Постанова Полтавський апеляційний суд № 619/620/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 619/620/22 Номер провадження 22-ц/814/2051/23Головуючий у 1-й інстанції Болибок Є.А. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гальонкіна С.А., суддів Карпушин Г.Л., Хіль Л.М., при секретарі Гречці Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання рішення протиправним, В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання рішення протиправним. Позов обґрунтовано тим, що наказом від 13 липня 2020 року №2220/к Міністерства юстиції України її було звільнено з посади заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з питань дотримання прав засуджених та осіб узятих під варту з 14 липня 2020 року з припиненням державної служби. 11 січня 2020 року позивач звернулась до голови профспілки ОСОБА_2 із відповідною заявою про захист її трудових прав, однак, її прохання залишилось проігнорованим. Листом від 11 грудня 2020 року № 35 профспілка повідомила її проте, що профспілкою не було надано згоду на звільнення. Відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року позивача поновлено на вказаній вище посаді та скасовано наказ про звільнення. Листом від 03 грудня 2021 року профспілкою було повідомлено позивача проте, що її членство в профспілці припинилося автоматично у зв`язку з тим, що не були сплачені внески. Відповідачем було повідомлено голову Первинної профспілкової організації ПСМУ з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції Полтавець В.П. 08 вересня 2021 року про те, що позивач виключена з профспілки, про що вона дізналась випадково. Позивач вважає, що виключення її із членів профспілки є незаконним і таким, що суперечать статуту профспілки. Просила визнати протиправним та недійсним з моменту ухвалення рішення Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (код 41283160) про виключення з серпня 2020 року ОСОБА_1 із членства Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2022 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання рішення протиправним. Короткий зміст вимог апеляційних скарг Не погодившись з зазначеним рішенням його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Просила ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали, порушенням норм процесуального та матеріального права при розгляді справи. Зазначає, що відповідач, як профспілкова організація, має захищати її права, однак виключення її з членів призвело, до свавільного повторного її звільнення. Вважає, що оскільки спірні правовідносини виникають між нею та роботодавцем, профспілка є її представницьким органом у даних трудових правовідносинах. Також вказує, що в ухвалі про закриття провадження суддею не зазначено до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Сторони будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з`явилися. При цьому розгляд справи за клопотанням позивача мав здійснюватися в режимі відеоконференції, однак позивач не вийшла на зв`язок. Відповідно до частини 5 статті 202 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Встановлені обставини справи З матеріалів справи вбачається, що 17 лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання рішення протиправним. Просила визнати протиправним та недійсним з моменту ухвалення рішення Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про виключення з серпня 2020 року ОСОБА_1 із членства Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Відповідно до наказу від 13 липня 2020 року №2220/к Міністерства юстиції України ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з питань дотримання прав засуджених та осіб узятих під варту з14 липня 2020 року з припиненням державної служби. 11 січня 2020 року позивач звернулась із заявою до голови профспілки ОСОБА_2 із відповідною заявою про захист її трудових прав, однак, її прохання залишилось проігнорованим. Листом від 11 грудня 2020 року № 35 профспілка повідомила її про те, що профспілкою не було надано згоду на звільнення. Відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року ОСОБА_1 поновлено на вказаній вище посаді та скасовано наказ про звільнення. Листом від 03 грудня 2021 року профспілкою було повідомлено ОСОБА_1 про те, що її членство в профспілці припинилося автоматично у зв`язку з тим, що не були сплачені внески. Позиція суду апеляційної інстанції Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. У частині 1 статті 1 ЦК України вказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення. Вказаними нормами визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. У поданій до суду в порядку цивільного судочинства позовній заяві ОСОБА_1 просила визнати протиправним та недійсним з моменту ухвалення рішення Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (код 41283160) про виключення її з серпня 2020 року із членства Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 210/5659/18 зазначила, що спір про визнання незаконним та скасувати рішення профспілки щодо виключення із членів профспілки, не є трудовим та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Наведені в касаційній скарзі доводи про порушення особистих трудових прав позивачів та що позивачі звернулися до суду за захистом своїх трудових прав як наймані працівники та як фізичні особи є помилковими та спростовуються таким. Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними у Рішенні від 09 липня 1998 року у справі № 12-рп/98 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини першої статті 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну «законодавства»), відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Шляхом укладення трудового договору з роботодавцем громадяни реалізують свої конституційні права на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин. За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Отже, основною ознакою трудових відносин є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації. Встановлення правовідносин між сторонами є важливим та впливає на те, що за відсутності трудових правовідносин між сторонами, що регулюються нормами КЗпП України, не може виникати й порушення відповідачем трудових прав позивача. Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 221 КЗпП України визначено, що органами, які розглядають трудові спори, є комісії по трудових спорах та районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди. Проте установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали (частина третя зазначеної статті). Статтею 36 Конституції України встановлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей. Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV), відповідно до статті 1 якого професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески. Згідно зі статтею 4 Закону № 1045-XIVзаконодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України «Про об`єднання громадян» (який застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено зазначеним Законом), цього Закону, КЗпП України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них. Відповідно до статті 14 указаного Закону профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з`їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України. Частиною 3 статті 12 Закону № 1045-XIV встановлено, що забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності. У цій нормі міститься пряма заборона втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань. Відповідно до частини 1 статті 33 Закону № 1045-XIV профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди. Таким чином, за змістом Закону № 1045-XIVу судовому порядку може бути оскаржено лише рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації. Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, з оспорювання рішення центрального комітету Всеукраїнської профспілки щодо виключення позивачів із членів профспілки та поновлення їх на раніше займаних посадах не мають характеру трудових, про що свідчить положення статті 221 КЗпП України, які закріплюють застереження, стосовно непоширення порядку розгляду трудових спорів на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішеннями органів, що їх обрали. Спір, що виник, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності. Аналогічні висновки у подібних правовідносинах зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 431/1490/17 (провадження № 61-19св18), яку обґрунтовано врахував суд першої інстанції в силу вимог частини 4 статті 263 ЦПК України. За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Зазначене вище спростовує доводи позивача викладені в апеляційній скарзі, що спірні правовідносини мають характер трудових та мають розглядатися в порядку цивільного судочинства. Також безпідставними є посилання ОСОБА_1 , що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не роз`яснив до якого виду судочинства належить її справа, оскільки судом роз`яснено, що даний спір не підлягає розгляду в судовому порядку. При цьому, згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), заява № 4451/70). «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95). Отже, за встановленого законом обмеження щодо розгляду в судовому порядку спору стосовно виключення із членів профспілки, не можна вважати, що суди позбавили позивачів права на доступ до суду. Аналізуючи обставини справи та враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Щодо судових витрат За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2022 року - залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 14 березня 2023 року Головуючий С.А. Гальонкін Судді Г.Л. Карпушин Л.М. Хіль