Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/717/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.03.2023 року м. Дніпро Справа № 908/717/22 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О. секретар судового засідання: Манець О.В. представники сторін: від позивача: Борисенков В.С. - адвокат від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 р. (суддя Боєва О.С., м. Запоріжжя, повний текст складено 10.10.2022 р.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Металург Запоріжжя» ( м. Запоріжжя ) до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод ( м. Запоріжжя ) про стягнення суми 1 903 478,61 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Металург Запоріжжя» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод, про стягнення 2 200 970,46 грн. заборгованості з оплати за товар, отриманий за договором поставки № 211102-3 від 02.11.2021 р., а саме за видатковими накладними: № 17 від 19.11.2021 р., № 25 від 16.12.2021 р., № 28 від 27.12.2021 р., № 3 від 18.01.2022 р., № 6 від 28.01.2022 р., № 7 від 01.02.2022 р.. Позовні вимоги обґрунтовано ст. ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 655, 662, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 20, 173, 175, 193 ГК України та умовами договору поставки № 211102-3 від 02.11.2021 р.. В подальшому, до суду від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду. Так, у зв`язку із частковим погашенням Відповідачем - 29.07.2022 р. частини заборгованості за товар отриманий згідно видаткових накладних № 17 від 19.11.2021 р. та № 25 від 16.12.2021 р. у загальному розмірі 297 491,85 грн., Позивач просив розглядати позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за договором поставки у розмірі 1 903 478,61 грн. та стягнути з Відповідача судові витрати. Відповідач у відзиві зазначив, що ним здійснена часткова оплата товару ( платіжне доручення № 2526 від 19.04.2022 р.), поставленого Позивачем згідно з видатковими накладними, за якими виник спір. Позивач не надав доказів направлення Відповідачу та отримання ним оригіналів рахунків на оплату товару, як то передбачено в п. 4.2 Договору. Таким чином, строк оплати товару не настав. Найменування товару у видаткових накладних не відповідає найменуванню товару у специфікації до Договору, тому товар поставлений за цими накладними не підлягає оплаті за вказаним договором. Позивачем не надані заявки Замовника на поставку товару ( п. п. 5.4, 5.7 договору ), отже Позивачем не доведено, що постачання товару здійснено у відповідності до умов договору. На підставі викладеного Відповідач просив залишити позовні вимоги без задоволення.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 р. у справі № 908/717/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Металург Запоріжжя» задоволено частково. Закрито провадження у справі № 908/717/22 в частині вимог про стягнення суми 500 000,00 грн. основного боргу, за відсутністю предмета спору. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на користь позивача 1 403 478,61 грн. заборгованості та 21 052,18 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство Запорізький електровозоремонтний завод звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 р. скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення залишити без змін. Одночасно Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з рішенням господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 р. у справі № 908/717/22 в частині часткового задоволення позову та стягнення 1 403 478,61 грн. заборгованості та суми 21 052,18 грн. витрат зі сплати судового збору в зв`язку з наступним: не з`ясування обставин, до мають значения для справи; недоведеністю обставин, до мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції встановленим обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Водночас, на думку Скаржника, Позивачем не було доведено, що постачання товару здійснено у відповідності до умов договору, оскільки заявки на поставку товару Позивачем надані не були. При цьому Скаржник зазначає, що Позивач не надав доказів направления Відповідачу та отримання ним оригіналів рахунків на оплату товару. Пітвердженням не надання рахунків єтоварно-транспортні накладні, які надав Позивач у справу в яких зазначено, що з товаром надають наступні документи: тільки видаткові накладні. Таким чином, строк оплати товару за Договором не настав, так як Позивачем не виконані умови договору щодо надання рахунків. Скаржник наголошує на тому, що Відповідачем 29.07.2022 р. сплачено 297 491,85 грн. ( платіжне доручення № 4417 від 29.07.2022 р. на суму 68 324,52 грн., платіжне доручення № 4418 від 29.07.2022 р. на суму 229 167,33 грн. ), а не 229 167,33 грн., як зазначено судом у рішенні. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції взагалі не надав оцінку аргументам Відповідача, щодо не настання строків оплати, постачання товару, який не відповідає специфікації, відсутності заявок на постачання.