Ухвала КЦС ВС № 621/1129/21

Ухвала 13 березня 2023 року місто Київ справа № 621/1129/21 провадження № 61-2565ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ХАРКІВГАЗ» на постанову Харківського апеляційного суду від 12 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ХАРКІВГАЗ» про визнання дій неправомірними, скасування акта про порушення, протоколу засідання комісії, донарахування об`ємів необлікованого природного газу, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «ХАРКІВГАЗ» в особі Зміївського відділення Акціонерного товариства «ХАРКІВГАЗ» (далі - АТ «ХАРКІВГАЗ»), у якому просив: визнати неправомірними дії відповідача, скасувати протокол засідання комісії з розгляду актів про порушення від 26 січня 2021 року, акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 26 січня 2021 року; визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення газопостачання та зобов`язати відновити постачання газу за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підключення до газової мережі за власний рахунок. Позов обґрунтовано тим, що житловий будинок за вказаною адресою підключено до газопостачання з 2003 року на підставі відповідних договорів. У будинку були підключені всі газові прилади, встановлено газовий лічильник. 10 лютого 2006 року в домоволодінні був встановлений лічильник типу МКМ-U G6, заводський номер 2305449, 2001 року випуску, дата повірки 03 лютого 2006 року, лічильник опломбований пломбою 6641887, у зв`язку з необхідністю проведення ремонту лічильника, заводський № 933638, що підтверджується актом про зняття побутового лічильника газу /ПЛГ/ на повірку /ремонт/ від 10 лютого 2006 року. 22 травня 2020 року представники АТ «ХАРКІВГАЗ» демонтували побутовий лічильник газу, про що складений акт. Водночас у зазначеному акті відсутня інформація про підстави демонтажу лічильника, результати його огляду перед демонтажем. Також цього ж дня були складені акти про виявлені порушення, відповідно до яких є сумніви у правильності роботи встановленого лічильника з причини ознак зняття мастичних пломб або порушення повірчого тавра; про направлення засобу вимірювальної техніки та/або пломби на експертизу. Комісією АТ «ХАРКІВГАЗ» без участі представника Державного підприємства «Укрметртестстандарт» проведено експертизу лічильника газу та зроблено висновок про несанкціоноване втручання у роботу газового лічильника. 30 вересня 2020 року газовий лічильник повернуто позивачу. Відповідно до висновку експертного трасологічного дослідження від 21 грудня 2020 року № 17339 пломба-заглушка, встановлена на лічильнику газу МКМ-U G6, заводський № 2305449 не відповідає зразкам заводських пломб-заглушок лічильників газу вказаного типу/заводу-виробника «PREMAGAS»/за змістом та структурою. На частинах та деталях наданого для дослідження лічильника газу сліди втручання у його роботу відсутні. Позивач також зазначав, що 15 квітня 2021 року припинено газопостачання на об`єкт (газові прилади) споживача шляхом перекриття запірних пристроїв та встановлення пломби та/або інвентарної заглушки на відключеному пристрої газопроводу-вводу, про що складений акт про припинення газопостачання на об`єкт (газові прилади) споживача. Причиною припинення газопостачання стало порушення споживачем Правил безпеки систем газопостачання, що створює загрозу виникнення аварійної ситуації, у примітці зазначено про невідповідність газопроводів проектній документації. Короткий зміст рішень судів Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 04 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач порушив вимоги Кодексу газорозподільних систем та втрутився у роботу лічильника газу з метою спотворення його показників, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Постановою Харківського апеляційного суду від 12 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 04 січня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії АТ «ХАРКІВГАЗ» та скасовано протокол засідання комісії з розгляду актів про порушення від 26 січня 2021 року та акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 26 січня 2021 року. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , урахував висновок експертного трасологічного дослідження від 21 грудня 2020 року № 17339, відповідно до якого на частинах та деталях наданого для дослідження лічильника газу сліди втручання у його роботу відсутні, відповідно порушень з боку споживача при використанні лічильника, не встановлено, тому наявні підстави для задоволення позову в частині визнання неправомірними дій відповідача, скасування протоколу засідання комісії з розгляду акта про порушення від 26 січня 2021 року та акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 26 січня 2021 року. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення газопостачання та зобов`язання відновити постачання газу, шляхом підключення до газової мережі за власний рахунок, оскільки відповідно до акта про припинення газопостачання на об`єкт (газові прилади) споживача ОСОБА_1 від 15 квітня 2021 року причиною припинення газопостачання зазначено порушення споживачем Правил безпеки систем газопостачання, що створює загрозу виникнення аварійної ситуації. Позивачем не підтверджено належними доказами неправомірність дій відповідача під час припинення газопостачання у домоволодінні позивача. Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року стягнуто з АТ «ХАРКІВГАЗ» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги У лютому 2023 року АТ «ХАРКІВГАЗ» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від12 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, визнаючи справу малозначною та застосовані норми права Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України). Ця справа не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Отже, зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховний Суд дав оцінку та врахував предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, предмет касаційного оскарження. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. У касаційній скарзі заявник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що касаційна скарга, на його думку, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки суд апеляційної інстанції стягнув витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження, проте зазначене дослідження проведено на замовлення позивача до відкриття провадження у справі, а отже, такі витрати не є судовими, у розумінні статті 86 ЦПК України. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Однак доводи заявника у касаційній скарзі про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими, оскільки вони зводяться до загального викладу вимог касаційної скарги, незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та переоцінки досліджених судом доказів, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Серед іншого вимоги статті 86 ЦПК України, на яку посилається заявник, стосуються порядку огляду речових доказів, що швидко псуються, а не судових витрат, як помилково вважав заявник. Отже, заявником не зазначено в чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання стосуються виключно обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі та переоцінки досліджених судами попередніх інстанцій доказів. Посилання заявника на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, а саме, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, є формальним, без належного обґрунтування. Також, у касаційній скарзі заявник зазначає, що правила пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають застосуванню до цієї справи, Верховний Суд вважає зазначений довід заявника помилковим тлумачення норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції відкрив провадження у справі та призначив її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, серед іншого предмет позову дає підстави для висновку, що справа є незначної складності, тому за правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України така справа є малозначною. Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував. Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, зокрема, з урахуванням обставин, на які посилався заявник у касаційній скарзі, та зазначених підстав не встановлено. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Висновки Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ХАРКІВГАЗ» на постанову Харківського апеляційного суду від 12 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ХАРКІВГАЗ» про визнання дій неправомірними, скасування акта про порушення, протоколу засідання комісії, донарахування об`ємів необлікованого природного газу відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Яремко А. С. Олійник О. В. Ступак