Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/2444/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2023 року м. Харків Справа № 922/2444/22 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Фоміна В.О. за участю секретаря Андерс О.К. за участю: боржника - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 2 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2022 у справі № 922/2444/22 (постановлену у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Міньковським С.В., повний текст ухвали складено 21.12 22 ) за заявою фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), м. Харків про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ВСТАНОВИВ: Фізична особа ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернулася до господарського суду Харківської області із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на наявність прострочених грошових зобов`язань на загальну суму 251 569,90 грн, в якій просила суд прийняти цю заяву, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією ОСОБА_2 , здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства. Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.22 у справі № 922/2444/22 вказану заяву залишено без руху та зобов`язано заявника усунути її недоліки, а саме: надати суду докази на підтвердження наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, або докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в сумі 19500,00 грн на депозитний рахунок господарського суду Харківської області; проект плану реструктуризації боргів, який відповідатиме вимогам ст.124 Кодексу України з процедур банкрутства; належні докази наявності заборгованості перед кредиторами, вказаними у заяві, щодо кожного кредитора окремо і з документальним підтвердженням суми грошових вимог (загальної суми, суми заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про усунення недоліків заяви про її неплатоспроможність, ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.22 у справі № 922/2444/22 повернуто заяву ФО ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність. В обґрунтування цієї ухвали суд послався на наявність передбачених частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України підстав для повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи через те, що ОСОБА_1 до заяви про усунення недоліків не надано суду доказів на підтвердження усунення всіх обставин, що стали причиною для залишення зазначеної заяви без руху. Зокрема суд зазначив про ненадання заявницею належних та допустимих доказів наявності заборгованості перед кредиторами, про яких зазначено в заяві, щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог, підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором. При цьому суд не прийняв в якості допустимого доказу зазначеної заборгованості роздруківку кредитного звіту з Українського бюро кредитних історій, пославшись на те, що в ньому не підтверджено відповідність зазначеної в ньому інформації, відомостям, на підставі яких він складений, а саме не підписано ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідної посадової особи Кредитного бюро, а тому цей документ не може вважатись належним та допустимим доказом наявності кредитних договорів, на підставі яких виникла заборгованість у сумі 251 569,90 грн. Також суд зазначив про ненадання заявницею проекту плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам ст.124 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема щодо форми і змісту проекту плану, що надає можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів, оскільки наданий до заяви про усунення недоліків проект плану реструктуризації містить від`ємне значення 1 гривню; не містить будь-яких пропозицій щодо реструктуризації боргів, а саме про відстрочення або розстрочення оплати боргу, накопиченого боржником, а також його часткове списання на умовах, які є прийнятними для кредиторів; не визначено суму для задоволення вимог кредиторів та фактично пропонує до списання кредиторську заборгованість ОСОБА_1 подала на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.22 у справі № 922/2444/22 до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при її постановленні норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати і передати справу до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв в якості належного та допустимого доказу наявності заборгованості перед кредиторами надану заявницею роздруківку кредитного звіту з Українського бюро кредитних історій, яка з огляду на положення Закону України «Про організацію кредитних історій» є документом, що містить достовірну інформацію про заборгованість боржника, в тому числі загальну суму заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням, підстави виникнення зобов`язання, а також строки їх виконання, в той час як боржник не обмежений поданням лише кредитних договорів, укладених з банківськими та фінансовими установами в підтвердження наявності неплатоспроможності або її загрози. При цьому скаржник зазначила, що у зв`язку з тим, що у неї наявні не всі договори, на підставі яких виникли її кредитні зобов`язання, а решта договорів знаходиться у кредиторів, які відмовляються їх надавати, до заяви про неплатоспроможність разом із належним чином складеним Конкретизованим списком кредиторів та роздруківкою кредитного звіту з Українського бюро кредитних історій було додано лише наявні у неї 2 кредитні договори, що на її думку свідчить про виконання вимог КУзПБ в частині надання належних доказів заборгованості перед кредиторами. Крім цього скаржник зазначила про безпідставне неприйняття судом наданого до заяви про усунення недоліків плану реструктуризації боргів з посиланням на його невідповідність вимогам ст.124 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки під час вирішення питання щодо прийнятя заяви про неплатоспроможність та призначення підготовчого засідання суду надано право лише досліджувати заяву на наявність тих чи інших додатків та на цій стадії він не наділений повноваженнями в частині надання оцінки та дослідження документів. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.01.23 для розгляду справи № 922/2444/22 сформовано колегію у складі: Тарасова І.В.головуючий суддя (доповідач), суддя Білоусова Я,О., суддя Фоміна В.О. Ухвалою Східного апеляційного гсоподарського суду від 16.02.23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. № 2 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2022 у справі № 922/2444/22 та призначено її розгляд в судове засідання на 15.03.23 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №

104. Заявник, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, що відповідно до ч.1, п. 1 ч. 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за її відсутності. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на таке. Як зазначено вище, предметом даного апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, відповідно до якої суд повернув без розгляду заяву фізичної особи без статусу суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи разом з доданими до неї документами як таку, що не містить належного переліку додатків, визначеного ч. 3,4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства. 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, згідно пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого втратив чинність Закон про банкрутство. Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб. З пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави. Також у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб. Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексу України з процедур банкрутства не встановлена. З огляду на виключне право лише боржника- фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 Кодексу України з процедур банкрутства), цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність. Така правова позиція викладена у пунктах 44-51 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20. Як було зазначено вище, особливості застосування процедури банкрутства до боржника-фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства. Відповідно до статті 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою. Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника- фізичної особи наведені в частині другій статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 1) розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). Отже про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в КУзПБ нормами і вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності. Разом з тим, зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати приписам частини другої статті 116 КУзПБ, а частинами третьою та четвертою статті 116 КУзПБ передбачено перелік додатків, які мають подаватися до неї. Так, відповідно до частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11)декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу. Згідно з ч. 4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч.3 ст.37 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч.ч. 2,4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Як зазначено вище, залишаючи ухвалою від 12.12.22 без руху заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи без руху, місцевий господарський суд зазначив в ухвалі недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, а саме, зазначив про необхідність надання заявником: - докази на підтвердження наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність або докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в сумі 19500,00 грн на депозитний рахунок господарського суду Харківської області; - проект плану реструктуризації боргів, який відповідатиме вимогам ст.124 Кодексу України з процедур банкрутства; - належні докази наявності заборгованості перед кредиторами, вказаними у заяві, щодо кожного кредитора окремо і з документальним підтвердженням суми грошових вимог (загальної суми, суми заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання. Судова колегія, з урахуванням положень частини третьої статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, вивчивши зміст заяви боржника, відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту, передбаченими ст. 116 КУзПБ, з`ясувавши на підставі поданих боржником доказів питання щодо наявності/відсутності підстав для повернення заяви, визначених ч. 2 ст. 174 КУзПБ встановила наступне. Щодо конкретизованого списку кредиторів і боржників, судова колегія зазначає наступне. Як правомірно зазначив суд першої інстанцції, в порушення вимог п. 3 ч. 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, наданий ОСОБА_1 до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність конкретизований список кредиторів не відповідає встановленим до нього вимогам щодо наявності відоостей про заборгованість перед кредиторами, вказаними у заяві, щодо кожного кредитора окремо і з документальним підтвердженням суми грошових вимог (загальної суми, суми заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання., з огляду на наступне. Залишаючи заяву ОСОБА_1 без руху суд першої інстанції в ухвалі від 12.12.22 правомірно зазначив, що те, що заявниця пославшись на те, що в неї наявна заборгованість перед 6 кредиторами (банками), з якими укладено 8 кредитних договорів, до матеріалів заяви додала лише 2 договори, що укладені з АТ "Універсал Банк" та з АТ "Укрсиббанк", а інших доказів наявності правовідносин із зазначеними заявником іншими кредиторами не надано. Разом з тим, наявність лише договорів не підтверджує факт наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, а надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із договором. При цьому заявниця зазначила, що нею не надано належних доказів наявної заборгованості (всі договори, квитанції, банківські виписки тощо, що підтверджують суми грошових вимог кредиторів, на підставі яких виникла заборгованість) через їх відсутність або втрату. Рзазом з тим, у наданому конкретизованому списку кредиторів зазначено, що перед АТ "ПУМБ" поточна заборгованість за договором №1002036303201 від 01.12.2021 та договором № 2014056332001 від 16.11.2019 складає 0,00 грн., в той же час, заявниця вказує відповідний банк як кредитора, не наводячи в заяві пояснень щодо включення АТ "ПУМБ" до списку кредиторів боржника.. У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20 висловлена правова позиція, за якою на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов`язань. Відсутність доказів наявності первинної документації, на підставі якої виникла заборгованість, позбавляє суд можливості надати оцінку щодо права боржника звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ч.2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що повна інформація відповідно до вимог вказаної норми щодо відомостей до конкретизованого списку кредиторів і боржників підтверджена наданою нею до заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність роздруківкою з сайту ТОВ "Українське бюро кредитних історій щодо кредитної історії боржника". В розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, інформація, яка розміщена на веб-сайті, є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу. Так, відповідно до частин першої, другої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Згідно з вимогами частини третьої статті 96 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. За змістом статті 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; "кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу). Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю. У статті 7 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це, серед іншого, наступна інформація про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов`язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов`язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання. У статті 11 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина 1), бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина 3), бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина 4), кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина 5). Відповідно до статті 13 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів (частина 1); суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро (частина 2); бюро зобов`язане надати суб`єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина 4). Разом з тим, норми Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" не містять положень щодо порядку формування, форми та обов`язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії. За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою. Проте, як правомірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, надана до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність роздруківка звіту з кредитної історії, в підтвердження передбачених п. 3 ч. 3 статті 116 КУзПБ відомостей, яких недостає у доданому нею до цієї заяви Конкретизованому списку кредиторів, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, тобто не містить підтвердження відповідності зазначеної в ній інформації, відомостям, на підставі яких вона складена, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом наявності заборгованості перед кредиторами, про яких зазначено в заяві щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог, підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором Відповідна правова позиція щодо роздруківки з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій щодо кредитної історії боржника як доказу у справі про неплатоспроможність фізичної особи викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.22 у справі № 909/937/21. У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, обов`язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника. Як правомірно зазначив суд першої інстанції, Кодекс України з процедур банкрутства визначає обов`язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити. Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов`язань. Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи. Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено п.п.3, 14 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства. У даному випадку заявником наведено підстави, передбачені ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено суми грошових вимог за правочинами, копії яких не надано у повному обсязі до матеріалів справи, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність. Наведене, в свою чергу, унеможливлює для господарського суду здійснення перевірки обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч.1 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства), але питання щодо призначення підготовчого засідання господарського суду, в якому перевіряється наявність підстав визначених ч. 2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства та приймається рішення про відкриття справи про неплатоспроможність або відмову у відкритті справи вирішується судом виключно після прийняття заяви про неплатоспроможність та лише у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Зважаючи на наведене господарський суд першої інстанції обґрунтовано відхилив наведені у заяві про усунення недоліків доводи заявниці, що лише розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, місцевий суд повинен перевіряти відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст. 116 КУзПБ та з`ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ. Щодо вимог про надання проекту плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам ст.124 Кодексу України з процедур банкрутства, колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про невиконання вказаної вимоги. У відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника, а отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Як правомірно зауважив суд першої інстанції, розроблення плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог ст.124 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема щодо форми і змісту проекту плану, що надає можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів. Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов`язком боржника є складання реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів уточнюється та погоджується кредиторами. Така правова позиція узгоджується із висновком, викладеним в Постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/8306/20. Проте, як правомірно зазначив суд першої інстанції в ухвалі про залишення заяви ОСОБА_1 без руху, до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявницею долучено пропозиції щодо реструктуризації боргів, відповідно до яких остання взагалі не визначає суму для задоволення вимог кредиторів, зазначає від`ємну цифру (менше за нуль) та пропонує до списання задекларовану заборгованість. Разом з цим, в додаток до заяви про усунення недоліків ОСОБА_1 надала проект плану реструктуризації, в якому від`ємне значення змінила на 1 гривню. Натомість, як правомірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, всупереч вимог ст.124 Кодексу України з процедур банкрутства зазначений проект плану реструктуризації не містить будь-яких пропозицій щодо реструктуризації боргів, а саме про відстрочення або розстрочення оплати боргу, накопиченого боржником, а також його часткове списання на умовах, які є прийнятними для кредиторів. В поданому плані боржник не визначає суму для задоволення вимог кредиторів та фактично пропонує до списання кредиторську заборгованість. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, визначив, що з огляду на мету та цілі КУзПБ, інститут неплатоспроможності фізичних осіб - ця процедура призначена для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок його поточних доходів та належного цій особі майна, а отже, правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника. Проте, як правомірно зазначив суд першої інстанції, у заявниці за даними заяви про свою неспроможність та за поданим планом реструктуризації взагалі відсутні пропозиції за рахунок своїх поточних доходів задовольнити (повністю або частково) вимоги її кредиторів на загальну сум 251 569,90 грн. Апеляційна скарга не містить доводів на спростування вищенаведених підстав повернення оскаржуваною ухвалою заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала про повернення заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи постановлена за наявності передбачених для такої процесуальної дії підстав, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення. Виходячи з наведеного та керуючись статтями 129, 269, 271, п. 1 ч.1 статті 275, статтею 276, статтями 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2022 у справі № 922/2444/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 27.03.23 Головуючий суддя І.В. Тарасова Суддя Я.О. Білоусова Суддя В.О. Фоміна