Ухвала ККС ВС № 699/123/16-к

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2023 року м. Київ справа № 699/123/16-к провадження № 51-1456 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 березня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 6 лютого 2023 року щодо ОСОБА_5 , встановив: За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 березня 2021 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Кіровоград, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого: 3 жовтня 2019 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу на суму 850 гривень, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Строк відбуття покарання ОСОБА_5 встановлено рахувати з дня приведення вироку до виконання. Вирішено питання про позовні вимоги, судові витрати та речові докази в кримінальному провадженні. Відповідно до вироку суду, 3 липня 2015 року, близько 9 години 40 хвилин, водій автомобіля «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , здійснюючи нерегулярні перевезення пасажирів за маршрутом «м. Київ - м. Кіровоград», рухаючись на 127км.+530м. автомобільної дороги сполученням «Київ-Знам`янка» від м. Київ до м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, на території Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, в порушення вимог п.12.6 ґ) Правил дорожнього руху України, рухаючись по автомобільній дорозі, перевищуючи дозволену швидкість руху 90 км/год., в порушення пункту 2.3 б) Правил дорожнього руху України, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відволікся від керування транспортним засобом у дорозі, а саме заснув за кермом, в порушення п.10.1. та вимог дорожньої розмітки 1.1. Правил дорожнього руху України, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху та створив небезпеку для руху водію сідлового тягача «Scania G 380», реєстраційний номер НОМЕР_2 . який буксирував напівпричіп «Wielton NS 34», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_6 , який рухався від м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області до м. Київ. У момент виїзду на зустрічну смугу руху автомобілем «Mercedes-Bern Vito 109 CDI», водій ОСОБА_6 не мав технічної можливості своїми одноособовими діями уникнути зіткнення та був вимушений маневрувати (різко змінювати швидкість та напрямок руху для забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян), та виїхав на зустрічну смугу руху де сталось зіткнення із автомобілем «Mercedes-Benz Vito 109 CDI» під керуванням ОСОБА_5 , який в результаті дій пасажирів прокинувся та почав змінювати напрямок руху щоб повернутися на смугу руху по ходу руху керованого ним транспортного засобу. Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , а саме п.п. 2.3 б), 10.1, п.12.6 ґ) дорожньої розмітки Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Mercedes-Benz Vito 109 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 : ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді набряку головного мозку внаслідок субдуральної гематоми із забиттям головного мозку при відкритій черепно-мозковій травмі. Між отриманими тілесними ушкодженнями та настанням смерті мається прямий причинний зв`язок; ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді травми голови із забоєм головного мозку середнього ступеню тяжкості, субарахноїдальним крововиливом, саднами, ранами та крововиливами обличчя і голови, які відносяться до середньої тяжкості та відкритого перелому лівої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень; ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому хірургічної шийки лівої плечової кістки зі зміщенням які відносяться до категорії середньої тяжкості та відкритих переломів обох кісток обох гомілок із зміщенням, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень; ОСОБА_10 отримала травми у вигляді закритого перелому правої стегнової кістки, закритий перелом правої плечової кістки в ділянці хірургічної шийки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості; ОСОБА_11 отримав травми у вигляді закритого перелому правої променевої кістки у нижній третині, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості; ОСОБА_12 отримав травми у вигляді компресійного перелому хребта у ділянках другого та третього поперекових хребців, забійної рани правого передпліччя, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 6 лютого 2023 року апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_13 в інтересах засудженого ОСОБА_5 - залишено без задоволення; апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_16 - задоволено частково; апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_17 - задоволено частково. Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 березня 2021 року щодо ОСОБА_5 змінено в частині вирішення заявлених цивільних позовів ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 . Не погодившись з вироком місцевого суду та ухвалою апеляційного суду, захисник ОСОБА_4 , котрий діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 ,звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 березня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 6 лютого 2023 року змінити, призначивши засудженому ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання із застосуванням до нього положень ст. 75 КК. Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке. Так, згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі виду та розміру покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують. При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Місцевий суд, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, дотримався наведених вимог матеріального права. Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд, на думку колегії Верховного Суду, належним чином врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії тяжких, обставини та спосіб його вчинення, мету та мотив вказаного діяння, наслідки скоєного, а саме смерть ОСОБА_7 , та отримання іншими потерпілими середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень, особу засудженого, який має на утриманні малолітню дитину, притягувався до кримінальної відповідальності, а також врахував матеріальний стан засудженого, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, та призначив останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, що є наближеним до мінімального в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК, а також застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки у відповідності до кримінального процесуального закону. Так, з наданих судових рішень вбачається, що ОСОБА_5 свою вину в суді першої інстанції визнав частково, під час апеляційного розгляду змінив позицію, вину визнав повністю, проте на переконання колегії суддів апеляційного суду, засуджений фактично щиро не покаявся. Крім того, спричинену шкоду засуджений частково відшкодував потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 лише на стадії судових дебатів в суді апеляційної інстанції, після чого останні просили призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі. Потерпілому ОСОБА_12 , який в свої письмовій заяві зазначив, що претензій матеріального та морального характеру не має, та просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі. Також частково відшкодував моральну шкоду потерпілим ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . А відтак колегія суддів дійшла висновку, що дії засудженого ОСОБА_5 прямо вказують на відсутність щирого каяття за вчинене. З вказаним погоджується і колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Окрім цього, всупереч доводам захисника, колегія суддів апеляційного суду при розгляді апеляційних скарг потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, також врахувала, що засуджений має інвалідність 3 групи. Також неспроможними є й доводи захисника ОСОБА_4 щодо можливості виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання у виді позбавлення волі із застосування положень ст. 75 КК. Згідно з приписами ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Врахувавши фактичні обставини вчиненого злочину та його наслідки, а саме те, що ОСОБА_18 допустив грубі порушення Правил дорожнього руху, в результаті його протиправних дій настали тяжкі та незворотні наслідки, зокрема смерть двох людей, в т. ч. неповнолітньої дитини, а також те, що з моменту події ДТП до моменту закінчення розгляду справи засуджений не відшкодував шкоду потерпілим ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_18 без відбування покарання у виді позбавлення волі. Врахувавши особу засудженого ОСОБА_5 , обставини вчинення кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, судами першої та апеляційної інстанції призначено покарання, яке є необхідним і достатнім та дійшли обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання у виді позбавлення волі, оскільки відсутні підстави для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК про пом`якшення покарання та призначення покарання з випробуванням з іспитовим строком. На думку колегії суддів Верховного Суду, у даному конкретному випадку, призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Разом з тим, суд навів мотиви про відсутність достатніх підстав для застосування положень ст. ст. 75, 76 КК. Переглянувши вирок в апеляційному порядку, перевіривши доводи апеляційних скарг сторони захисту у частині призначеного ОСОБА_5 покарання, які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_13 , апеляційний суд відповідно до приписів ст. 419 КПК обґрунтовано визнав їх неспроможними та з наведенням докладних мотивів ухваленого рішення, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_13 в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишив без задоволення. Ухвала апеляційного суду умотивована та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, колегією суддів Верховного Суду не встановлено. Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника та копій судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Враховуючи викладене і керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 березня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 6 лютого 2023 року щодо ОСОБА_5 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3