Постанова 4803 № 201/9121/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3446/23 Справа № 201/9121/22 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А: У листопада 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. У січні 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову. В обґрунтування заяви вказав, що оскільки в провадженні суду перебуває вище вказана цивільна справа, однак у зв`язку з тим, що існує заборгованість, відповідач не виконує свої зобов`язання, тому на думку позивача є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може вчинити дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду, в результаті чого виконання рішення суду буде утрудненим або неможливим, крім того до вирішення спору по суті існує реальна можливість вільного розпорядження майном (шляхом відчуження наявного у відповідача майна). Враховуючи зазначене, позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно: земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:03:160:0006, площею 0,0287 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 837563612101 та домоволодіння, загальною площею 317,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 790247212101, а також банківські рахунки ОСОБА_2 в межах ціни позову 73 622,21 доларів США. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким заяву задовольнити. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. З роз`яснень, даних Пленумом Верховного Суду України у пунктах 3-4, 10-11 своєї постанови від 02 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", вбачається, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК ( 1618-15 ) (аналогічне положення міститься і у ст. 150 ЦПК України в редакції 2017 року) позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Суди апеляційної інстанції при розгляді цивільних справ мають перевіряти дотримання судами процесуального законодавства щодо забезпечення позову. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві. Тобто, суд в цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться. Саме з цією метою положеннями ч. 1 ст.151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. З наведеного випливає, що відомості про те, на яке саме майно позивач просить накласти арешт, де це майно знаходиться, на яких рахунках, в якій сумі та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову. Як убачається із матеріалів справи, предметом заявленого позову є стягнення боргу за договором позики. Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, позивач зазначав, що у разі ухвалення рішення про задоволення позову виникне спір щодо повернення коштів, тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт: - на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:03:160:0006, площею 0,0287 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 837563612101; - на домоволодіння, загальною площею 317,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 790247212101; - банківські рахунки ОСОБА_2 в межах ціни позову 73 622,21 доларів США. До заяви про забезпечення позову заявник надав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, з якого вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:03:160:0006, площею 0,0287 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 837563612101 належить ОСОБА_2 форма власності: приватна; від спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 41/100. Разом з тим, звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки, належні відповідачу, позивачем не надано доказів, які саме рахунки належать відповідачу. Відсутність відомостей про рахунки відповідача та його вартість не дає змоги визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами. Крім того, при розгляді заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права власності (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмету позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 15.01.2019 року у справі № 915/870/18). Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби обмеженні права користування майном або його вилученні у власника. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності, розумності та збалансованості інтересів сторін, а доводи заяви не містять обґрунтування необхідності застосування такого крайнього заходу. Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з урахуванням оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін. Підстави для задоволення заяви і вжиття заходів забезпечення позову відсутні. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду щодо їх оцінки. Судове рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду обґрунтована і підтверджується письмовими матеріалами справи, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Судді: