Постанова Миколаївський апеляційний суд № 469/536/22

24.03.23 33/812/117/23 Єдиний унікальний номер судової справи: 469/536/22 Головуючий у першій інстанції Гапоненко Н.О. Номер провадження № 33/812/117/23 Головуючий суддя апеляційного суду Крамаренко Т.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 березня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М., за участю: ОСОБА_1 , та його захисника - адвоката Григорян В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Григорян Валентини Сергіївни на постанову судді Березанського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, студента 3-го курсу Миколаївського коледжу бізнесу та права, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік, в с т а н о в и в: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 325890 а від 07 серпня 2022 року, ОСОБА_1 06 серпня 2022 року о 22-45 год на 57 км. автодороги М-14 «Одеса-Мелітополь - Новоазовськ», керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ VITO 108СDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови). На місці зупинки водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager, водію було запропоновано пройти медичний огляд в установленому законом порядку в медичному закладі на що водій погодився. Громадянин ОСОБА_1 в присутності працівників медичного закладу (КМП ЮМП ЮМР) відмовився від проходження медичного огляду, про що свідчить запис у журналі № 2094, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Березанського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, 27 лютого 2023 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Григорян В.С. через відділення поштового зв`язку подала до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі відносно нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Григорян В.С. зазначає про те, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відбулася по вул. Степовій в с. Коблеве, а не по вул. Одеській, як зазначено в протоколі. Зауважує, що причиною зупинки автомобіля була саме злочинна впевненість представників патрульної поліції в тому, що водій ОСОБА_1 вживав алкогольні напої, а тому вважає, що зупинка відбулася не законно, а тому усі подальші дії (вимоги) працівників поліції, зокрема й проходження огляду на стан сп`яніння, водій виконувати не зобов`язаний. Вказує на те, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР України, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Наголошує на тому, що працівниками поліції порушено Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки погодився і пояснював працівникам поліції, що запах з ротової порожнини не є запахом внаслідок вживання алкоголю, а є наслідком захворювання на Фарингомікоз, який отримав під час лікування у стоматолога. Звертає увагу, що у ОСОБА_1 на відеозаписі спостерігається загальна злагодженість координації рухів рук, голови, пересування; логічне мислення; об`єктивне сприйняття реальності, подій та обставин, що свідчить про те, що висновок суду зроблений на підставі неповного дослідження доказів та внаслідок їх неналежної оцінки. Пояснює, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки після того, як було встановлено, що патрульний автомобіль не був оснащений спеціальним технічним засобом, а було його доставлено хвилин через 25-30 за відсутності сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку даного спеціального технічного засобу. В медичному закладі ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду через те, що під час взяття крові на аналіз він може втратити свідомість, так як не переносить вигляду крові та уколів. Зазначене пов`язане з тим, що ОСОБА_1 хворіє на вегето-судинну дистонію по гіпертонічному типу, що може викликати таку реакцію у стані хвилювання як втрата свідомості, тремтіння рук тощо. Через наявні захворювання ОСОБА_1 з дитинства має порушення мови - заїкуватість. Між тим, що працівниками поліції у порушення вимог законодавства не було запропоновано ОСОБА_1 відібрати для лабораторного дослідження зразки іншого біологічного середовища ніж кров. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Григорян В.С. в апеляційній скарзі також звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням порядку, оскільки він зокрема не містить даних про залучення свідків під час складання протоколу. Крім того, вказує на те, що працівник поліції всупереч вимогам законодавства після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не увімкнув нагрудну камеру, а першочергово відеозапис було зроблено на відеореєстратор з салону патрульного автомобілю, а згодом на невідомий пристрій. Разом з тим, захисник зауважує, що включення портативних відео реєстраторів відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/ або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. Між тим, відеозапис постійно переривався без пояснення причини, у той час як згідно законодавства він мав бути безперервним. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Григорян С.В. апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримали, просили її задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну. Вислухавши аргументи і доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Григорян В.С., вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову без змін з таких підстав. Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Постанова суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам. Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. За такого, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. Судом встановлено, що водій ОСОБА_1 06 серпня 2022 року о 22-45 год на 57 км. автодороги М-14 «Одеса-Мелітополь - Новоазовськ», керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ VITO 108СDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови). На місці зупинки водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager, водію було запропоновано пройти медичний огляд в установленому законом порядку в медичному закладі на що водій погодився. Громадянин ОСОБА_1 в присутності працівників медичного закладу (КМП ЮМП ЮМР) відмовився від проходження медичного огляду, про що свідчить запис у журналі № 2094 (а.с.1). За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Так, винуватість водія ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 325890 а від 07 серпня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_1 06 серпня 2022 року о 22-45 год на 57 км. автодороги М-14 «Одеса-Мелітополь - Новоазовськ», керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ VITO 108СDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови). На місці зупинки водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager, водію було запропоновано пройти медичний огляд в установленому законом порядку в медичному закладі на що водій погодився. Громадянин ОСОБА_1 в присутності працівників медичного закладу (КМП ЮМП ЮМР) відмовився від проходження медичного огляду, про що свідчить запис у журналі № 2094, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 сит. 130 КУпАП (а.с.1); - у відеозаписі, з якого чітко вбачається, що працівником поліції було запропоновано водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер, так і в медичному закладі, на що водій відмовився (а.с.5); - в Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови (а.с.3); - в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що 06 серпня 2022 року о 23-40 год ОСОБА_1 було направлено в заклад охорони здоров`я - КМП ЮМ ПЮМР для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак водій відмовився від проходження такого огляду (а.с.4). Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 325890 а від 07 серпня 2022 року та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені працівниками поліції 06 серпня 2022 року у водія ОСОБА_1 , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови в розумінні п.п.2 та 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу щодо огляду на стан сп`яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень самого водія та його захисника Григорян В.С. ґрунтується на наявних у справі доказах. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, складено з порушенням порядку, оскільки він зокрема не містить даних про залучення свідків під час складання протоколу суд до уваги не бере з огляду на положення ч.2 ст. 266 КУпАП, в якому зазначено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Оскільки працівниками поліції під час зупинки водія ОСОБА_1 велась відеофіксація, підстави для залучення свідків були відсутні. Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР України, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а тому його зупинка була незаконна і всі подальші дії (вимоги) працівників поліції, зокрема й проходження огляду на стан сп`яніння, водій виконувати не зобов`язаний суд оцінює критично з огляду на наступне. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII патрульний поліцейський має право зупинити транспортний засіб, якщо мало місце: 1) порушення водієм правил дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Як пояснив ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, після зупинки його транспортного засобу, працівники поліції повідомили йому про порушення ним ПДР, а саме переїзд подвійної смуги для руху, до того ж причини зупинки не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та не підлягають доказуванню у даній справі. Доводи апеляційної скарги про те, що працівник поліції всупереч вимогам законодавства після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не увімкнув нагрудну камеру, а першочергово відеозапис було зроблено на відеореєстратор з салону патрульного автомобілю, а згодом на невідомий пристрій та те, що включення портативних відео реєстраторів відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/ або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища суд відхиляє як необґрунтовані з огляду на наступне. Ні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року, ні Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року не містять приписів про обов`язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відео з бодікамери поліцейського, в тому числі повного відео з моменту зупинки. Так згідно п.15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення). Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно п.1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення. Отже, долучення працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення відео щодо обставин відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння носить ініціативний характер і посилання апелянта на те, що такий відеозапис не є належним доказом є необґрунтовані. Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відбулася по вул. Степовій в с. Коблеве, а не по вул. Одеській, як зазначено в протоколі, оскільки з офіційного сайту Google Карти - https://www.google.com.ua/maps/@46.6672141,31.206661,18.38z?hl=ru, вбачається, що автодорога М-14, яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення як місце зупинки транспортного засобу, має перетинання у районі 57 км. з вул. Степовою в с. Коблеве, доказів того, що зупинка відбулась у іншому місці, ніж зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять. Посилання в апеляційній скарзі на те, що у ОСОБА_1 на відеозаписі спостерігається загальна злагодженість координації рухів рук, голови, пересування; логічне мислення; об`єктивне сприйняття реальності, подій та обставин, що свідчить про те, що висновок суду зроблений на підставі неповного дослідження доказів та внаслідок їх неналежної оцінки, суд оцінює критично, сприймає це як лінію захисту, а крім того ОСОБА_1 мав можливість спростувати підозру працівників поліції щодо наявності в нього ознак алкогольного сп`яніння пройшовши огляд на стан алкогольного сп`яніння чи на місці зупинки його транспортного засобу за допомогою приладу Драгер чи в медичному закладі, в який він прибув з працівниками поліції, однак ОСОБА_1 своїм правом не скористався, а всі його дії навпаки свідчили про ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, про що зокрема свідчить відеозапис наявний в матеріалах справи (а.с.5). Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції порушено Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не знайшли свого підтвердження, а посилання на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки погодився і пояснював працівникам поліції, що запах з ротової порожнини не є запахом внаслідок вживання алкоголю, а є наслідком захворювання на Фарингомікоз, який отримав під час лікування у стоматолога суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються доказами у справі, а саме відеозаписом обставин відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Так, з відеозапису вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб MERCEDES-BENZ VITO 108СDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , з водійського місця якого вийшов ОСОБА_1 , на питання працівника поліції: «Вы что то употребляли?» ОСОБА_1 відповів: «безалкогольное пиво», після чого ОСОБА_1 було повідомлено про те, що в нього вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер (відеозапис № 3 00-49 хв а.с.5). В подальшому, працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі та наслідки відмови (відеозапис № 4 а.с.5). Не погодившись пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, як видно з відеозапису ОСОБА_1 разом з працівниками поліції прибув до медичного закладу. І вже в медичному закладі, на питання лікаря: «Будете кров сдавать на алкоголь?» ОСОБА_1 відповів: «Нет, я с детства уколов боюсь». На питання: «Дышать будете в трубку?», відповів: «Нет, я Вам не доверяю» (02-44 хв відеозапису «Лікарня» а.с. 5). Разом з тим, лікарем було роз`яснено ОСОБА_1 порядок проходження огляду, зокрема шляхом сдачі крові для визначення наявності алкоголю в ній або продути прилад Алкотестер Драгер та зауважив, якщо Вам щось не зрозуміло перепитайте, я Вам поясню ще раз, на що ОСОБА_1 відповів: «Хорошо, я Вас понял» (05-05 хв відеозапису «Лікарня» а.с.5). Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції у порушення вимог законодавства не було запропоновано ОСОБА_1 відібрати для лабораторного дослідження зразки іншого біологічного середовища ніж кров суд вважає неспроможними, оскільки працівники поліції не мають таких повноважень. З урахуванням встановленого, сама по собі поведінка ОСОБА_1 в цілому свідчить про його небажання взагалі проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, а не про незгоду з конкретним видом огляду (за допомогою спеціального технічного засобу або лабораторного дослідження). Доводи в апеляційній інстанції щодо неправомірної поведінки працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не є предметом розгляду даної справи, а можуть бути предметом оскарження у встановленому законом порядку. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до заперечень, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, а тому не впливають на обґрунтовані висновки суду. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, твердження адвоката Григорян В.С. з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані спробу уникнення водієм ОСОБА_1 адміністративної відповідальності. При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законну і обґрунтовану постанову відносно ОСОБА_1 з наведенням обґрунтованих мотивів. Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. За таких обставин, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував усі обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Григорян Валентини Сергіївни - залишити без задоволення. Постанову судді Березанського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Крамаренко