Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/696/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/9/23 Справа № 209/696/22 Суддя у 1-й інстанції - Замкова Я. В. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2023 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Юрочкіна Ю.В. потерпілого ОСОБА_2 представника потерпілого адвоката Кравченко Ю.В. апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2022 року у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , стосовно якого справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №018103, 24 березня 2022 року о 16.30 годині в м. Кам`янське по пр. Металургів, 10А ОСОБА_1 керуючи автомобілем "ВАЗ 21104" д.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та перед початком маневру обгону не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем "Ford Focus", д.з. НОМЕР_2 , який рухався по переду нього та здійснював поворот ліворуч. Після зіткнення автомобіль "Ford" від удару в некерованому стані скоїв наїзд на стоячий автомобіль "Renault Master", д.з. НОМЕР_3 ; після зіткнення автомобіль "ВАЗ 21104" в некерованому стані скоїв наїзд на стоячий автомобіль "ВАЗ 2106", д.з. НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП потерпілих та травмованих немає. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1, 10.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Оскаржуваною постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2022 року справу щодо ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Обгрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, а саме протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову суду скасувати та винести нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Стягнути на його користь з ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги. В обгрунтування апеляційних вимог вказує, що районним судом було допущено неповноту судового розгляду, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, на його думку схемою ДТП та протоколом підтверджується, що ОСОБА_1 було допущено порушення п. п. 10.1, 13.1, 12.3 ПДР, внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження, при цьому належним чином підтверджується і причинно - наслідковий зв`язок між цими порушеннями Правил дорожнього руху і настанням ДТП. Вказує, що ним не було порушено вимоги ПДР, він своєчасно увімкнув сигнал повороту ліворуч та не міг передбачити, що автомобіль ВАЗ 21104, рухаючись позаду, здійснить маневр обгону з виїздом на зустрічну смугу. Вважає, що швидкість автомобіля ВАЗ 21104 була вищою, ніж зазначено судом першої інстанції, і що він здійснював обгін на недопустимій швидкості. Вказує, що судом першої інстанції було прийнято до уваги тільки доводи особи, що притягується до відповідальності, та його захисника, при цьому безпідставно проігноровано висновки працівників поліції, які склали протокол, схему ДТП та пояснення свідків та апелянта. Суд апеляційної інстанції, заслухавши потерпілого ОСОБА_2 та його представника адвоката Кравченко Ю.В., які підтримали вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисника Юрочкіна Ю.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги потерпілого, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків. Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті, суд апеляційної інстанції зважає на те, що відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення. Аналізуючи висновки суду першої інстанції про недоведеність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає їх обґрунтованими. Так, з фактичних обставин події вбачається, що дорожньо-транспортна пригода мала місце на ділянці дороги з двохстороннім рухом в межах міста, а отже вирішальне значення для оцінки дій водіїв мають значення відповідні Правила дорожнього руху, які регулюють послідовність дій водіїв при русі по дорозі з двохстороннім рухом, та сама дорожня обстановка, зокрема при зміні напрямку руху та здійсненні інших маневрів. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом. Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, що знайшла своє відображення зокрема у рішення у справах "Надточій проти України", "Енгель та інші проти Нідерландів", "Озтюрк проти Німеччини" та "Лутц проти Німеччини", частина правопорушень, що переслідуються у межах провадження у справах про адміністративні правопорушення на підставі положень КУпАП, мають ознаки та критерії, достатні для віднесення їх до проваджень кримінально-правового характеру, а отже процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності за ними підпадає під визначення «кримінальної» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції та підлягає здійсненню із дотриманням відповідних гарантій, зокрема в частині забезпечення права на захист, доведеності винуватості поза розумним сумнівом, відсутності у суду повноважень щодо виходу за межі пред`явленого особі обвинувачення тощо. ЄСПЛ у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року). У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано порушення п. 12.1, 10.1 ПДР України, втім в рамках даного адміністративного провадження у межах апеляційного розгляду було проведено експертизу, висновком якої №2931/3198-22 від 03.01.2023 року було встановлено, що в умовах даної ДТП дії водія автомобіля "ВАЗ 21104", д.з. НОМЕР_1 , не відповідали вимогам п. п. 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху і з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку із настанням ДТП, при цьому невідповідності дій цього водія вимогам п. 12.1, 10.1 ПДР України встановлено не було. Одночасно даним експертним висновком було встановлено, що дії водія автомобіля "Ford Focus", д.з. НОМЕР_2 , в умовах даної ДТП не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху і з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку із настанням ДТП. Аналізуючи вищенаведені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції прийшов до ґрунтовного висновку про те, що матеріалами справи винуватість водія ОСОБА_1 в обсязі пред`явленого обвинувачення не доведена. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок правильним, оскільки наявними в матеріалах провадження доказами винуватість ОСОБА_1 у порушенні ним п.п. 12.1, 10.1 ПДР України, інкримінованому йому органом поліції та зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведено, що підтверджується зокрема експертним дослідженням, яким встановлено невідповідність дій ОСОБА_1 лише вимогам п.п. 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху. З огляду на те, що у даному провадженні ОСОБА_1 не інкриміноване порушення вимог п.п. 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху, натомість наявність в його діях порушення вимог п.п. 12.1, 10.1 Правил дорожнього руху, яке йому інкриміноване за протоколом про адміністративне правопорушення, матеріалами справи не підтверджується, висновок суду про недоведеність винуватості останнього у межах пред`явленого обвинувачення є правильним і суд апеляційної інстанції із ним погоджується. Одночасно слід зазначити, що у даному випадку судами не вирішується питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_1 у настанні ДТП як такого та наслідків, що були ним спричинені, в цілому, а лише надається оцінка обгрунтованості обвинувачення у тому вигляді, в якому воно було висунуте уповноваженим органом держави, і яке було грунтовно визнане недоведеним. Суд у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення не вправі змінити фабулу протоколу про адміністративне правопорушення, яка містить виклад обставин події, складу адміністративного правопорушення у якому звинувачується особа, винуватість якої підлягає доказуванню в суді в рамках пред`явленого звинувачення та за обставин, викладених у протоколі. Крім того, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки в такому випадку він допускає порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції сторони обвинувачення та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. Доводи апеляційної скарги правильності оскаржуваної постанови суду не заперечують, оскільки спростовуються вищенаведеним та стосуються обставин, які виходять за межі пред`явленого обвинувачення. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та прийняв обгрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. З огляду на викладене вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського Апеляційного суду А.А. Мазниця