Постанова 4824 № 753/56/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/394/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 березня 2023 року місто Київ справа № 753/56/17 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Леонтюк Л.К. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору поруки припиненим,- В С Т А Н О В И В: В травні 2015 року позивач ПАТ «Універсал банк» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 28908,96 доларів США, яка складається з: основної суми заборгованості у розмірі 25233,34 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 3545,25доларів США, заборгованості по підвищеним відсоткаму розмірі 130,37 доларів США. В мотивування вимог посилався на те, що 28 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ«Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №053-2008-1738, відповідно до умов якого банк зобов`язавсянадати позичальнику грошові кошти у розмірі 60000 доларів США, а позичальник зобов`язалась прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13,45 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. В подальшому ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_2 », а пізніше - на « ОСОБА_2 ». 28 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №053-2008-1738-Р/2, відповідно до якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №053-2008-1738 від 28 травня 2008 року. Вказував, що банк свої обов`язки за кредитним договором виконавналежним чином, надавшипозичальнику кредитні кошти у розмірі 60000 доларів США, однак, позичальник не виконує взяті на себе зобов`язання. Зазначав, що 07 листопада 2014 року позивач, у зв`язку з виникненням заборгованості позичальника, звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов`язань відповідно до умов договору поруки. Дана вимога не була виконана і погашення заборгованості на підставі договору поруки не відбулося. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк», в якому просила визнати припиненим договір поруки №053-2008-1738-Р/2 від 28 травня 2008 року, укладений між нею та ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал банк». В мотивування вимог посилалася на те, що внаслідок невиконання ОСОБА_2 належним чином зобов`язань за кредитним договором, банк 07 листопада 2014 року направив їй досудову вимогу про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користуванням кредитними коштами, та штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язань. Вказувала, що згідно пункту 2.4 кредитного договору, позичальник зобов`язується частково погашати заборгованість за кредитом, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, щомісячно до 10-го числа кожного місяця шляхом зарахуванням відповідної суми коштів на поточний рахунок, відкритий згідно пункту 2.1.3 даного договору. Зазначала, що позичальник свій останній платіж сплатила 20 березня 2014 року, свій черговий платіж вона мала здійснити в останній робочий день, що передує 10 числа відповідного місяця, а тому з 10 травня 2014 року несплачена заборгованість вважається простроченою. Вважає, що банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором з 10 травня 2014 року) пред`явити вимоги до поручителя, однакбанк звернувся до неї з позовом лише 05 травня 2015 року. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року позов ПАТ«Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» суму заборгованості за кредитним договором №053-2008-1738 від 28 травня 2008 року в розмірі 28908,96 доларів США, яка складається з: основної суми заборгованості у розмірі 25233,34 доларів США та заборгованості по відсоткам у розмірі 3675,62 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ«Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» відмовити, а зустрічний позов задовольнити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що при розгляді справи судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки заяві відповідача про застосування строку позовної давності, внаслідок чого ухвалено рішення з порушенням вимог ст.ст.256, 267 ЦК України. Вказувала, що вразі зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та в разі встановлення самостійної відповідальності боржника за невиконання цього обов`язку, в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до позичальника про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Зазначала, що позичальник за кредитним договором, свій останній платіж сплатила 20 березня 2014 року, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 01 квітня 2015 року, а наступний розрахунковий період складав 10 квітня 2014 року - 09травня 2014року, тобто, свій черговий платіж вона мала здійснити в останній робочий день, що передує 10 числу відповідного місяця, а тому, згідно з підпунктом 2.4. кредитного договору з 10 травня 2014 року несплачена заборгованість вважається простроченою. Вважає,що саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред`явлення вимоги до поручителя щодо окремих зобов`язань за кредитом. Посилалася на те, що банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором з 10 травня 2014 року) пред`явити вимоги до поручителя. Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В судовому засіданні апеляційного судупредставник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача в судове засіданні апеляційного суду не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України. При цьому, колегія суддів враховує, що представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надавала пояснення в судових засіданнях апеляційного суду по доводам апеляційної скарги та просила її задовольнити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Частиною 1 ст.625 ЦК Українипередбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, 28 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №053-2008-1738 (на споживчі потреби), відповідно доумов якогобанк надав позичальнику грошові кошти в сумі 60000 доларів США, на строк користування до 10 травня 2028 року, а ОСОБА_2 зобов`язаласяповернути наданий кредит, сплатити відсотки у розмірі 13,45 % річних(базова процентна ставка) та платежі за кредитом у встановлений договором строк. 