Ухвала КЦС ВС № 757/42945/15-ц

Ухвала 24 березня 2023 року м. Київ справа № 757/42945/15-ц провадження № 61-3185 ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Тарнавська Світлана Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подануадвокатом Любивець П. В., на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року визнано неподаною та повернуто заявникові (провадження № 61-13707ск18). До Верховного Суду 07 березня 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з пропуском строку на касаційне оскарження, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, на обгрунтування якого посилається на те, що внаслідок недобросовісних дій його адвоката Любивця П. В. він не був обізнаний, що подана ним у 2018 році касаційна скарга на судові рішення Верховним Судом визнана неподаною та повернута. Вказує на те, що є людиною з інвалідністю 3 групи та аспірантом, в рідні були тяжкі обставини, пов`язані з вагітністю дружини, народження доньки та смертю близьких родичів. Також посилається на те, що у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину, який в Україні продовжений до 30 квітня 2023 року. Вирішуючи питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з такого. Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2018 рокускладений 14 лютого 2018 року та оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23 лютого 2018 року. Отже, строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2018 рокузакінчився 16 березня 2018 року. Касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року відповідач ОСОБА_1 подав 07 березня 2023 року, тобто після спливу річного строку з дня складення повного тексту постанови суду апеляційної інстанції (14 лютого 2018 року). Згідно із частиною третьою статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Отже, наведені у клопотанні причини пропуску строку на касаційне оскарження суд може визнавати поважними або неповажними у разі подання касаційної скарги після спливу тридцятиденного строку на оскарження, але в межах одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення. Однак заявник подав скаргу після спливу п`яти років з дня складення повного тексту судового рішення, що має наслідком відмови у відкритті касаційного провадження, крім випадків, визначених частиною третьою статті 394 ЦПК України. Зазначених обставин заявник не навів. Як слідує із касаційної скарги, доданих до неї матеріалів та за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 достовірно знав про наявність цього судового провадження, оскільки суд апеляційної інстанції належним чином повідомляв про дату, час і місце розгляду справи. 20 лютого 2018 року адвокат Любивець П. В., який діяв в інтересах ОСОБА_1 ,звертався до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на судові рішення, ухвалені у цій справі, яку ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2018 року повернуто заявнику. Отже, ОСОБА_1 не є особою, яка не була повідомленою про розгляд або результат розгляду справи. Посилання заявника на продовження процесуальних строків у зв`язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) суд оцінює критично, з огляду на таке. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3, згідно з положень якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 390 цього Кодексу (строк касаційного оскарження), продовжуються на строк дії такого карантину. Пунктом 2 «Прикінцевих і перехідних положень» Закону України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 17 липня 2020 року, визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06 серпня 2020 року. Таким чином, з урахуванням положень Законів № 540-IX та 731-IX перебіг процесуальних строків під час дії карантину закінчився 06 серпня 2020 року. Подавши касаційну скаргу 07 березня 2023 року, тобто після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення (14 лютого 2018 року), заявник не довів, що він не був повідомлений про розгляд цієї справи або обставини непереборної сили є причиною такого тривалого пропуску строку на касаційне оскарження. Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. За таких обставин, на момент подачі касаційної скарги у березні 2023 року відсутні винятки, передбачені частиною третьою статті 394 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження, у суду відсутні законні підстави поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, тому у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити. Також суд зазначає, що поновлення строку на касаційне оскарження після спливу значного періоду часу ставить під загрозу принцип юридичної визначеності, незалежно від поважності чи неповажності причин пропуску строку на касаційне оскарження. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). У кожній конкретній справі суди мають грунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту постанови суду апеляційної інстанції, і не встановлено винятки, передбачені частиною третьою статті 394 ЦПК України, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Тарнавська Світлана Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара В. В. Шипович