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Металург Запоріжжя» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою. Зокрема, Товариство посилається на те, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у справі Відповідач прийнявши в повному обсязі поставлений Позивачем товар, здійснив лише часткову його оплату у розмірі 2 753 671,13 грн., з яких 797 491,85 грн. сплачено вже під час розгляду судом справи, а отже на момент ухвалення рішення судом першої інстанції невиконаними залишились зобов`язання Відповідача зі сплати товару, отриманого на виконання умов Договору поставки №211102-3 від 02.11.2021 р. товару на суму 1 403 478,61 грн.. Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що Відповідач визнає обставини викладенні Позивачем в позовній заяві та не заперечує фактів отримання ним рахунку на оплату товару, отримання від Позивача товару, постачання якого було передбачено умовами договору та специфікації до нього, а також того, що відповідний товар був поставлений йому у відповідності до його заявок. До того ж Відповідач вчиняв дії направлені на виконання умов Договору, а саме як до подання позову до суду, так і під час розгляду справи сплачував отриманий товар, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач не заперечує обставин наявності у нього як видаткової накладної, так і товаро-транспортної накладної, які підписані уповноваженим представником Відповідача та скріплені відповідними печатками Відповідача і які в силу умов пункту 4.3. Договору є додатками до рахунку на оплату товару, а отже Відповідачем були отримані рахунки на оплату поставленого йому товару. Товариство також звертає увагу на правові позиції Верховного Суду, що викладені зокрема в постанові 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19, який з посиланням на сталу практику Верховного Суду зазначив, що своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Попадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 614 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Крім того, Товариство зазначає про те, що поставка товару відбулась на підставі письмових заявок Відповідача, однак оформлених без дотримання вимог до реквізитів відповідних документі в, у вигляді звичайних електронних документів в форматі Microsoft Excel, надісланих на електронну адресу Позивача. В той же час, те що поставка товару Позивачем відбувалась у відповідності до умов Договору та на підставі заявок Відповідача підтверджується зокрема діями останнього, який по-перше: відповідні партії товару, отримані від Позивача не повернув, жодних претензій щодо його кількості та якості не висловив, та по-друге: частково виконав свої зобов`язання за договором частково сплативши вартість отриманого від Позивача товару. Як вже вище зазначалось Відповідач отримав від Позивача па виконання умов Договору товару загальною вартістю 4 157 149,74 грн., та частково сплатив його більшу частину у розмірі 2 753 671,13 грн.. Товариство вважає, що Відповідач прийнявши товар набув на нього право власності. Отримання Відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплати ти поставлений товар відповідно до умов Договору, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов Договору видаткових накладних. В той же час, Відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавав. Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів. У зв`язку з розглядом Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Відповідача на рішення Господарського суду Запорізької області віл 20.09.2022 р. у справі № 908/717/22, Позивач повідовим, що очікує понести судові витрати, а саме: витрати на правничу допомогу 11 000 грн. у т.ч: за вивчення апеляційної скарги Позивача, складання та подання відзиву па апеляційну скаргу 5 000 грн.; представлення інтересів Відповідача в суді апеляційної інстанції - 6 000 грн. (орієнтовно 2 судових засідання, Гонорар за кожне судове засідання - 3 000 грн.). З огляду па вказані норми процесуального права, Відповідач вважає за необхідне заявити про те, що в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України після ухвалення рішення по суті позовних вимог Позивачем до суду будуть подані докази, які підтверджують розмір витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, та повинні бути стягнуті за рахунок відповідача у даній судовій справі.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 р. визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Вечірко І.О.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 р. поновлено Приватному акціонерному товариству Запорізький електровозоремонтний завод строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 р. у справі № 908/717/22. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.01.2023 р.. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-доповідача Білецької Л.М., на підставі розпорядження керівника апарату суду № 98/23 від 10.01.2023 р., проведено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 р. визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 р. у справі № 908/717/22 прийнято до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.02.2023 р.. Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Металург Запоріжжя» - Борисенкова Віталія Сергійовича надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon". Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023 р. судове засідання у справі № 908/717/22, призначене на 16.02.2023 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Металург Запоріжжя», в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання № 511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/). 