28 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладений договір поруки №053-2008-1738-Р/2, відповідно до якого, поручитель бере на себе зобов`язання відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору №053-2008-1738 від 28 травня 2008 року. Пунктами 1.3, 1.4, 4.2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Порука припиняється із припиненням всіх зобов'язань боржника за основним договором, що забезпечуються такою порукою. Пунктом 4 та 5 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позичальник і поручитель несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Згідно з пунктом 2.4 кредитного договору, забезпеченням виконання якого виступає договір поруки від 28 травня 2008 року №035-2008-1738-Р/2, встановлено, що погашення основної суми кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати позичальником щомісячних платежів. Під терміном «щомісячний платіж» сторони розуміють платіж, який складається із частини погашення основної суми кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитом за попередній платіжний період. У пункті5.2.5 кредитного договору істотним порушенням умов кредитного договору сторони домовилися вважати прострочення сплати чергового платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад двох місяців. Відповідно до пункту 1.2 договору поруки поручитель посвідчив, що йому добре відомі усі умови кредитного договору, та він погоджується з ними. Пунктом 5.8 договору поруки, поручитель підтвердив, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, відповідно до умов договору здійснив видачу кредитних коштів. Позичальник своїх зобов'язання за договором належним чином не виконувала, протягом дії кредитного договору несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувала залишок заборгованості по кредиту та відсоткам за користування, у зв'язку із чим утворилась заборгованість. З розрахунку, наданого банкомдо позовної заяви,вбачається, що у ОСОБА_1 за укладеним договором утворилася заборгованість, яка становить 28908,96 доларів США, та складається з:основної суми заборгованості у розмірі 25233,34 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 3545,25 доларів США, заборгованості по підвищеним відсоткам у розмірі 130,37 доларів США. Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що позичальник свій останній платіж сплатила 20 березня 2014 року, свій черговий платіж вона мала здійснити в останній робочий день, що передує 10 числа відповідного місяця, а тому з 10 травня 2014 року несплачена заборгованість вважається простроченною. Вважає, що банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором з 10 травня 2014 року) пред`явити вимоги до поручителя, однак банк звернувся до неї з позовомлише 05 травня 2015 року. Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Відповідно до пункту 4.2. договору поруки порука припиняється із припиненням всіх зобов`язань боржника за основним договором, що забезпечується такою порукою. Згідно зчастиноючетвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням. Строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може. Умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань за основним договором або до припинення всіх зобов`язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу (у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин) про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. У випадку не встановлення у договорі поруки строку у вигляді дати, місяця, року, застосовується положення частина четверта 4 статті 559 ЦК України і строк, передбачений цією статтею, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. У пункті 1.2 кредитного договору №053-2008-1738 від 28 травня 2008 року передбачена дата остаточного погашення всієї суми кредиту - 10 травня 2028 року включно. У пункті 2.4 кредитного договору зазначено, що погашення основної суми кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати позичальником щомісячних платежів. Датою погашення щомісячних платежів є останній робочій день, що передує «10» числу кожного місяця. Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично щомісячно, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Разом із тим, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо кредитор на підставі частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати. Судомпершої інстанції було вірно встановлено, що 07 листопада 2014 року позивач у зв`язку із виникненням заборгованості у позичальника, направив на адресу поручителя ОСОБА_1 вимогупро виконання зобов`язань відповідно до умов договору поруки, яку відповідач отримала 24 листопада 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У вказаній вимозі зазначалося, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визначається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги та банк буде вимушений стягнути всю суму кредиту в примусовому порядку. Таким чином, банк скористався своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України щодо дострокового повернення усієї суми кредиту, чим змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором з 10 травня 2028 року на 25 січня 2015 