Постанова 4855 № 580/5332/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5332/22 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Ревва Е.Г. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Нива" Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року, суддя Гаращенко В.В., у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Державного підприємства "Дослідне господарство "Нива" Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,- В С Т А Н О В И В: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Нива" Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у сумі 52120,56 грн. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач, як платник збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якої призначено пенсії на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України зобов`язаний щомісячно відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на їх виплату та доставку. Розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій зазначається у розрахунках пенсійних витрат, які надаються позивачем відповідачеві щомісячно. В порушення вказаного обов`язку, відповідач не відшкодував позивачеві фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених його колишнім працівникам відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період з січня 2022 року по вересень 2022 року на загальну суму 52120,56 грн. Відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Дослідне господарство "Нива" Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. Доказів, які б свідчили про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін відповідач не надав, як не надав належних обгрунтувань зазначеної обставини. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно розрахунків за період з січня 2022 року по вересень 2022 року у позивача на обліку перебувають колишні працівники Державного підприємства «Дослідне господарство «Нива» Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України», пенсія яким призначена на пільгових умовах у відповідності до пункту «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Головне управління ПФУ в Черкаській області визначило розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, у зв`язку з виплатою та доставкою пенсій за період за січень 2022 року по вересень 2022 року у розмірі 52120,56 грн. Зазначені повідомлення про розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій направлені відповідачу. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон № 400/97) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Пунктом 1 статті 4 Закону № 400/97 встановлено ставку на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 п. 1 ст. 2 цього Закону. Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону №400/97). Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII. Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV було передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, встановленого Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. З огляду на викладене вище, вбачається, що відповідач, як платник збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію, зобов`язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій цьому працівнику. Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663. Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Пунктом 6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Згідно п. 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду України повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Отже, обов`язок страхувальника по відшкодуванню витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій визначений законом та виникає в підприємства незалежно від отримання самого розрахунку таких витрат, оскільки він визначає лише конкретний їх розмір до сплати щомісячно. Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Згідно з пунктом 1 статті 1 та абзацом четвертим пункту 1 статті 2 "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР для суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об`єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV. З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV зобов`язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону, вважаються внесками на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до частини 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Отже, колегія суддів вважає, що в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини 15 статті 106 України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не застосовуються. Аналогічна правова позиція вже була висловлена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 25.11.2015 року у справі №21-3122а15. Відповідачу були направлені та вручені повідомлення про розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (Список №2). Статтями 14, 15 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України. Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", частини 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV страхувальники зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Згідно зі ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку. Статтею 64 цього Закону України передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків. Отже, відповідач, як платник збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію, зобов`язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій цим працівникам. Із поданих до суду документів вбачається, що на обліку у позивача перебувають особи - колишні працівники відповідача, яким призначена пільгова пенсія відповідно до пунктів "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІ. Так, згідно розрахунку суми боргу, заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, в частині пенсій призначених відповідно до пунктів "б-з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за списком №2 за період з січня 2022 року по вересень 2022 року складає 52120,56 грн. При цьому, пенсійним органом направлені на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсії, призначених зазначеним пенсіонерам за вищевказаний період. У визначені терміни заборгованість Державним підприємством "Дослідне господарство "Нива" Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України" не сплачена. Доводи відповідача про ненадання йому статусу платника єдиного податку 4-ї групи з вини податкових органів, є безпідставними, оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а не вирішення спору про правомірність дій податкового органу. Відповідно до ст.23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 та ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, позивач має право вимагати стягнення з відповідача зазначеної заборгованості в судовому порядку. Таким чином, оскільки за період з січня 2022 року по вересень 2022 року відповідач відповідного статусу не набув, тому не звільняється від сплати відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, суд першоїх інстанції прийняв обгрунтоване та законне рішення про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Нива» Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській заборгованості в сумі 52120,56 грн. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Нива" Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г.