15.02.2023 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, у зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Дарміна М.О. розгляд справи № 908/717/22 в судовому засіданні не відбувся. У зв`язку із усуненням обставин, пов`язаних з відпусткою члена колегії - судді Дарміна М.О. та неможливістю проведення судового засідання 16.02.2023 р., ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2023 р. розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2022р. у справі № 908/717/22 призначено в судове засідання на 23.03.2023 р.. Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Металург Запоріжжя» - Борисенкова Віталія Сергійовича надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon". Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2023 р., судове засідання у справі № 908/717/22, призначене на 23.03.2023 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Металург Запоріжжя», в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon". Приватне акціонерне товариство Запорізький електровозоремонтний завод в судове засідання свого представника не направило, хоча було повідомлене про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки його представника у судове засідання або з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 ст. 197 ГПК України не зверталося. Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника зазначеного учасника справи. У судовому засіданні 23.03.2023 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи. 02.11.2021 р. між Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» ( Замовник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Металург Запоріжжя» ( Постачальник ) був укладений Договір поставки № 211102-3 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався у 2021-2022 роках поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені у Специфікації (ях) додатку (ах) до цього Договору, а Замовник прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору ( п. 1.1 Договору з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 1 від 30.12.2021р. ). Сторонами підписано Додаток № 1 до Договору Специфікацію № 1, в якій визначено найменування товару, його кількість, вартість, характеристики та інш. В пунктах 5.4, 5.12 договору передбачено, що товар постачається партіями відповідно до письмових заявок замовника. Підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі ( п. 4.1 договору ). Згідно з п. 4.2 Договору Замовник здійснює оплату поставленого товару ( поставленої партії товару ) протягом 60 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому (за виключенням випадку здійснення попередньої оплати), Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації Постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), а у разі якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідного розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2 цього Договору, Постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку корегування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим Договором продовжується до дати реєстрації Постачальником податкової накладної та/або розрахунку корегування до неї в ЄРПН. На виконання умов Договору, Постачальником поставлено Замовнику товар, в т.ч., згідно з видатковими накладними: № 25 від 16.12.2021 р. на суму 648 639,60 грн., № 28 від 27.12.2021 р. на суму 137 358,00 грн., № 3 від 18.01.2022 р. на суму 642 462,24 грн., № 6 від 28.01.2022 р. на суму 685 130,10 грн., № 7 від 01.02.2022 р. на суму 19 056,00 грн.. Станом на 29.07.2022 р. Відповідач частково оплатив отриманий за вказаними видатковими накладними товар, залишок вартості не оплаченого товару станом на 30.07.2022 р. становив 1 903 478,61 грн.. У зв`язку із невиконанням Відповідачем зобов`язання щодо повної оплати отриманого товару, Позивач звернувся до суду із позовом, про стягнення заборгованості, яка з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, складала 1 903 478,61 грн.. 07.09.2022 р. Відповідачем до суду першої інстанції було подане клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 500 000,00 грн. у зв`язку із відсутністю предмета спору. До клопотання додані платіжні доручення № 4872 від 22.08.2022 р. на суму 419 472,27 грн. та № 4873 від 22.08.2022 р. на суму 80 527,73 грн., згідно з якими ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» перераховано на рахунок Позивача оплату залишку заборгованості за видатковою накладною № 25 від 16.12.2021 р. (419 472,27 грн. ) та частину заборгованості за видатковою накладною № 28 від 27.12.2021 р. (80 527,73 грн. ). Отже після відкриття провадження у справі та подачі Позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, Відповідач здійснив часткове погашення боргу в загальному розмірі 500 000,00 грн.. У зв`язку з чим, провадження у справі в частині вимог про стягнення з Відповідача суми 500 000,00 грн. основного боргу було закрите місцевим господарським судом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмета спору. За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким частково задоволено позов та стягнуто з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу, яка з урахуванням усіх здійснених Відповідачем оплат на час розгляду справи, складає 1 403 478,61 грн..

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного. Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати залишку вартості поставленого товару обумовленого в видаткових накладних, специфікації та заявках Замовника виставлених на підставі Договору поставки № 211102-3 від 02.11.2021 р.. Беручи до уваги правову природу укладеного Договору поставки № 211102-3 від 02.11.2021 р., укладеного між Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» ( Замовник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Металург Запоріжжя» ( Постачальник ), кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж. Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору. Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін. Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Наразі, отримання коштів за поставлений товар є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами. Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором. Суд першої інстанції, задовольняючі позов у повному обсязі, стягнув з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Металург Запоріжжя» 1 403 478,61 грн. залишку основного боргу та 21 052,18 грн. витрат зі сплати судового збору, закривши провадження у справі в частині вимог про стягнення суми 500 000,00 грн. основного боргу, за відсутністю предмета спору. Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині стягнення грошових сум, а відтак, враховуючи, що рішення в частині закриття провадження у справі щодо стягнення суми 500 000,00 грн. основного боргу не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається. Щодо доводів Скаржника, що Позивач не надав суду першої інстанції доказів направлення Відповідачу оригіналів рахунків на оплату товару, необхідно зазначити таке. Умовами пункту 4.3. Договору передбачено, що до рахунку на оплату товарів додається: видаткова накладна, товаро-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару). З матеріалів срави вбачається, що Відповідач не заперечує обставин наявності у нього як видаткової накладної, так і товаро-транспортної накладної, які підписані уповноваженим представником Відповідача та скріплені відповідними печатками Відповідача і які в силу умов пункту 4.3. Договору є додатками до рахунку на оплату товару, а отже Відповідачем були отримані рахунки на оплату поставленого йому товару. Крім того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 р. у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 р. у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 р. у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 р. у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 р. у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19. Отже, доводи Скаржника, що строк оплати товару за Договором не настав, так як Позивачем не виконані умови договору щодо надання рахунків, відхиляються апеляційним судом як небгрунтовані. Доводи Скаржника про те, що Позивач не надав суду заявки на поставку товару, а також поставив Відповідачу товар найменування, якого не відповідає найменуванню товару у специфікації до Договору, суд апеляційної інстанції також відхиляє з огляду на те, що поставка товару Позивачем відбувалась у відповідності до умов Договору та на підставі заявок Відповідача, оскільки відповідні партії товару, отримані від Позивача, Відповідач не повернув, жодних претензій щодо його кількості та якості не висловив, виконав свої зобов`язання за договором частково сплативши вартість отриманого від Позивача товару. Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що на підставі видаткових накладних зазначених вище Позивачем було поставлено, а Відповідачем без жодних зауважень та заперечень прийнято товар, а надані Позивачем видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, а отже є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення Відповідачем розрахунків за отриманий товар. Відповідач прийнявши товар набув на нього право власності. Отримання Відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплати ти поставлений товар відповідно до умов Договору, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов Договору видаткових накладних. В той же час, Відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавав. Тобто, товар був поставлений Постачальником та прийнятий належним чином Замовником без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів. Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

13. Судові витрати. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 р. у справі № 908/717/22 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника. Призначити розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Металург Запоріжжя» , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у у розмірі 11 000 грн. в судове засідання на 06.04.2023 р. на 12:30 год.. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД Металург Запоріжжя» строк для подання доказів щодо витрат на професійну правову допомогу - до 28.03.2023 р.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 27.03.2023 р. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Березкіна Суддя М.О. Дармін