Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 345/5258/21

Справа № 345/5258/21 Провадження № 33/4808/249/23 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2023 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., ознайомившись з апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2021 року, ВСТАНОВИВ : Постановою судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2023року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір. 14 березня 2023 року ОСОБА_1 звертається з апеляційною скаргою на це судове рішення, де також просить про поновлення строку на апеляційне оскарження. Обґрунтовує клопотання тим, що прийнято 07 грудня 2021 року без повідомлення його про судове засідання та без його участі, про рішення йому стало відомо 03 березня 2023 року при її фактичному отриманні рекомендованим поштовим відправленням згідно поданої до суду заяви від 16 лютого 2023 року. Перевіривши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу в межах клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважаю, що у поновленні строку на апеляційне оскарження належить відмовити, апеляційну скаргу - повернути апелянту за таких підстав. За приписами ст. 294 КУпАП апеляційну скаргу на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Отже, нормами діючого законодавства чітко встановлено, що строк на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення, а з моменту винесення постанови. На обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, апелянт посилається лише на несвоєчасне отримання ним копії судового рішення, а саме 03 березня 2023 року, на підтвердження чого долучає копію заяви, копію поштового конверту, супровідний лист суду, копію постанови. В той же час, за правовим змістом зазначених КУпАП норм, строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений апелянту тільки виключно у разі, коли він пропущений з поважних причин, які об`єктивно позбавляли останнього реалізувати своє законне право на оскарження судового рішення. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції (а.с. 10). Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Звертаю увагу на те, що відомостей про обставини, які існували в період подання апеляційної скарги, та перешкодили здійснити апеляційне оскарження постанови, він не зазначає. Більш того, зміст апеляційної скарги та пред`явлених доказів не свідчить про те, що існували умови, які б унеможливлювали або створювали суттєві труднощі ОСОБА_1 в реалізації його прав. ОСОБА_1 вказує, що про прийняте рішення дізнався лише 03 березня 2023 року при отриманні рекомендованим поштовим відправленням згідно його заяви від 16 лютого 2023 року, однак строк на оскарження постанови судді обчислюється з дня винесення постанови згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП. При цьому, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 31 жовтня 2022 року (а.с. 25) з якої вбачається, що він дізнався 21 жовтня 2022 року про існування судового рішення, яким його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення та позбавлено права керувати транспортним засобом. Будь-яких інших підтверджених доказами доводів, які б дозволяли дійти обґрунтованого висновку про об`єктивні перешкоди здійснити апеляційне оскарження постанови до цього часу, ОСОБА_1 не наводить. За відсутності доказів існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість оскаржити постанову у встановлений законом строк особисто чи залучити для цього захисника, не залежали від волевиявлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та виникли протягом строку, який пропущено, не можливо дійти висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Звертаю увагу, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, доводи щодо законності, обґрунтованості оскарженого рішення не перевіряються, оскільки така оцінка може бути дана тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). У рішенні Європейського суду з прав людини справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (заява № 23436/03), суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Враховую, що необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України, так і судова практика Європейського суду з прав людини. Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип. Особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. З огляду на наведене, в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді належить відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту. Керуючись ст. 294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: Відмовити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2021 року. Апеляційну скаргу з додатками повернути апелянту - ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло