Постанова Одеський апеляційний суд № 752/8869/19

Номер провадження: 22-ц/813/2884/23 Справа № 752/8869/19 Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.03.2023 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Дубрянської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 про усунення перешкод в спілкуванні неповнорідних брата і сестри та встановлення способів спілкування неповнорідних брата і сестри, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Дяченко В.Г. 07 листопада 2019 року у м. Одеса, - встановила: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 про усунення перешкод в спілкуванні неповнорідних брата і сестри та встановлення способів спілкування неповнорідних брата і сестри (т. 1 а.с. 1-10). В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що малолітні, неповнорідні брат та сестра ОСОБА_4 та ОСОБА_4 не проживають разом та мають право на спілкування (ст.259 СК України). Сторони по справі зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню. Позивач виконує всі необхідні з його сторони обов`язки по налагодженню спілкування дітей, однак, відповідач навмисно руйнує сімейні зв`язки брата та сестри. Не надає дочці інформацію про брата, а брату не надає інформацію про сестру, не надає можливості сестрі бачитись з братом, а брату бачитись з сестрою та спілкуватись між собою як очно, так і іншими засобами комунікації (телефонний чи інтернет зв`язок). З урахуванням змін до позовних вимог позивач просив суд: зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в спілкуванні, зустрічах (побаченнях) малолітнього ОСОБА_4 з малолітньою ОСОБА_4 ; визначити ОСОБА_4 наступний спосіб спілкування, зустрічі (побачень) з малолітньою ОСОБА_4 , а саме: - особисті зустрічі (побачення) кожного першого та третього вівторка місяця з 17 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин, та кожної першої та третьої суботи місяця з 12 годин 00 хвилин до 15 години 00 хвилин, та кожного другого та четвертого понеділка місяця з 17 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин поблизу місця проживання в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності ОСОБА_1 без присутності матері - ОСОБА_2 та/або інших представників, членів сім`ї дитини - зі сторони матері дитини, до досягнення малолітньою ОСОБА_4 десятирічного віку; визначити наступний порядок виконання рішення суду: - зобов`язати ОСОБА_2 забезпечувати побачення ОСОБА_4 з малолітньою ОСОБА_4 кожного першого та третього вівторка місяця з 17 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин, та кожної першої та третьої суботи місяця з 12 годин 00 хвилин до 15 години 00 хвилин, та кожного другого та четвертого понеділка місяця з 17 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин, поблизу місця проживання дитини в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля за адресою: АДРЕСА_1 , до досягнення дитиною десятирічного віку (т. 1 а.с. 167-170). Ухвалою Голосіївського районного суду м. Одеси від 30 травня 2019 року передано справу №752/8869/19 до Суворовського районного суду м. Одеси (т. 1 а.с.. 30-31). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (т. 2 а.с. 12-14). Постановою Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року залишено без змін (т. 2 а.с. 158-161). Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 та малолітньої доньки ОСОБА_4 було задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 225-230). Скасовуючи постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року, Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 та малолітньої доньки ОСОБА_4 , із двох взаємовиключних підстав. Так, апеляційний суд не дослідив належним чином факт наявності/відсутності дій відповідача, які свідчили б про створення нею перешкод у спілкуванні неповнорідних брата та сестри, встановлення якого є першочерговим завданням суду у цій справі, оскільки недоведеність цього факту позивачем є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові. Згідно положень ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 2 а.с. 29-35). На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що у нормі ч.4 ст.259 СК України законодавець чітко передбачив, що право братів та сестер на спілкування ніяк не пов`язано з їх місцем проживання. Таким чином у разі, якщо неповнорідні брат та сестра проживають у різних місцях (містах, областях і навіть державах), їх батьки зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування судом норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 і ОСОБА_5 . Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 03 грудня 2014 року до 17 травня 2018 року. Згідно розпорядження Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації від 23 лютого 2018 року № 124 було визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_2 . Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13 квітня 2018 року і дотепер зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 21 червня 2019 року № 474, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 . У протоколі психоконсультаційного дослідження дитини від 19 жовтня 2018 року зазначено, що з поведінки дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається наявність психологічної травми, при розмові про батька, дитина стає настороженою, підходить і притуляється до мами, тривожиться і шукає у неї захисту. Рекомендовано, крім іншого, обмежити спілкування з людьми, які дестабілізують дитину. У протоколі психоконсультаційного дослідження дитини від 09 листопада 2018 року вказано, що, зі слів дитини, вона сильно налякана поведінкою батька (тато бив маму), під час гри дитина постійно озирається, чи мама поруч; якщо мама відходить, то дитина тривожиться і біжить до неї (сепараційна тривога). Присутній страх втрати мами. Мама на цей час є стабілізатором для дівчинки. Висновком експертів Бюро психологічних досліджень Журавльової М. О. від 26 липня 2019 року № 23/19, крім іншого, рекомендовано для забезпечення найліпших інтересів дитини ОСОБА_4 припинити зустрічі із батьком. З відповіді Генеральної прокуратури України від 02 лютого 2019 року встановлено відсутність кримінальних проваджень, в яких містяться відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності як підозрюваного, обвинуваченого. Згідно висновку фахівця за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_1 від 26 грудня 2018 року психотип ОСОБА_1 не є таким, що вказує на здатність до систематичного фізичного, психологічного, емоційного