Постанова 4813 № 521/2993/13-ц

Номер провадження: 22-ц/813/2323/23 Справа № 521/2993/13-ц Головуючий у першій інстанції Роїк Д. Я. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.02.2023 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П. за участю секретаря: Дубрянської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності, виділення частки та стягнення компенсації, на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Роїк Д.Я. 20 жовтня 2021 року у м. Одеса, встановила: У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, що складається із 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки № НОМЕР_1 , розташованої на території Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровський Одеської області у СТ «Кинаповець». Іншими спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, в якому, посилаючись на положення ст. 364 ЦК України, просила виділити їй в натурі 1/3 частину вищевказаної земельної ділянки та визнати за нею право власності на 1/3 частини цієї земельної ділянки із присвоєнням нової адреси, а також виділити належні їй 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію вартості цієї частини. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому, посилаючись на положення ст. 364 ЦК України, просив виділити йому в натурі та визнати за ним право власності на 1/3 частину вказаної вище земельної ділянки з присвоєнням нової адреси, а також виділити належну йому 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію вартості цієї частини. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року у частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності, виділення частки та стягнення компенсації скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до Малиновського районного суду м. Одеси. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що апелянт не отримував повістки про судовий розгляд справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, 03 червня 2020 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду першої інстанції після повернення судової справи на новий розгляд в частині первісного позову в результаті перегляду справи в касаційному порядку. 04 червня 2020 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси справу було прийнято до провадження суддею та призначено підготовче судове засідання на 11 серпня 2020 року. В подальшому, підготовче судове засідання неодноразово переносилося на 03 листопада 2020 року, 22 грудня 2020 року, 03 лютого 2021 року, 03 березня 2021 року, 19 квітня 2021 року, 07 червня 2021 року, 03 серпня 2021 року у зв`язку із неявкою представника позивача за первісним позовом. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2021 року, у зв`язку із спливом строків підготовчого провадження та з метою ефективного розгляду справи, було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи на 16 вересня 2021 року о 13 годині 00 хвилин. Крім того, вказаною ухвалою додатково повідомлено сторони про можливість отримати інформацію щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки суду: http://ml.od.court.gov.ua/sud1519/gromadyanam/csz/ Представник позивача Герасіна В.О. за довіреністю - ОСОБА_5 , про час та дату судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить її підпис на довідковому аркуші, який міститься яв матеріалах справи. Однак в судове засідання, призначене на 16 вересня 2021 року, представник позивача за первісним позовом не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями. Слухання справи було відкладено на 20 жовтня 2021 року. У судове засідання, призначене на 20 жовтня 2021 року, представник позивача за первісним позовом знову не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду позивач та його представники повідомлені належним чином рекомендованим поштовим повідомленням. Повідомлення позивача про дату та час судового розгляду здійснювалося судом першої інстанції за адресою, вказаною останнім у заяві, зареєстрованій в канцелярії суду вхідний номер 42398 від 06 жовтня 2020 року, а також за адресами обох його представників. Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належним йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків проте, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»; рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»). Згідно із частинами першої та другою ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. За правилами п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956св22). Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Згідно з вимогами ЦПК України, суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20), від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17 (провадження № 61-19391св21), від 12 серпня 2022 року у справі № 686/32906/19 (провадження № 61-5093св22). На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 про припинення права власності, виділення частки та стягнення компенсації, підлягав залишенню без розгляду, оскільки позивач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з`явився в судове засідання, не скористався правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності, що свідчить про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України, для залишення позовної заяви без розгляду. Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що апелянт не отримував повістки про судовий розгляд справи, оскільки про судові засідання, призначені на вказані дати належним чином був повідомлений представник позивача, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень та відповідними заяви про відкладення розгляду справи. Частиною п`ятою ст. 130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2021 року у справі № 524/3347/18 (провадження № 61-641св21), від 26 квітня 2022 року у справі № 522/4104/16-ц (провадження № 61-4123св21) та від 04 травня 2022 року у справі № 398/457/20 (провадження № 61-1603св22). Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2021 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає. Крім того, оскільки ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2022 року було ухвалено відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2021 року у розмірі 454,00 грн., до ухвалення судового рішення у справі, то колегія суддів доходить до висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 на користь держави суми судового збору у розмірі 454,00 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 16 березня 2023 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе