Постанова Чернігівський апеляційний суд № 728/2582/21

Справа № 728/2582/21 Головуючий у 1 інстанції Глушко О. І. Провадження № 33/4823/230/23 Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 березня 2023 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2022 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 454,00 грн. судового збору. Місцевим судом встановлено, що 10 листопада 2021 року о 19 год. 53 хв., у м. Бахмач, по вул. Некрасова, ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився в установленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» ALCOTEST 6810, результат - 1,08 проміле, чим порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду як незаконну та закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому місцевий суд порушив його право на захист. Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а викладені в ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумнівів у суду. Крім того, апелянт вказує, що поліцейським було порушено процедуру огляду на стан сп`яніння. Також просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки він не був присутнім під час розгляду справи в місцевому суді, копію оскаржуваної постанови отримав лише 27.02.2023 року. У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом 10 днів з дня винесення постанови. Як убачається зі змісту судового рішення, постанова щодо ОСОБА_1 була винесена 20 січня 2022 року. Строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду закінчився 31 січня 2023 року. Проте, враховуючи, що ОСОБА_3 не був присутній під час розгляду справи в суді, копію постанови отримав лише 27 лютого 2023 року, тому строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду підлягає поновленню. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 474375 від 10.11.2021, ОСОБА_1 , 10 листопада 2021 року о 19 год. 53 хв., в м. Бахмач, по вул. Нікрасова, керував автомобілем марки ВАЗ 2108, р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився в установленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» ALCOTEST 6810, результат огляду - 1,08 проміле, чим порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху (а.с.2). Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. Як убачається з інформації з роздруківки приладу «Драгер», результат продування ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 1,08 проміле (а.с.3). Посилання апелянта на відсутність доказів керування ним автомобілем, не є переконливими, з огляду на таке. З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції; водій не заперечував факт керування ним транспортним засобом; під час спілкування з ним у поліцейських виникла підозра про перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння, про що йому було повідомлено. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки, на що водій погодився; за результатами огляду було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, із чим останній теж погодився (а.с.5). До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп`яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять. Посилання апелянта на порушення його прав через розгляд справи у відсутності останнього, не знайшло свого об`єктивного підтвердження, так як статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов`язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить. Крім того, жодних доказів, які б підтверджували неможливість участі ОСОБА_1 у розгляді справи, суду першої інстанції не надано, у зв`язку з чим суд правильно вважав за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Також, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях події і складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і безпідставними. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання уникнути ним установленої законом відповідальності за скоєне. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний