Постанова Рівненський апеляційний суд № 559/1823/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 лютого 2023 року м. Рівне Справа № 559/1823/22 Провадження № 22-ц/4815/411/23 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: суддя-доповідач Шимківа С.С., суддів: Боймиструка С.В., Гордійчук С.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ТзОВ "Волинь Край", розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_1 адвокатом Мацеєм Анатолієм Михайловичем на додаткове рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 січня 2023 року (ухвалене у складі судді Панчука М.В.; повний текст рішення виготовлено 09.01.2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Край" про визнання угод не дійсними,- в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Край" про визнання угод не дійсними. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 грудня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Край" про визнання угод не дійсними відмовлено. Після ухвалення рішення у справі, 27.12.22 року ТзОВ "Волинь Край" подало заяву про стягнення судових витрат за правничу допомогу. Додатковим рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 січня 2023 року заяву ТзОВ "Волинь Край" в особі генерального директора Олександра Сизона про ухвалення додаткового рішення в справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Волинь Край" судові витрати в сумі 7000 грн за правничу допомогу під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Волинь Край" про визнання угод недійсними. В іншій частині відмовлено. Додаткове рішення суду вмотивовано положеннями ст. 137 ЦПК України, згідно якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Вважаючи додаткове рішення суду незаконним та необґрунтованим, 13 лютого 2023 року, представником ОСОБА_1 адвокатом Мацеєм Анатолієм Михайловичем вказане додаткове рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 січня 2023 року оскаржено у апеляційному порядку. Вказує, що адвокат ОСОБА_2 є штатним працівником ТзОВ "Волинь Край" та отримує офіційну заробітну плату у цьому товаристві. Відповідачем не надано доказів реальної оплати послуг адвоката. Судом першої інстанції не враховано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову, значенням справи для сторони, публічним інтересом. На підтвердження наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу. Просить скасувати додаткове рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 січня 2023 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу. 03 березня 2023 року ТзОВ "Волинь Край" подало заперечення на апеляційну скаргу на додаткове рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 січня 2023 року, у якому покликається на законність оскаржуваного рішення. Вказує, що адвокат ОСОБА_2 , не перебуває та ніколи не перебувала у трудових відносинах з ТзОВ "Волинь Край". Штатний розпис товариства не передбачає посади юриста та/або юрисконсульта. На підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу ТзОВ "Волинь Край" надано суду першої інстанції: копію договору про надання правової допомоги від 04.01.2022 року; копію додаткової угоди від 07.09.2022 року; копію акту прийняття-передачі наданих послуг від 22.12.2022 року; копію рахунку від 22.12.2022 року; розрахунок наданих послуг (виконаних робіт) адвокатом. В порушення вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України позивачем не подано клопотання про зменшення розміру судових витрат, що давало б суду право провести таке зменшення. Стороною відповідача доведено розумність, реальність, співмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу. Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18). На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявником надано Договір про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року, укладений між адвокатом Сидорук-Серединською Л.А. та ТзОВ "Волинь Край"; Додаткова угода до Договору про надання правової допомоги від 04 січня 2022 від 07 вересня 2022 року; розрахунок наданих послуг (виконаних робіт) адвокатом Сидорук-Серединською Л.А. та здійснених ТзОВ "Волинь Край" витрат, необхідних для надання правничої допомоги; акт про приймання-передачі наданих послуг від 22 грудня 2022 року, рахунок від 22 грудня 2022 року (а.с. 169-175). Як вбачається зі змісту оскаржуваного додаткового рішення, місцевим судом детально досліджено вищенаведені документи, заперечення представника позивача та зменшено розмір гонорару з 7000 грн до 4500 грн. Судом відмовлено в компенсації витрат за складання додаткових письмових пояснень, у зв`язку з тим, що додаткові пояснення представником позивача не долучалися під час розгляду справи по суті, а виступ останньою здійснювався усно. При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. З огляду на зазначене, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір витрат на правову допомогу з 10000 грн до 7000 грн. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржуване додаткове рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_1 адвокатом Мацеєм Анатолієм Михайловичем залишити без задоволення, а додаткове рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 січня 2023 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України. Суддя доповідач Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О.