Постанова 4814 № 644/9237/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 644/9237/21 Номер провадження 22-ц/814/2564/23Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О., за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Козирєва А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Козирєва А.В., на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення додаткових витрат на дитину, надання дозволу на виїзд дитини закордон УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; 01.10.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, відповідно до якого зазначала, що з 08.10.2010 по 06.08.2021 вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із січня 2020 року вони з донькою проживають окремо від відповідача та донька знаходиться повністю на її утриманні. Батько не несе відповідальності за дитину, повністю ігнорує її та її потреби: фінансові, моральні, емоційні. В зв`язку з чим просила стягнути з відповідача на її користь щомісячно аліменти в розмірі 5 000 грн з щорічною індексацією та зобов`язати відповідача постійно сплачувати додаткові фінансові витрати на здоров`я та гармонійний розвиток дитини. Дозволити їй не запитувати у відповідача усного, письмового, нотаріально-оформленого, чи іншого виду дозволів (за вимогою) на екскурсійні, навчальні, туристичні поїздки дитини, в межах країни, а також за її кордоном. 28.10.2021 позивач уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на її користь щомісячно аліменти на утримання доньки в розмірі 5 000 грн з щорічною індексацією. Витрати, понесені за придбання роликових ковзанів, шолому та захисного спорядження, покласти на відповідача. Надати їй дозвіл на виїзд з України громадянину, який не досягнув 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків, дозвіл на тимчасовий виїзд до Королівства Іспанії, Чеської Республіки, Республіки Польша, Об`єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), Арабської республіки Єгипет, Турецької Республіки, Республіки Кіпр, Грецької Республіки строком з 01.02.2022 по 01.02.2024. Судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 2 744 грн, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 01.10.2021 і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 одноразово додаткові витрати в розмірі 2 395,50 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 992,40 грн на користь держави. Рішення суду в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; Із вказаним рішенням в частині стягнення аліментів не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. В іншій частині рішення місцевого суду не оскаржується, а отже і не переглядається апеляційним судом. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 прохав рішення місцевого суду в частині стягнення аліментів в розмірі 2 744 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення аліментів в розмірі 1 500 грн щомісячно. Вказував, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що призначаючи до стягнення вказану суму аліментів щомісячно, місцевий суд не надав належної оцінки доводам та доказам щодо його матеріального стану; стягнення аліментів у такій сумі поставить його у скрутне матеріальне становище та позбавить засобів для власного існування. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Судом установлено, що з 08.10.2010 по 06.08.2021 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 24.05.2011 року, актовий запис № 1834. Відповідно до вказаного свідоцтва про народження батьком є відповідач у справі - ОСОБА_2 . Врахувавши те, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» з 1 липня 2022 року розмір прожиткового мінімуму на дітей віком від 6 до 18 років становить 2 744 гривень, місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів з відповідача підлягають задоволенню в розмірі 2 744 грн щомісячно в твердій грошовій сумі. Щодо стягнення додаткових витрат на дитину, місцевий суд виходив з наступного. Місцевим судом було встановлено, що позивачкою було придбано для дитини роликові ковзани, шолом та захисне спорядження на суму 4 791,00 грн, на підтвердження чого надано квитанцію від 08.09.2021. Враховуючи, що ковзани та спорядження були придбані для дитини, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню половина вартості вказаних роликових ковзанів, шолому та захисного спорядження в розмірі 2 395,50 грн. Крім того, відповідач не заперечував оплатити дані витрати на дитину. Щодо надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, місцевий суд зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виїзд дитини за кордон має тимчасовий характер та здійснюється в інтересах дитини: зокрема, не надано достовірних відомостей про конкретне місце проживання дитини за кордоном впродовж запланованого виїзду, про можливість забезпечення матеріальних та побутових потреб дитини в цей період, а також підтвердження забезпечення дитини проїзними квитками для повернення в Україну. Позивач не довела, що її прагнення виїхати за межі України обґрунтоване саме інтересами дитини, при цьому, відсутні гарантії того, що у випадку транскордонного переміщення дитини вона повернеться до України, та той із батьків, який проживає окремо, зможе встановлювати контакт з дитиною на регулярній основі. При цьому, позивачем не доведено належними доказами, що такий виїзд дитини буде відповідати її інтересам. Тому місцевий суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в оскаржуваній частині (стягнення аліментів), апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України) Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, сторони у справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки дитини, позивач та відповідач у справі, є працездатними, працевлаштованими особами. Як вбачається із довідки про доходи відповідача, ОСОБА_2 за період з грудня 2019 року по листопад 2021 року отримав заробітну плату в загальному розмірі 60 017 грн, а в період з квітня по вересень 2022 року заробітну плату не отримував, внаслідок призупинення трудових відносин у зв`язку із воєнним станом на території України. (а.с. 70, 91 ) З позовної заяви вбачається, що позивачка прохала стягнути аліменти в розмірі 5 000 грн щомісячно. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд призначив до стягнення з відповідача аліменти на утримання доньки в розмірі мінімального прожиткового для дитини відповідного віку у твердій грошовій сумі у сумі 2 744 грн щомісячно. Доводи апеляційної скарги про те, що вказаний розмір аліментів поставить відповідача, як платника аліментів, у скрутне матеріальне становище, жодними доказами у справі не підтверджено. Та обставина, що на даний час в Україні триває воєнний стан, не є підставою для визначення розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі менше, ніж встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Скаржником не надано жодних обґрунтувань та доказів на підтвердження факту, що стягнення аліментів у меншому розмірі буде достатнім матеріальним забезпеченням дитини та відповідати інтересам дитини. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Козирєва А.В. - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21 березня 2023 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді Т.В. Одринська О.О. Панченко