Постанова 4803 № 207/1752/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3201/23 Справа № 207/1752/22 Суддя у 1-й інстанції - Скиба С.А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 березня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТОН» про визнання протиправними дій, стягнення суми компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2022 року, - В С Т А Н О В И В: 13 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ПРОТОН», у якій просила визнати протиправними дії ТОВ «ПРОТОН» щодо не проведення з нею повного розрахунку при звільненні у частині невиплати компенсації за невикористану відпустку у сумі 9987 гривень 03 копійки; стягнути з відповідача компенсацію за невикористану відпустку у сумі 9987 гривень 03 копійки; стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13 квітня 2022 року по 12 липня 2022 року у сумі 38176 гривень 89 копійок, оскільки з 23 липня 2014 року по 13 квітня 2022 року вона працювала на посаді швачки у ТОВ «ПРОТОН». Зазначає,що 13 квітня 2022 року була звільнена за власним бажанням, але відповідачем на час звільнення з нею не було проведено повного розрахунку, а саме не здійснено виплату компенсації за невикористану відпустку. 13 квітня 2022 року та 22 квітня 2022 року подала відповідачу заяву та клопотання на проведення повного розрахунку при звільненні за невикористану відпустку, оскільки за період з 23 липня 2014 року по день звільнення 13 квітня 2022 року нею не використано 27 днів відпустки, яка була проігнорована відповідачем та повний розрахунок з нею не проведено, тому вважає, що дії відповідача щодо не проведення з нею повного розрахунку при звільненні у частині невиплати компенсації за невикористану відпустку у сумі 9987 гривень 03 копійки протиправними. Розмір компенсації за невикористану відпустку за період з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року становить загальна кількість нарахувань по заробітній платі згідно Форми ОК-5 складає 125394 гривні 02 копійки (заробітна плата та податки), розрахунковий період 339 календарних днів, середньоденна заробітна плата 369 гривень 89 копійок (125394,02 гривень/339 днів) сума компенсації становить 9987 гривень 03 копійки (27 днів х 369,89 гривень). У зв`язку з тим, що ТОВ «ПРОТОН» не провів з нею повний розрахунок при звільненні з моменту звернення до суду пройшло 89 днів, тому з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки у розрахунку у сумі 38176 гривень 89 копійок. (а.с.2-5). Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ПРОТОН», про визнання протиправними дій, стягнення суми компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - відмовлено (а.с.80-84). Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила, рішення суду 1 інстанції скасувати, і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.88-89). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу № 22-К від 23 липня 2014 року позивачка ОСОБА_1 прийнята на посаду швачки до ТОВ «ПРОТОН» (а.с. 11). ОСОБА_1 подала заяву на звільнення 13 квітня 2022 року (а.с. 33). Наказом № У-1304/2-0313 від 13 квітня 2022 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 32). Згідно довідки ТОВ «ПРОТОН» про нарахування № П-00000046 від 13 квітня 2022 року за період розрахунку з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року розмір компенсації за відпустку становить 6741 гривня 07 копійок (а.с. 43). 4 серпня 2022 року позивачі ОСОБА_1 було перераховано компенсацію за невикористану відпустку у сумі 5426 гривень 56 копійок (а.с. 44, 45). Крім того, перераховано військовий збір (а.с. 46) та податок на доходи фізичних осіб (а.с. 48). Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено будь-яких порушень законодавства про працю та умов трудового договору з боку ТОВ «ПРОТОН», судом не встановлено правових підстав для визнання протиправних дій ТОВ «ПРОТОН» в частині не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні у частині невиплати компенсації за невикористану відпустку. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Згідно ст. 47 КЗпП України (яка діяла на час звільнення) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Відповідачем не заперечувалось, що суми, які належать позивачці, не виплачені в день звільнення. Позивачка подала заяву на звільнення 13 квітня 2022 року. Згідно табелю обліку використання робочого часу в день звільнення позивачка ОСОБА_1 не працювала, тобто всі суми належні їй при звільненні мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок згідно ст. 116 КЗпП України. Колегія суддів звертає увагу, що позивачкою ОСОБА_1 не надано доказів пред`явлення вимоги відповідачу про розрахунок, тому правильно прийнявши до уваги посилання відповідача про те, що про заявлені вимоги розрахунку підприємство дізналося 1 серпня 2022 року з позовної заяви, а 4 серпня 2022 року підприємство нарахувала та виплатило компенсацію за відпустку, що підтверджується матеріалами справи. Посилання в апеляційній скарзі, що позивачка зверталась до підтприємства з заявою щодо проведення повного розрахунку 13.04.2022, жодним чином не підтверджено, а тому не може прийматися до уваги. Доводи апеляційної скарги щодо листа в якому зазначено, що позивачу нараховано, але не виплачено компенсацію за невикористану відпустку, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки з вказаного листа, вбачається, що відповідь надана не на заяву позивачки ОСОБА_1 . Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам сторін. Жодних доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін, як такої, що є законною та обґрунтованою. На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: