Постанова 4851 № 520/5625/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2023 р.Справа № 520/5625/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Кролівець П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 р. (постановлену суддею Бадюковим Ю.В.) по справі № 520/5625/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,, ВСТАНОВИВ: 04.11.2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (в подальшому - ГУПФУ в Харківській області), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ в Харківській області щодо не поновлення виплати позивачу пенсії за вислугу років, як військовослужбовцю та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії; зобов`язати відповідача перерахувати розмір пенсії позивача, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 р. за всіма підставами для перерахунку та поновити виплату пенсії за вислугу років, позивачу як військовослужбовцю, починаючи з 07.10.2009 р. з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з проведенням всіх індексацій, як не працюючому пенсіонеру, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок відкритий в ПАТ КБ ПриватБанк; встановити контроль виконання судового рішення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: скасовано рішення ГУПФУ в Харківській області, викладене в листі від 28.03.2019 р. № 937/С-14 про відмову у поновленні позивачу пенсії; зобов`язано відповідача поновити позивачу виплату пенсії за вислугу років, як військовослужбовцю і перерахувати розмір його пенсії, починаючи з 25.02.2019 р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019 р.: рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 по справі № 520/5625/19 скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача перерахувати розмір пенсії позивачу, починаючи з 25.02.2019 р. та в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача перерахувати розмір пенсії, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 р. за всіма підставами для перерахунку та поновити виплату пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з проведенням всіх індексацій за період з 07.10.2009 р. по 04.12.2018 р., прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача перерахувати розмір пенсії позивачу, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 р. за всіма підставами для перерахунку, починаючи з 25.02. 2019 р. відмовлено; позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача перерахувати розмір пенсії відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 р. за всіма підставами для перерахунку та поновити виплату пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з проведенням всіх індексацій за період з 07.10.2009 р. по 04.12.2018 р.- залишено без розгляду; в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 р. по справі № 520/5625/19 залишено без змін. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 р заяву представника позивача від 24.02.2021 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 520/5625/19 задоволено, застосовано судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №520/5625/19, шляхом зобов`язання ГУПФУ у Харківській області подати до суду звіт про повне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 р. у справі № 520/5625/19, у місячний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили. 29.07.2021 р. від відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду від 10.07.2019 р. у справі № 520/5625/19, в якому представник відповідача зазначив, що на виконання зазначеного рішення суду позивачу нараховано пенсію з 25.02.2019 р., проте, виплати не здійснені, оскільки станом на 29.07.2022 р. у ГУПФУ у Харківській області відсутня інформація щодо уповноваженого позивачем банку для отримання пенсійних виплат. Позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив визнати неприйнятим звіт ГУПФУ у Харківській області від 27.07.2021 р.; встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 р. по справі № 520/5625/19. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 р. відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви позивача. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 та направити справу до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. У судове засідання учасники справи своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Частинами 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р., "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р., "Шаренок проти України" від 22.02.2004 р. зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Відповідно до ч. 6 ст. 245 КАС, у випадках, визначених у частинах третій-п`ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб`єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду. Згідно із ч. 1 ст. 382 КАС, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною 2 статті 382 КАС встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 47 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в подальшому - Закон №1058-ІV), пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності. Виплата пенсій через банківські установи регулюється Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрі України від 30.08.1999 р. № 1596 (далі - Порядок № 1596). Згідно із п. 6 Порядку № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунку. Відповідно до п. 10 Порядку № 1596, заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку. Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п. 10 Порядку № 1596 безпосередньо пенсіонером до органу Пенсійного фонду або установою уповноваженого банку. Заява про виплату пенсії може прийматися органом Пенсійного фонду України через установи уповноваженого банку. Постановою Правління Національного банку України № 162 від 28.12.2018 запроваджено міжнародний номер банківського рахунку (ІВАN) в Україні. Листом ГУПФУ у Харківській області № 2000-0407-8/95882 від 23.07.2021 р. позивачу повідомлено, що питання виплати пенсії через поточний рахунок в АТ Приватбанк буде розглянуто після особистого звернення пенсіонера до відділу обслуговування громадян із оформленою належним чином заявою про виплату пенсії через поточний рахунок, відкритий в установі банку, або у разі надходження до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вищезазначеної заяви безпосередньо від установи уповноваженого банку. 29.07.2021 р. від відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду від 10.07.2019 р. у справі № 520/5625/19, в якому представник відповідача зазначив, що на виконання зазначеного рішення суду позивачу нараховано пенсію з 25.02.2019 р., проте, виплати не здійснені, оскільки станом на 29.07.2022 р. у ГУПФУ у Харківській області відсутня інформація щодо уповноваженого позивачем банку для отримання пенсійних виплат. Як вбачається з заяви про виплату пенсіїї, яку позивачем подано до ГУПФУ у Харківській області, позивач просить перераховувати належні йому суми пенсії на його поточний рахунок, відкритий в АТ "ОТП БАНК", починаючи з 13.12.2021 р. Судовим розглядом встановлено, що пенсія позивачу нарахована з 25.02.2019 р., проте невиплачена, оскільки станом на 29.07.2021 р. заяви з оновленим розрахунковим рахунком від позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не надходило. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено перерахунок пенсії позивача, тобто, відповідачем вжито заходи для виконання судового рішення. Проте, станом на 29.07.2022 р. заборгованість позивачу не виплачена, оскільки у ГУПФУ у Харківській області була відсутня інформація щодо уповноваженого позивачем банку для отримання пенсійних виплат. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для неприйняття звіту, поданого відповідачем та встановлення нового строку для подачі такого звіту. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 229, 242 243, 248, 250, 313, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 р. по справі № 520/5625/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. . Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 24.03.2023 року