Постанова Черкаський апеляційний суд № 709/541/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/350/23Головуючий по 1 інстанції Справа №709/541/22 Категорія: 302070000 Кваша І. М. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Бородійчука В.Г., Новікова О.М. За участю секретаря Любченко Т.М. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідачі ОСОБА_2 , Золотоніська районна державна адміністрація Черкаської області; особа, яка подає апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шимановський А.В розглянувши в м. Черкаси у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шимановського Артема Володимировича на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16.01.2023 року, постановлене під головуванням судді Кваші І.М. 16.01.2023 року у Чорнобаївському районному суді Черкаської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування права власності та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, - в с т а н о в и в : 14.07.2022 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шимановського А.В. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області (на даний час - військової) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Чорнобаївської районної державної адміністрації від 19.07.2007 року № 184, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 624074 від 15 листопада 2007 року, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125184400:07:000:0074. Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що 13 червня 1995 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування садового будинку, який розташований у с. Чапаєвка, Золотоніського району у садовому товаристві «Авіатор». Позивач ОСОБА_1 у цьому будинку проживала та сплачувала щомісячно кошти, як член садового товариства, відкрито користувалась земельною ділянкою, на якій розташований будинок. 24 червня 2021 року у відповідь на заяву ОСОБА_1 надійшов лист з Відділу Головного управління Держгеокадастру у Чорнобаївському районі Черкаської області про те, що у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_2 зареєстрований за № 0107799700905 від 15 листопада 2007 року Державний акт серії ЯЕ № 624074 на земельну ділянку, розташовану в СТ «Авіатор» в адміністративних межах Крутьківської сільської ради, наданої для ведення садівництва розпорядженням Чорнобаївської райдержадміністрації Черкаської області від 19.07.2007 року №

184. Позивач ОСОБА_1 , як власник будинку, у зв`язку з цим не може реалізувати своє право отримати у власність земельну ділянку, на якій він розташований. Другим відповідачем позивач визначила Золотоніську РДА, оскільки Чорнобаївську РДА реорганізовано шляхом приєднання до Золотоніської РДА на підставі додатку 1 розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій №1635-р від 16 грудня 2020 року». 01 листопада 2022 року до суду надійшла заява представника позивача про зміну предмету позову, яка була прийнята судом. В даній заяві представник позивача змінив позовну вимогу щодо скасування розпорядження Чорнобаївської РДА від 19.07.2007 року № 184, та просив визнати незаконним та скасувати пункт 4 додатку «Список громадян (членів садового товариства «Авіатор»), яким передаються в приватну власність земельні ділянки державної власності для ведення індивідуального садівництва» до розпорядження Чорнобаївської РДА від 19.07.2007 року №

184. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 січня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування права власності та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шимановського А.В. оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. Апеляційна скарга мотивована скаржником тим, що суд першої інстанції беззаперечно прийняв до уваги та поклав в обґрунтування рішення лист КП «ЧОО БТІ» від 20.09.2022 року № 518, згідно якого договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у 1995 року, не було зареєстровано у відповідному органі. Разом з тим, судом першої інстанції не взято до уваги довідку того ж КП «ЧОО БТІ» № 373-0 від 05.07.2021 року, згідно якої на підстав договору дарування станом на 01.01.2013 року право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 . Окремо зазначається, що лист це один із засобів обміну інформацією, який не має правовстановлюючої сили, в свою чергу, довідка це документ, який містить опис та підтвердження юридичних фактів, а тому може підтверджувати наявність у особи певного права. Скаржник зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що право власності ОСОБА_1 на садовий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване 14.09.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказане право на даний час зареєстроване, дійсне та ніким не оскаржене. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що докази у справі в своїй сукупності однозначно дозволяють встановити, що садовий будинок АДРЕСА_1 , який було подаровано згідно договору дарування від 13.06.1995 року, розташований саме на земельній ділянці кадастровий номер 7125184400:07:000:0074. Доказів того, що садовий будинок АДРЕСА_1 , розташований не на земельній ділянці кадастровий номер 7125184400:07:000:0074 сторонами не надано. Скаржник в апеляційній скарзі посилається, що рішення суду має вирішувати спір по сут,і та виключати всі подальші спори, однак в даному випадку, відмовивши у задоволенні позовних вимог з формальних підстав, які не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні доказів, суд першої інстанції спір по суті не вирішив та не припинив ситуацію, за якої нерухоме майно та земельна ділянка, на якій воно розташоване, перебувають у власності різних осіб. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Шимановський А.В. просить рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16.01.2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Усунути перешкоди в користуванні земельної ділянки шляхом: визнання незаконним та скасування пункту 4 додатку «Список громадян (членів садового товариства «Авіатор»), яким передаються в приватну власність земельні ділянки державної власності для ведення індивідуального садівництва» розпорядження Чорнобаївської райдержадміністрації від 19.07.2007 року №

184. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 624074 від 15 листопада 2007 року. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125184400:07:000:0074. 27 лютого 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву відповідачем зазначається, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не порушені норми матеріального та процесуального права. У відзиві зазначається, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 624074, виданого 15.11.2007 року Чорнобаївською районною державною адміністрацією ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7125184400:07:000:0074 площею 0,12, цільове призначення для ведення садівництва, яка розташована на території Крутьківської сільської ради, Чорнобаївського району, Черкаської області. На момент видачі технічного паспорту на садовий будинок 25 грудня 1995 року діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року. З положень Інструкції, на час складання технічного паспорту на садовий будинок із спорудами він був правовстановлюючим документом. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права зареєстровані до 1 січня 2013 року, залишаються дійсними. Повторно їх реєструвати в Державному реєстрі прав не потрібно. Згідно відповіді № 518 від 20.09.2022 року за підписом директора КП «Черкаське обласне об`єднання бюро технічної інвентаризації» станом на 01.01.2013 року право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано Черкаському обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 , на підставі довідки Садового товариства «Авіатор» № 267 від 14.05.1995 року, запис у реєстровій книзі 30.05.1995 року, книга 2, реєстровий запис №

32. Щодо укладення договору дарування, то ОСОБА_2 у відзиві зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України, діючої на момент укладення договору до договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу. Таким чином, відповідач звертає увагу, що договір дарування від 13.06.1995 року укладений між позивачем та відповідачем не був зареєстрований у встановленому законом порядку. ОСОБА_2 зазначає у відзиві, що зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет на незареєстрованими, в разі спору щодо нерухомого майна згідно ч. 7 ст. 3 Закону № 1952-IV. Щодо реєстрації 14.09.2021 року права власності ОСОБА_1 на садовий будинок АДРЕСА_1 в садівничому товаристві «Авіатор» в Державному реєстрі речових прав, то відповідач ОСОБА_3 зазначає, що інформація вказана в довідці № 373-0 від 05.07.2021 року, що видана Чорнобаївським відділком КП «ЧООБТІ» ОСОБА_1 не відповідає матеріалам інвентаризаційної справи. У відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шимановського А.В. на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16.01.2023 року у справі № 709/541/23 залишити без задоволення, а рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16.01.2023 року - залишити без змін. 10 березня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від Золотоніської районної військової адміністрації Черкаської області надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначається, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч. 1 ст. 125 ЗК України в редакції, яка була чинною на час видання державного акта та до 1 травня 2009 року; з 1 травня 2009 року ст. 125 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права). Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Відзив мотивований тим, що згідно висновків Верховного Суду оскарження розпорядження - не є ефективним способом захисту права власника, тому суди мають відмовляти у задоволенні вимог про визнання неправомірними оскаржуваного розпорядження (або його додатку), то й у даному випадку в задоволенні даного позову належить відмовити у зв`язку з обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту, та у зв`язку з тим, що позов подано до неналежного відповідача. Враховуючи правові позиції Верховного Суду позивачу слід було звернутися до власника земельної ділянки з вимогою про витребування майна з незаконного володіння. Золотоніська районна військова адміністрація Черкаської області вважає, що рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16.01.2023 року у справі № 709/541/23 відповідає вимогам Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення в цивільній справі». У відзиві представник Золотоніської районної військової адміністрації Черкаської області просить апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шимановського А.В. на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16.01.2023 року у справі № 709/541/23 залишити без задоволення, а рішення без змін. В судове засідання з?явились позивач та її представник, представник відповідача Осипенко В.О. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, представників сторін, які з?явились в судове засідання апеляційного суду, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування права власності та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог позивача, пославшись, що договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у 1995 році не було зареєстровано у відповідному органі. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_1 не набула у встановленому чинним на той час законом порядку право власності на садовий будинок в СТ «Авіатор», вказавши, що на даний час його власником, є ОСОБА_2 . Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 червня 1995 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування садового будинку, який розташований в с. Чапаєвка, Золотоніського району в садовому товаристві «Авіатор». Цей договір нотаріально посвідчений. Крім того, в договорі вказано, що у відповідності зі статтею 227 ЦК України цей договір підлягає реєстрації за місцем знаходження будинку у Золотоніському відділенні БТІ (а. с. 11-12). Як вбачається з позовної заяви позивач стверджує, що у цьому будинку проживала та сплачувала щомісячно кошти, як член садового товариства, відкрито користувалась земельною ділянкою, на якій розташований будинок. Це підтверджується копіями квитанцій про сплату за користування електроенергією, за охорону, цільові внески тощо (а. с. 13-14). У листі Відділу у Чорнобаївському районі головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24 червня 2021 року у відповідь на заяву ОСОБА_1 вказано, що у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_2 зареєстрований за № 0107799700905 від 15 листопада 2007 року Державний акт серії ЯЕ № 624074 на земельну ділянку, розташовану в СТ «Авіатор», в адміністративних межах Крутьківської сільської ради, наданої для ведення садівництва розпорядженням Чорнобаївської райдержадміністрації від 19.07.2007 № 184 (а. с. 9-10). Стороною позивача надано інформацію Чорнобаївського відділку КП «ЧООБТІ» від 05 липня 2021 року № 373-0, за якою станом на 01.01.2013 року садовий будинок АДРЕСА_1 в СТ «Авіатор» зареєстрований в КП «ЧООБТІ» за ОСОБА_1 (а. с. 15). Крім того, з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 275757783 від 21 вересня 2021 року вбачається, що 14 вересня 2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 13 червня 1995 року (а. с. 16). Відповідно до Розпорядження № 184 від 19 липня 2007 року затверджено технічну документацію та передано у приватну власність земельні ділянки площею загальною 1,3326 га за рахунок земель державної власності, що розміщені за межами населеного пункту в адміністративних межах Крутьківської сільської ради громадянам членам садового товариства (а. с. 17). Разом з тим, з матеріалів справи вбачається інформація КП «ЧООБТІ» № 518 від 20 вересня 2022 року про те, що за наявною в матеріалах інвентаризаційної справи інформацією, станом на 01.01.2013 року право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі довідки садового товариства «Авіатор» № 267 від 14 травня 1995 року. Запис у реєстровій книзі 30 травня 1995 року, книга 2, реєстровий №

32. Інформація, вказана в довідці № 373-0 від 05 липня 2021 року, що видана Чорнобаївським відділком КП «ЧООБТІ» ОСОБА_1 не відповідає матеріалам інвентаризаційної справи (а. с. 163). До листа БТІ додано копію правовстановлюючого документа станом на 01.01.2013 року довідку від 14 травня 1995 року № 267, згідно з якою ОСОБА_2 є членом СТ «Авіатор». Довідка видана в інвентаризаційну контору, ділянка № 85, 6 соток. Ділянку виділено рішенням адміністрації 17 квітня 1989 року (а. с. 164). Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право. Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. В даному випадку на момент укладення договору дарування правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК України, що і було зазначено судом першої інстанції. За змістом ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. Згідно з ч. 1 ст. 243 ЦК УРСР за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. За ч. 3 ст. 244 ЦК УРСР до договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу. Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів. Договір дарування від 13 червня 1995 року був нотаріально посвідчений державним нотаріусом Гавриленко Н.П. При цьому, в договорі вказано, що у відповідності зі статтею 227 ЦК України цей договір підлягає реєстрації за місцем знаходження будинку у Золотоніському відділенні БТІ. (а. с. 11-12). Як вбачається з листа КП «ЧООБТІ» від 20.09.2022 року № 518, за наявною в матеріалах інвентаризаційної справи, станом на 01.01.2013 року право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано у Черкаському обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 , на підставі довідки Садового товариства «Авіатор» № 267 від 14.05.1995 року. Запис у реєстровій книзі 30.05.1995 рік, книга 2, реєстровий номер 32 (а. с.163). Із даного листа вбачається, що інформація, вказана в довідці № 373-0 від 05.07.2021 року, що видана Чорнобаївським відділком КП «ЧООБТІ» Липецькій В.І., не відповідає матеріалам інвентаризаційної справи. Враховуючи інформацію КП «ЧООБТІ», надану листом від 20 вересня 2022 року № 518, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у 1995 року, не було зареєстровано у відповідному органі. Таким чином, суд першої інстанції вірно послався у рішенні, що позивач ОСОБА_1 не набула у встановленому чинним на той час законом порядку право власності на садовий будинок в СТ «Авіатор». Тобто на даний час його власником є ОСОБА_2 . Суд першої інстанції вірно дослідив факт стосовно земельної ділянки, переданої Чорнобаївською райдержадміністрацією у власність відповідачу ОСОБА_2 , зазначивши, що її місце знаходження на території Крутьківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області. Як вбачається з матеріалів справи, з наданих суду доказів не прослідковується зміна в адресі місцезнаходження садового будинку. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України. При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно ст.76 ЦПК України. Тому суд першої інстанції вірно вказав, що позивач не довів, що подарований ОСОБА_1 садовий будинок у садовому товаристві «Авіатор» а адміністративних межах Крутьківської сільської ради, про який вона зазначає у позові, право її власності на який підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.09.2021 року № 275757783, це одне і те ж нерухоме майно. Як зазначено у відзиві Золотоніської районної військової адміністрації Черкаської області, с. Чапаєвка, Золотоніського району було перейменовано на с. Благодатне, Золотоніського району Черкаської області у 2016 році. Село Крутьки було розташоване у Чорнобаївському районі, і лише з 2020 року внаслідок ліквідації районів даний населений пункт відноситься до Золотоніського району, проте назви населений пункт не змінив. Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного Кодексу України (у редакції станом на 15 листопада 2007 року), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Аналогічні положення закріплені в ст. 377 ЦК України (у редакції станом на 15 листопада 2007 року). Згідно ст. 121 Земельного кодексу України (у редакції станом на 15 листопада 2007 року), для ведення садівництва громадяни України мають право безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 0,12 гектара. Таким чином, саме відповідач, а не позивач, як власник садового будинку, мала право отримати у власність земельну ділянку, на якій він розташований. Нормативно можливість та підстави отримання земельної ділянки для ведення садівництва передбачено ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (у редакції станом на 15 листопада 2007 року). Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об?єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, у редакції станом на 15 листопада 2007 року). З урахуванням вищевикладених норм права, ОСОБА_2 як член Садівничого товариства «Авіатор» в адміністративних межах Крутівської сільської ради, Чорнобаївського району, Черкаської області звернулася до Чорнобаївської районної державної адміністрації із заявою від 21.05.2007 року про надання дозволу на підготовку технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розміщена в СТ «Авіатор» в адмінмежах Крутьківської сільської ради. На момент звернення ОСОБА_3 до Чорнобаївської районної державної адміністрації із заявою від 21.05.2007 року про надання дозволу на підготовку технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розміщена в СТ «Авіатор», в адміністративних межах Крутівської сільської ради, на момент її виготовлення та на момент отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 624074, виданого 15.11.2007 року Чорнобаївською районною державною адміністрацією, згідно якого ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7125184400:07:000:0074 площею 0,12 га, цільове призначення для ведення садівництва, яка розташована на території Крутьківської сільської ради, Чорнобаївського району, Черкаської області ОСОБА_3 була власником садового будинку АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується технічним паспортом на садовий будинок, який був виданий 25.05.1995 року Черкаським об`єднаним бюро технічної інвентаризації, згідно якого право власності за ОСОБА_3 зареєстроване 30.05.1995 року, книга 2, реєстровий запис №

32. Колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що на момент видачі технічного паспорту на садовий будинок 25 травня 1995 року діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року. Згідно п. 1 цієї Інструкції передбачено, що реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Під будинком, як об`єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі (п. 2 Інструкції). На підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою (п. 23 Інструкції). Отже, з наведених положень Інструкції вбачається, що на час складання технічного паспорту на садовий будинок із спорудами він був правовстановлюючим документом. Таким чином, не знаходять підтвердження доводи скаржника у відповідності до матеріалів справи, наявних доказів в матеріалах справи та норм права стосовно порушення прав позивача ОСОБА_1 , оскільки договір дарування від 13.06.1995 року, укладений між позивачем та відповідачем, не був зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому ОСОБА_1 не набула право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 . Щодо реєстрації 14.09.2021 року права власності ОСОБА_1 на садовий будинок АДРЕСА_1 в садівничому товаристві «Авіатор» в Державному реєстрі речових прав, необхідно зазначити, що реєстрація відбулася на підставі довідки № 373-0 від 05.07.2021 року, що була видана Чорнобаївським відділком КП «ЧООБТІ». Разом з тим, у відповіді № 518 від 20.09.2022 року за підписом директора КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» зазначено, що інформація вказана в довідці № 373-о від 05.07.2021 року, що видана Чорнобаївським відділком КП «ЧООБТІ» Липецькій В.І. не відповідає матеріалам інвентаризаційної справи. Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного та вмотивованого висновку, що позивачем не надано належних доказів набуття в установленому порядку права власності на будинок, розташований саме на земельній ділянці з кадастровим номером 7125184400:07:000:0074 з чим і погоджується колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "+4 посилання"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох поглядів на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов?язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги, які не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом. З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції за доводів апеляційної скарги. Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шимановського Артема Володимиовича - залишити без задоволення. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 січня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством. Повний текст постанови складений 22.03. 2022 року. Головуючий Л.В. Нерушак Судді В.Г. Бородійчука О.М. Новіков