 78.1.8. п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України), направлень на перевірку в період з 20.09.2021 по 24.09.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ «Натон» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість по фінансово-господарських операціях, зокрема, з ФГ «Зорі Світ Груп», за результатами якої складено акт від 01.10.2021 № 4972/18-28-07-04/34878603/125. В акті перевірки зазначено про порушення позивачем: - пп. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (ряд.21) на загальну суму 380 000,00 грн за період з 01.06.2021 по 30.06.2021. 10.11.2021 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 735118280704, яким ФГ «Натон» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 380 000,00 грн. Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ФГ «Зорі Світ Груп» належними первинними документами, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку. Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Відповідно до п. 6 ПСБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Судом встановлено, що основним видом діяльності ФГ «Натон» є 01.47 - Розведення свійської птиці, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ФГ «Зорі Світ Груп». 15.06.2021 між ФГ «Натон» (покупець) та ФГ «Зорі Світ Груп» (постачальник) укладено договір поставки № 20210602, за умовами якого постачальник передає у власність покупця товар (шрот соняшниковий код УКТ ЗЕД 2306), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в кількості (190 т), номенклатурі, ціні, визначених договором. Поставка товару в межах цього договору здійснюється на умовах DAP, місце поставки: Сумська обл., Сумський р-н, смт. Степанівка, пров. Промисловий, буд. 4 у відповідності з правилами Інкотермс в редакції 2010 р. (п. 4.1 Договору). Термін поставки товару до 10.07.2021, товар може поставлятись частинами (п. 4.2 Договору). Згідно п. 4.3 Договору покупець приймає та перевіряє товар за кількістю та якістю в місці отримання товару. Товар вважається прийнятим покупцем за кількістю у відповідності до товарно-транспортної документації вантажу, а за якістю на підставі відповідних сертифікатів заводу-виробника. Пунктом 4.8 Договору передбачено, що в момент передачі товару постачальник повинен надати покупцеві наступні документи: видаткову накладну, виписану в день поставки товару; товарно-транспортну накладну; електронну податкову накладну або розрахунок коригування до неї, належним чином складений в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку та терміни, визначені законодавством; сертифікат (паспорт) якості на товар. На підтвердження факту поставки товару позивач надав як до перевірки, так і до суду видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, податкові накладні, платіжне доручення, акт приймання-передачі векселя. Товар перевозився силами постачальника до орендованих позивачем у ТОВ «Агролайф Центр» нежитлових приміщень за адресою: Сумська обл., Сумський р-н, смт Степанівка, пров. Промисловий, буд.4 (згідно договорів оренди №3 від 01.01.2021 та №10 від 01.01.2021). Приймання товару здійснено працівниками позивача за кількістю, визначеною на автомобільних вагах господарства, наявність яких підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 104 «Обладнання та устаткування» та за якістю, шляхом візуального огляду: однорідність маси, відсутність невластивих запахів, відповідність кольору, відсутність підтікань чи вологих ділянок. Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у безготівковій формі та шляхом передачі векселю. Придбаний шрот соняшниковий в подальшому використаний позивачем у власній господарській діяльності для виробництва комбікормів для годівлі курей. Судом також встановлено, що позивач обліковує на балансі власну лінію кормовиробництва, розташовану у смт Степанівка Сумського району, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10 «Основні засоби» та витягом з повідомлення форми 20-ОПП. Як зазначив позивач, відпуск сировини для виробництва комбікорму фіксується у Відомості відпуску сировини у переробку, яка формується щомісячно на кожен вид комбікорму згідно затвердженої рецептури. Такі відомості за липень-серпень 2021 (у періоді використання спірного шроту соняшникового) надавались під час перевірки, про що зазначено у акті від 01.10.2021. Готову продукцію (комбікорм) оприбутковано ФГ «Натон», про що свідчать прибуткові накладні (з переробки) за липень-серпень 2021 р., які також надавались ГУ ДПС у Сумській області під час проведення перевірки. Готовий комбікорм перевезено з місця виробництва та зберігання (смт Степанівка) на птахофабрику за адресою: Сумська обл., м. Путивль, вул. Білобережна (Енгельса) 2/1, належну підприємству на праві власності, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності власним автомобілем-кормовозом, про що зазначено у оборотно-сальдовій відомості по рахунках 105 «Транспортні засоби», 104 «Обладнання та устаткування». Виготовлений корм використано для годівлі курей, а витрати зафіксовано у відомостях витрат кормів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт придбання товарів, підтверджується документально відповідними первинними документами, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право позивача на формування податкового кредиту підтверджується відповідними видатковими накладними та використанням позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності. Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено господарські відносини позивача з наведеним вище контрагентом та підтвердження цих відносин належними первинними документами, зокрема, договорами, видатковими накладними, банківськими платіжними документами, товарно-транспортними накладними, які повністю підтверджують факт придбання позивачем у даного контрагента відповідної продукції, колегія суддів вважає безпідставними доводи податкового органу про безтоварність таких операцій. В той же час, висновки, які стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на узагальненій податковій інформації, та зводяться до відсутності у контрагента та далі по ланцюгу постачання необхідних ресурсів, обсягів основних засобів та, зокрема, трудових ресурсів. Твердження апелянта про те, що контрагент позивача не мав необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальника позивача та дослідження первинних документів. Більше того, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, від 13 липня 2022 року у справі № 320/6224/19 згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. До того ж, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (постанови від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19). Доводи апелянта про те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між ФГ «Зорі Світ Груп» та, відповідно, його контрагентами, колегія суддів відхиляє, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на від`ємне значення або відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат. Жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків - одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність додатковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16, від 20 жовтня 2022 року у справі № 200/5836/19-а. Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Щодо доводів апеляційної скарги про наявність недоліків у товарно-транспортних накладних, а саме: відсутність в них підписів водія про отримання і здачу товарно-матеріальних цінностей, колегія суддів зазначає, що останні містять інформацію щодо пункту навантаження, розвантаження, реквізити сторін, марку, модель та номер транспортного засобу, прізвища і ініціали водіїв, які перевозили вантаж, отже в повній мірі дають можливість встановити характер господарської операції . Натомість, як зазначив Верховний Суд у постанові від 28 травня 2019 року у справі № 826/15112/16, певні недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути безумовною підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо докази у справі в сукупності підтверджують факт господарської операції. Доводи відповідача про те, що водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначені у товарно-транспортних накладних не перебували у трудових відносинах як з ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" так і з ФГ "Зорі Світ Груп" колегія суддів вважає безпідставними, оскільки податковим органом перевірка вказаних підприємств, зокрема, з метою встановлення їх працівників, за цей період не проводилась, а лише враховані відомості з інформаційної бази даних. Податковим органом не надано доказів, що з цими особами не були укладені трудові або цивільно-правові угоди. Щодо доводів скарги про відсутність сертифікатів якості, колегія суддів зазначає, що останні не є обов`язковими первинними документами для цілей ведення податкового та бухгалтерського обліку господарських операцій з придбання товарів, а сама по собі їх відсутність не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій з поставки товарів. При цьому, судом апеляційної інстанції з`ясовано, в який спосіб відбувалась перевірка товару за якістю. Як зазначив позивач, під час укладенні договору поставки, постачальником надавались документи на підтвердження якості сировини. Також ФГ «Натон» самостійно направляло отримані від постачальника зразки у незалежні лабораторії для визначення якісних показників, керуючись Положенням про прийом сировини, виробництво, транспортування комбікорму і оцінки його якості від 01.08.2019. При надходженні сировини на склади господарства, шрот соняшниковий приймався за візуальним оглядом: однорідність маси, відсутність невластивих запахів, відповідність кольору, відсутність підтікань чи вологих ділянок. Також, ФГ «Натон» вказало, що у підрозділі кормовиробництва працюють технік-лаборант і технологи з кормовиробництва, а також є лабораторне обладнання, що дозволяє зробити експрес-аналізи якості сировини, яка надходить. При надходженні сировини на підприємство з кожної партії техніком-лаборантом відбирається дві проби. Одну пробу поміщують в банк проб позивача, друга - відправляється у незалежні лабораторії. Копії протоколів випробувань, проведених ВЦ ТОВ «Експортний центр діагностики та лабораторного супроводу «Біолайтс» №3022/21 від 22.06.2021, №3487/21 від 09.07.2021, №3637/21 від 15.07.2021 надавались відповідачу під час проведення перевірки та досліджувались ним. Після отримання аналізів згідно отриманих результатів, головний технолог визначає на виробництво якого виду комбікорму, у яких кількостях відпускати сировину у виробництво. Після виготовлення комбікорму зразки готової продукції також відправляються у незалежні лабораторії для визначення якісних і поживних показників. Відповідачем доказів на спростування вищенаведеного не надано. Щодо доводів апелянта про розбіжності в зазначені прізвища директора контрагента в договорі поставки від 15 червня 2021 року, а саме у преамбулі договору зазначено ОСОБА_3 , як представника ФГ " Зорі Світ Груп" , а підписано іншою особою - А.М Воронченком, що , на думку апелянта , свідчить про недійсність договору та не можливість встановити особу, що підписала договір з боку постачальника. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна копія договору, в якій, як в преамбулі визначено Воронченка А.М. як особу, що діє від імені ФГ «Зорі Світ Груп» так і підпис проставлено цією особою. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на час укладання договору ОСОБА_4 був керівником ФГ «Зорі Світ Груп» та має право вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Натомість, податковим органом ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано доказів, в підтвердження своїх доводів, зокрема, копії договору поставки із зазначеними апелянтом недоліками. При цьому, судом апеляційної інстанції пропонувалось відповідачу надати докази, зокрема, щодо розбіжностей в договорі, проте останнім на виконання протокольної ухвали суду надано лише додатки 1, 4 ДФ, 5 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Д1) ТДВ "Харківське АТП 16363" та скріншот з АС "Податковий блок" звітності ФГ "Зорі Світ Груп" за липень, серпень 2021 р. Отже, сукупність наданих Позивачем і до перевірки, і до суду першої та апеляційної інстанції первинних документів та доказів, що стосуються поставки товару за вказаними вище господарськими операціями, свідчить про реальний характер правочинів. У свою чергу, податковим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. При цьому, податкова інформація не є носієм доказовості про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому не може бути підставою вважати правочин нікчемним. Відповідач правильно вказує, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що податковим органом, не наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентом, позивач мав всі підтвердження господарської правосуб`єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ними відповідальність тощо. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість. У апеляційній скарзі відповідач також посилається на висновки Верховного Суду у спорах щодо дослідження реальності господарських операцій. Такі висновки є допустимо релевантними у цій справі. Втім, судом апеляційної інстанції враховано усталену практику Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені господарські операції по правочинам між позивачем та ФГ «Зорі Світ Груп» були реально здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладеного правочину є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах. За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 10.11.2021 є протиправним та правомірно скасоване судом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 по справі № 480/2113/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 27.03.2023 року