Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/14194/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/14194/21 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Ключкович В.Ю. Парінов А.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просив суд зобов`язати управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити дії, а саме - внести відповідні зміни до відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, в яких доповнити і зазначити страховий стаж за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 роки гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_1 . Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером та з 12.01.2021 отримує пенсію за віком. Згідно з даними індивідуальної відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, станом на 23.07.2020 відомості про страховий стаж щодо позивача наявні за 1998-1999 роки та 2010 рік. Дані за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 відсутні. Відповідно до розрахунку страхового стажу позивача, загальний стаж становить 23 роки 9 місяців 28 днів. При цьому розрахунок здійснено з періодів 1975-1999 роки та 2010 року. Дані за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 у розрахунку відсутні. Позивач звертався письмово до голови правління Пенсійного фонду України з проханням врегулювання питання про зарахування стажу, який він заробив будучи ФОП за 2008-2009 роки та 24.11.2021 шляхом звернення на урядову «гарячу лінію» повідомивши, що всі оплати здійснював та просив зареєструвати і врахувати до страхового стажу період 2008-2009 років (том 1, а. с. 62). За результатами розгляду такого звернення, листом від 23.12.2021 №14044-22711/Т-02/8-1000/21 Відповідач повідомив заявника, що з 01.01.2004 страховий стаж зараховується пропорційно сплаченим страховим внескам. До страхового стажу враховано усі періоди, що підтверджені документально. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу сплата внесків за 2008-2009 роки відсутня. З 01.01.2004 страховий стаж обчислено пропорційно сплаченим внескам. Пенсію розраховано відповідно до чинного законодавства (том 1, а. с. 63). Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтвердили фактичну сплату ним страхових внесків за відповідний період, а також звітності. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Наразі, статтею 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Згідно приписами пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI визначено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску. Згідно з пунктом 8 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI, державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування формується на базі системи персоніфікованого обліку внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно, до прийняття Закону №2464-VI, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначав Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003№1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Згідно з статтею 7 Закону №1058-IV, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, окрім іншого: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обов`язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Застраховані особи, зазначені у пунктах 2, 3 і 13 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону є страхувальниками відповідно до цього Закону (пункт 5 частини першої статті 14 Закону №1058-IV). Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Платниками страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-6, 10- 13 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону. Відповідно до статті 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право, окрім іншого: отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом. При цьому, застрахована особа зобов`язана, зокрема: надавати на вимогу страхувальника, територіального органу Пенсійного фонду документи, що засвідчують відомості, які мають бути занесені або містяться в її персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з частинами першою, другою, четвертою-шостою, дев`ятою статті 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники-фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду; у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв`язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду. Таким чином, аналізуючи спірні норми, суд зауважує, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є страхувальниками у розумінні Закону №1058-IV, на яких покладено обов`язок по сплаті страхових внесків. Відповідно до ст. 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством. Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості, зокрема, розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат. Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами. Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з пунктом 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. При цьому, відповідно до пункту 3 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 №10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03. 2018 №8-1), відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Разом з тим, за приписами пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Відтак, страховий стаж з 01.01.2004 року зараховується пропорційно сплаченим страховим внескам. Отже, з системного аналізу наведених правових норм вбачається, що персоніфіковані відомості про фізичних осіб-підприємців у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі щодо сплачених страхових внесків, формуються на підставі відомостей, поданих такими особами. З матеріалів справи вбачається, що на дату призначення пенсії страховий стаж позивача склав 27 років 03 місяці 05 днів. Стаж враховано по 31.12.2016. До страхового стажу включені всі періоди, що підтверджені документально. Коефіцієнт страхового стажу - 0,27250. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу заробітна плата для обчислення пенсії становила 16187,71 грн. Розмір пенсії позивача на дату призначення становив 4411,15 грн. Наразі, до страхового стажу не був зарахований період діяльності позивача, як фізичної особи - підприємця за 2008 - 2009 роки, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу сплата внесків за 2008 - 2009 роки відсутня. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування підтверджено лише період 1998-1999 роки,2010-2011 роки та 2015-2020 роки. Відомості реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять даних про застраховану особу - позивача за період 2008-2009 років (том 1, а. с. 89-91). Крім того, відповідно до відповіді ГУ ДПС у Київській області від 13.06.2022 №5437/5/10-36-24-12, наданої на виконання ухвали суду від 07.06.2022 про витребування доказів, інформація щодо сплати Позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 відсутня в базах ДПС у Київській області (том 1, а. с. 92). В свою чергу, позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів (виписок з банку або платіжних документів про внесення готівки), які б підтвердили фактичну сплату позивачем страхових внесків за відповідний період, а також звітності. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи, рішення ухвалено на підставі наявних в матеріалах справи доказів, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст ухвали складено 22.03.2023р.)