Постанова ККС ВС № 279/6414/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2023 року м. Київ справа № 279/6414/20 провадження № 51-550 км 22 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 7 грудня 2021 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020060000000494, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Коростень Житомирської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Коростень Житомирської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 серпня 2021 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 18 грудня 2020 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів НПУ та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_5 , з одного боку та підозрюваним у кримінальному провадженні №12020060000000494 від 18 грудня 2020 року ОСОБА_7 , з іншого боку. ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 203-2 КК і призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу у розмірі 7500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят ) грн. Цим же вироком затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 18 грудня 2020 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів НПУ та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_5 , з одного боку та підозрюваним у кримінальному провадженні №12020060000000494 від 18 грудня 2020 року ОСОБА_8 , з іншого боку. ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 203-2 КК і призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу у розмірі 7500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 витрати на залучення експертів в розмірі по 2124,85 грн (дві тисячі сто двадцять чотири гривні 85 копійок) з кожного. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2020 року та ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 липня 2020 року, скасований. Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 вересня 2021 року виправлено описку, допущену у вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 серпня 2021 року у справі за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2 КК та постановлено вважати правильним узгоджене сторонами покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у виді штрафу у розмірі 7500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 127500 грн. Вирішено питання щодо речових доказів. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 вересня 2021 року про виправлення описки, допущену у вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 серпня 2021 року, скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою відмовлено прокурору ОСОБА_9 у задоволенні заяви про виправлення описки у вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 серпня 2021 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2 КК. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_5 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування незаконності судового рішення, прокурор зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про погіршення становища засуджених внаслідок виправлення описки у вироку щодо них. На думку прокурора, покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 203-2 КК, не збільшилось, а залишилось таким, що узгоджено сторонами угоди та встановлено вироком - 7500 неоподатковуваних мінімумів доходів. Прокурор зазначає, що вимоги законодавства, зокрема ст. 69 КК були роз`яснені та відомі стороні захисту при укладенні угод про визнання винуватості, тому призначення судом покарання у виді 12 750 грн свідчить, на думку прокурора, про допущену арифметичну помилку судом першої інстанції. Невідповідність між розміром штрафу та його грошовим еквівалентом, на думку прокурора, може призвести до неможливості належного виконання вироку. Позиції інших учасників судового провадження Прокурор ОСОБА_5 підтримав подану ним касаційну скаргу, просив ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, просив рішення апеляційного суду залишити без зміни. Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило. Мотиви Суду Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено. Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Відповідно до вимог ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 379 КПК суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки, незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Однак, апеляційний суд не дотримався вказаних вимог закону з огляду на таке. Як убачається з вироку, судом призначено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 погоджене угодою про визнання винуватості покарання за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу у розмірі 7500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З матеріалів провадження вбачається, що 31 серпня 2021 року прокурором у даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 було подано заяву про виправлення описки у судовому рішенні з огляду на те, що, зазначивши правильно розмір штрафу в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, суд першої інстанції допустив описку при визначенні його грошового еквіваленту. Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 вересня 2021 року виправлено описку, допущену у вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 серпня 2021 року. Згідно вимог ст. 53 КПК штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши, що таке кримінальне правопорушення вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу. При призначенні покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, установленого законодавством України на час ухвалення вироку, із визначенням його у грошовій сумі, здійснивши перерахування розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Тобто, кримінальний закон сформульовано однозначно, він чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру покарання у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Відповідно до санкції статті інкримінованого засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кримінального правопорушення, організація або проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону або випуск чи проведення лотерей особою, яка не має статусу оператора лотерей, або організація чи функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет, караються штрафом від десяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік. Виходячи з положень Загальної частини Кримінального кодексу України та санкції ч. 1 ст. 203-2 КК, покарання у виді штрафу за вчинене кримінальне правопорушення повинно бути визначено, виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Таким чином, вказаною ухвалою було фактично уточнено грошовий еквівалент суми штрафу. Призначивши засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 203-2 КК покарання у виді штрафу, суд, дотримавшись вимог ст. 53 КК, визначив його у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, як того вимагає закон. Згідно усталеної судової практики Верховного Суду, зокрема відображеної в постанові від 28 жовтня 2021 року в справі № 296/6496/19, незмінність судового рішення є однією з гарантій забезпечення правової визначеності, елементом стабільності судового рішення та його законної сили. Суд, який ухвалив рішення, після його проголошення, не має права його змінити або скасувати. В свою чергу описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу. Помилку у визначенні грошового еквіваленту суми штрафу, на думку колегії суддів Верховного Суду, можна вважати опискою. Таким чином, виправлення допущеної у вироку описки у даному кримінальному провадженні, на думку колегії суддів Верховного Суду, не стосується зміни суті судового рішення та ґрунтується на вимогах закону. Разом з цим, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Жеа Каталан проти Іспанії» (Заява № 19160/91) від 10 лютого 1995 року, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскаржувана розбіжність між розміром штрафу та його грошовим еквівалентом стала результатом технічної помилки, виправлення якої було здійснено судом першої інстанції в порядку ст. 379 КПК. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які призвели до порушення гарантії правової визначеності та незмінності судового рішення, про що зазначено в ухвалі апеляційного суду, колегією суддів Верховного Суду не встановлено. З урахуванням викладеного ухвалу апеляційного суду належить скасувати на підставі ч. 1 ст. 412 КПК, у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, здійснити провадження із додержанням вимог чинного законодавства і постановити рішення, яке відповідатиме положенням ст. 370 КПК. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441,442 КПК, Суд ухвалив: Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5 задовольнити. Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 7 грудня 2021 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3