року. Враховуючи викладене, кінцевою датою припинення поруки є 25 липня 2015 року, банк звернувся до суду з данимпозовом 29 квітня 2015 року. Відповідно до положень ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, проте районним судом такі висновки суду касаційної інстанції не враховані. Верховний Суд скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказував на те, щосуди не звернули уваги, що право вимоги до поручителя за зобов`язаннями боржника є лише щодо платежів, після настання строку виконання яких не минуло шість місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), а тому суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував обставини справи, не перевірив наявність підстав для припинення поруки в частині щомісячних платежів, не перевірив, за який період нараховані відсотки. З`ясовуючи питання, припинення поруки в частині щомісячних платежів та за який період нараховані відсотки, на виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року, колегія суддів виходить з наступного. Представник позивача на виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року, надав до суду апеляційної інстанції розрахунок заборгованості за кредитним договором №053-2008-1738, згідно якого станом на 25 січня 2015 року у позичальника наявна заборгованість у розмірі 28266,99 доларів США, яка складається з: простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 526,48 доларів США; суми дострокового стягнення кредиту у розмірі 24706,86 доларів США; відсотків у розмірі 2946,76 доларів США; підвищених відсотків у розмірі 86,89 доларів США. Як вбачається з матеріалів справи, банк звернувся до суду з вказаним позовом 29 квітня 2015року. Таким чином, за шість місяців, що передували зверненню до суду з даним позовом, порука не може вважатися припиненою. Як і не може вважатися припиненою в частині вимог про дострокове стягнення тіла кредиту. Як вбачається з розрахунку заборгованості, у квітні 2014 року боржником вчинено останній платіж за договором кредиту, а відтак з10 травня 2014 року у боржника виникла заборгованість, а у банку право на пред'явлення вимоги до боржника та поручителя. З огляду на те, що банк вимоги до поручителя в межах шести місяців по кожному місячному платежу не пред`являв, колегія суддів вважає, що порука ОСОБА_1 в частині щомісячних платежів за період з 10 травня 2014 року по 28 жовтня 2014 року припинилася. Проте, порука ОСОБА_1 в частині стягнення відсотків та підвищених відсотків за шість місяців, що передували зверненню до суду з даним позовом, тобто з 29 жовтня 2014 року по 29 квітня 2015 року не є припиненою та вона також не припинилася в частині вимог про дострокове стягнення кредитних коштів. На наведене суд першої інстанції уваги не звернув, отже рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позову. Виходячи з вищевикладеного, стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» підлягає заборгованість за кредитним договором у розмірі 25650,90 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17 квітня 2015 року становить550105,51 грн. та складається з: 24706,86 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17 квітня 2015 року становить 529859,76 грн. - суми дострокового стягнення кредиту; 129,88 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17 квітня 2015 року становить 2785,39 грн. - суми простроченої заборгованості по кредиту; 805,60 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17 квітня 2015 року становить 17276,78 грн. - суми відсотків; 8,56 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17 квітня 2015 року становить 183,58 грн. - суми підвищених відсотків. Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням пропорційності задоволених вимог колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» судові витрати у розмірі 3303,22 грн., з ПАТ «Універсал Банк» на користь відповідача судові витрати в сумі 1227,74 грн. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», місцезнаходження: місто Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352 заборгованість за кредитним договором у розмірі 25650 доларів США 90 центів, що за курсом НБУ станом на 17 квітня 2015 року становить 550105 грн. 51 коп., яка складається з: 24706 доларів США86 центів,що за курсом НБУ станом на 17 квітня 2015 року становить 529859 грн. 76 коп. - суми дострокового стягнення кредиту; 129 доларів США88 центів,що за курсом НБУ станом на 17 квітня 2015 року становить 2785 грн. 39 коп. - суми простроченої заборгованості по кредиту; 805 доларів США 60 центів, що за курсом НБУ станом на 17 квітня 2015 року становить 17276 грн. 78 коп. - суми відсотків; 8 доларів США 56 центів, що за курсом НБУ станом на 17 квітня 2015 року становить 183 грн. 58 коп. - суми підвищених відсотків. В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» відмовити. Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору поруки припиненим - задовольнити частково. Визнати припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки №053-2008-1738-Р/2 від 28 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» в частині щомісячних платежів за період з 10 травня 2014 року по 28 жовтня 2014 року. Стягнути з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», місцезнаходження: місто Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352 судові витрати у розмірі 3303 грн. 22 коп. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», місцезнаходження: місто Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352 на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 1227 грн. 74 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 22 березня 2023 року. Головуючий: Судді: