Постанова 4816 № 592/5337/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2023 року м.Суми Справа №592/5337/22 Номер провадження 22-ц/816/235/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 жовтня 2022 року, ухвалене в складі судді Фоменко І.М., - встановив: В серпні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кузнєцова А.С. звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 24.09.2018 по 01.07.2022 у розмірі 29 921,60 грн та половину понесених додаткових витрат на навчання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з їх навчанням у розмірі 41 830 грн. Свої вимоги мотивувала тим, що вона з 21.02.2004 перебувала у шлюбі з відповідачем, який рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.07.2014 було розірвано. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ковпаківським районним судом м. Суми 26 жовтня 2018 року було видано судовий наказ у справі № 592/14024/18, яким стягнуто з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання синів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 27.09.2018 та аліменти стягувати їхній матері ОСОБА_1 . Проте, аліменти відповідач сплачував періодично, відповідно до довідки Ковпаківського відділу державної виконавчої служби від 01.07.2022 № 33919, розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 29 921,60 грн. Відповідно до розрахунку позивача з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 29 961,60 грн. Також зазначає, що нею були понесені додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, оскільки спрямовані на розвиток здібностей дітей (їх навчання та здобуття освіти), в тому числі, і витрати, пов`язані з оплатою підготовчих курсів до вступу до Сумського коледжу харчової промисловості НУХТ, а тому, оскільки на момент понесення нею додаткових витрат діти були неповнолітніми, вважає, що з відповідача підлягає стягненню половина понесених нею витрат на навчання дітей у розмірі 41 830 грн = (1100 грн (вартість підготовчих курсів до вступу ОСОБА_5 ) +1100 грн (вартість підготовчих курсів до вступу ОСОБА_6 ) + 40 730 грн (вартість навчання у коледжі Дмитра) + 40 730 грн (вартість навчання у коледжі Олександра) /2. Посилаючись на вказані обставини просить позов задовольнити. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 24.09.2018 року по 01.07.2022 року в розмірі 29 921 грн 60 коп. та половину додаткових витрат на навчання дітей в розмірі 41 830 грн, а всього 71 751 грн 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1984 грн 80 коп. судового збору за дві позовні вимоги. Ухвалюючи рішення про задоволення позову в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи зі встановлених обставин, оскільки відповідач ухилявся від виконання покладеного на нього обов`язку щодо утримання дітей шляхом сплати аліментів на користь ОСОБА_1 внаслідок чого утворилася заборгованість, вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів за період з 24.09.2018 по 01.07.2022 в розмірі 29 921,60 грн, виходячи з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, який здійснений з урахуванням проведених виплат, відповідає правилу обрахування, закріпленому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц та не був спростований відповідачем. Крім того, вказав, що факт понесення ОСОБА_1 додаткових витрат на дітей у зв`язку з їх навчанням підтверджується матеріалами справи, а тому вважав за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача половину витрат, понесених ОСОБА_1 на навчання спільних дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 41 830 грн. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 половини додаткових витрат на навчання дітей в розмірі 41 830 грн, просить скасувати рішення суду в цій частині. Апеляційна скарга мотивована тим, що в розумінні ст. 185 СК України навчання дітей з метою здобуття професійної освіти не належить до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат. Скаржник посилається на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 24.02.2016 по справі № 6-1296цс15, від 13.09.2017 у справі № 6-1489цс17 та в постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19 (провадження № 61-19103св19). Крім того, зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання синів, навчальний заклад було обрано позивачем на власний розсуд, без погодження із відповідачем. Позивачем не доведено наявність обставин, які б зумовили необхідність платного навчання дитини при наявності можливості безкоштовного навчання в державних закладах освіти, вона не навела мотивів вибору освітнього закладу, що зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини. Наголошує на тому, що судом не було взято до уваги матеріальний стан відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Кузнєцов А.С., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. Зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач не зазначив жодної підстави для скасування судового рішення, фактично він висловлює особисту незгоду з вірним по суті рішенням. Звертає увагу на постанову Верховного Суду у справі № 640/15771/19 від 12 січня 2022 року, відповідно до якої надання послуг із організації вступу до вищих начальних закладів для здобуття професійної освіти, вступ до навчального накладу є тими особливими обставинами, що яких передбачено стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини відповідно до положень ст. 185 СК України. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргапідлягає задоволенню. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Рішення суду в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається. Як вбачається з матеріалів цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 21.02.2004 по 18.07.2014 сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 11). Від шлюбу мають дітей синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12). 26.10.2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми видано судовий наказ по справі №592/14024/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ними повноліття, починаючи стягнення з 24.09.2018. Як вбачається з Довідки Ковпаківського ВДВС у м. Суми ПН-СХ МРУМЮ (м. Суми) та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, на виконанні у Відділі з 07.02.2019 року перебуває виконавче провадження з примусового виконання вище вказаного судового наказу по справі №592/14024/18, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми 26.10.2018 року. ОСОБА_2 аліменти сплачує не вчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого за період з 24.09.2018 по 01.07.2022 виникла заборгованість в розмірі 29921,60 грн (а.с.25-26). 14.11.2018 року між Сумським коледжем харчової промисловості НУХТ, в особі директора Барилюка Ю.А., та ОСОБА_1 , в інтересах сина ОСОБА_3 (слухача), було укладено Договір про надання додаткових освітніх послуг №41, предметом якого є підготовчі курси з вступу до коледжу терміном навчання 6 місяців. На виконання п. 4.2 Договору позивачем сплачено 1100,00 грн (а.с.16; 27). Крім того, 04.12.2018 між Сумським коледжем харчової промисловості НУХТ, в особі директора Барилюка Ю.А., та ОСОБА_1 , в інтересах сина ОСОБА_4 (слухача), було укладено Договір про надання додаткових освітніх послуг №53, предметом якого є підготовчі курси з вступу до коледжу терміном навчання 6 місяців. На виконання п. 4.2 Договору позивачем сплачено 1100,00 грн (а.с.16; 19). 02.08.2019 між Сумським коледжем харчової промисловості НУХТ, в особі директора Барилюка Ю.А., та ОСОБА_3 , укладено Договір про надання освітніх послуг №28-19, згідно умов якого Виконавець взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів Замовника здійснити надання ОСОБА_3 освітньої послуги із здобуття вищої освіти за денною формою навчання, спеціальність «241 Готельно-ресторанна справа», у період з 01.09.2019 року по 30.06.2022 року (а.с.27 на зв. -29). Додатковою угодою №1/2019 від 08.09.2022 до Договору про надання освітніх послуг №28-19 від 02.08.2019 визначено вартість освітньої послуги (а.с.29). За навчання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем було сплачено 40730,00 грн, що підтверджується копіями квитанцій, наявними у матеріалах справи (а.с.22-24). 02.08.2019 між Сумським коледжем харчової промисловості НУХТ, в особі директора Барилюка Ю.А., та ОСОБА_1 , укладено Договір про надання освітніх послуг №29-19, згідно умов якого Виконавець взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів Замовника здійснити надання ОСОБА_4 освітньої послуги із здобуття вищої освіти за денною формою навчання, спеціальність «123 Комп`ютерна інженерія», у період з 01.09.2019 по 30.06.2023 (а.с.19-21). Додатковою угодою №1/2019 від 08.09.2020 року до Договору про надання освітніх послуг №29-19 від 02.08.2019 визначено вартість освітньої послуги (а.с.21). За навчання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем було сплачено 40730,00 грн., що підтверджується копіями квитанцій (а.с.15-16). Загальна сума витрат на підготовчі курси та навчання дітей складає 83660,00 грн. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення додаткових витрат на дітей. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-III (далі СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. За змістом статті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (частина перша статті 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається у цій статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення. У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК Українивиходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що особливі обставини, яких стосується стаття 185 СК України, можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Виходячи з встановлених обставин справи, що є предметом апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що в даній справі витрати на підготовчі курси для вступу до навчального закладу та на навчання дітей з метою здобуття професійної освіти не є додатковими витратами у розумінні ст. 185 СК України, оскільки пов`язані із отриманням дітьми неповної вищої освіти. Судом першої інстанції було невірно зроблено висновок щодо характеру понесених витрат. Навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року (справа № 336/1488/19). У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Кузнєцов А.С. посилається на постанову Верховного Суду у справі № 640/15771/19 від 12 січня 2022 року, проте, колегія суддів зауважує, що правовідносини у справі, рішення, в якій переглядається, та у справі № 640/15771/19 не є аналогічними, оскільки у справі № 640/15771/19 ставилося питання не про стягнення витрат на навчання, а витрат, пов`язаних з оплатою за надання інформаційних, консультаційних та організаційних послуг щодо підготовки вступу дитини до навчального закладу міжнародного рівня. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчили про потребу здобуття дітьми професії саме харчової промисловості з метою розвитку їх здібностей. Суд першої інстанції наведеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині. Отже рішення суду на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині стягнення додаткових витрат на дітей підлягає скасуванню у зв`язку з чим в другому абзаці резолютивної частини рішення необхідно виключити слова «та половину додаткових витрат на навчання дітей в розмірі 41830 грн, а всього 71751 грн 60 коп.» та доповнити новим абзацом «У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей відмовити». На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат. Зокрема, у зв`язку з частковим задоволенням позову ОСОБА_1 на підставі ч. 2 с. 141 ЦПК України, ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 2500 грн. Також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 992 грн 40 коп. На підставі частин 6, 10, 13 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з присудженням з відповідача на користь держави 992,40 грн і у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, апеляційний суд застосовує взаємозалік, а тому ОСОБА_2 слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1984 грн 80 (2977 грн 20 коп. 992 грн 40 коп.). Згідно п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України вказана справа є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3,4; 381-382; 389 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 жовтня 2022 року в оскаржуваній частині скасувати. Виключити з абзацу другого резолютивної частини рішення слова «та половину додаткових витрат на навчання дітей в розмірі 41830 грн, а всього 71751 грн 60 коп.». Доповнити резолютивну частину рішення новим абзацом наступного змісту: У задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей відмовити. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 жовтня 2022 року змінити в частині розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 гривень 00 копійок. Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1984 гривні 80 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - С. С. Ткачук Судді: О. Ю. Кононенко В. І. Криворотенко