насильства, жорстокого поводження з дітьми. У поясненнях, наданих в судовому засіданні Одеському апеляційному суду 07 березня 2023 року, третя особа ОСОБА_5 - мати ОСОБА_6 , зазначила, що неповнорідну сестру Єлизавету, яка проживає з відповідачкою, окремо від позивача, ОСОБА_7 давно бачив, кілька разів та не виявляв бажання спілкуватися з нею та підтримувати будь-які стосунки. За час проживання зі ОСОБА_5 . Єгор ніколи не згадував про сестру ОСОБА_8 і не виявляв бажання знову її побачити та спілкуватися. Також третя особа зазначила, що ОСОБА_2 ніколи не створювала Єгору перешкоди у спілкуванні з сестрою ОСОБА_8 , з якою у сина ОСОБА_5 відсутні будь-які стосунки. ОСОБА_2 не порушувала і не порушує права ОСОБА_9 , і навпаки, його права порушує саме позивач, зловживаючи своїми батьківськими правами, використовуючи дитину для маніпуляції у справах з колишньою дружиною. Також колегія суддів приймає до уваги, що у грудні 2020 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_4 також звертався до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні неповнорідних брата і сестри та встановлення способів їх спілкування (цивільна справа № 523/19109/20). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 травня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 523/19109/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_4 було залишено без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 травня 2022 року залишено без змін. Вирішуючи спір, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій виходили із того, що позивачем не надано доказів та підтвердження створення відповідачем перешкод у вільному спілкуванні неповнорідних брата та сестри, а також доказів на підтвердження того, що діти проживали однією сім`єю, тому, з урахуванням відсутності усталених контактів і прихильності між дітьми, суди дійшли висновку про те, що примусові зустрічі дітей не відповідають принципам якнайкращого забезпечення інтересів дітей. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, ОСОБА_1 також посилався на той факт, що ОСОБА_2 створює перешкоди в спілкуванні, зустрічах (побаченнях) малолітнього ОСОБА_4 з малолітньою ОСОБА_4 , не надає дочці інформацію про брата, а брату не надає інформацію про сестру, не надає можливості сестрі бачитись з братом, а брату бачитись з сестрою та спілкуватись між собою як очно, так і іншими засобами комунікації (телефонний чи інтернет зв`язок). Надаючи правову оцінку вказаним доводам ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. У принципі 2 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. У відповідності до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини. Відповідно до частин першої-третьої статті 259 СК України права та обов`язки, встановлені законом для братів та сестер, мають рідні (повнорідні, неповнорідні) брати та сестри. Брати та сестри, зокрема ті, які не проживають разом, мають право на спілкування. Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78). Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Згідно ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу того, що відповідач ОСОБА_2 здійснює перешкоди у спілкуванні між собою як очно, так і іншими засобами комунікації, дітей ОСОБА_4 з ОСОБА_4 . Крім того, позивачем не конкретизовано, яку саме інформацію ОСОБА_2 не надає дочці про брата, а та яку інформацію не надає брату про сестру, а також не надано доказів того, що цю інформацію має надати саме відповідачка. Аналогічно безпідставними та такими, що не підтвердженими жодним доказом, є доводи позовної заяви ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не надає можливості сестрі бачитись з братом, а брату бачитись з сестрою, враховуючи також факт проживання ОСОБА_4 у Дніпропетровській області, а ОСОБА_4 - у м. Одеса. Обставини щодо відсутності доказів перешкоджання ОСОБА_2 у спілкуванні ОСОБА_4 з ОСОБА_4 підтверджені також поясненнями ОСОБА_5 , яка зазначала, що відповідач ніколи не створювала дітям перешкоди у спілкуванні. Апеляційна скарга, подана ОСОБА_1 , аналогічно не містить жодного належного письмового доказу на підтвердження створення ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні неповнорідних брата та сестри Таким чином, необґрунтованими є вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в спілкуванні дітей, оскільки на підтвердження наявності перешкод позивач не надав жодного доказу. Колегія суддів також враховує, що з позовної заяви, наявних у матеріалах справи доказів, а також з матеріалів інших справ, сторонами яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що між сторонами існують стійкі неприязні відносини та тривалий конфлікт, а тому звертає увагу ОСОБА_1 на недопустимість втягування неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_4 у конфліктні відносини із відповідачкою, оскільки вказане суперечить права та інтересам дітей, завдає їм шкоду, а також є зловживанням батьківськими правами. Колегія суддів, встановивши належним чином факт відсутності дій ОСОБА_2 , які б свідчили про створення останньою перешкод у спілкуванні неповнорідних брата та сестри, встановлення якого є першочерговим завданням суду у цій справі, доходить до висновку про недоведеність цього факту позивачем, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові ОСОБА_1 . Суд першої інстанції, також дійшовши вірного висновку про відсутність створення ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні неповнорідних брата та сестри, необґрунтовано зазначив у оскаржуваному судовому рішенні про те, що запропонований ОСОБА_1 спосіб (порядок) спілкування неповнорідних малолітніх сестри і брата через незручне місце побачень дітей, яке віддалене від місць їх проживання, суперечить інтересам малолітньої ОСОБА_4 , тобто, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 з двох взаємовиключних підстав. При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції частково неправильно застосував норми процесуального права, у зв`язку із чим рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року підлягає зміні, із викладенням його мотивувальної частини у редакції цієї постанови. В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 6, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року змінити, викласти його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частин судове рішення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 16 березня 2023 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе