Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/7045/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2997/23 Справа № 205/7045/21 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Биліна Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Биліни Т.І., суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 вересня 2022 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: У серпні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 30 травня 2005 року між ними та ОСОБА_1 укладено кредитний договір DNL0GB03204919, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 69.171 дол. США на термін до 26 травня 2025 року, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. У забезпечення зобов`язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно якого останній несе солідарну відповідальність з ОСОБА_1 за виконання договору. Банк зобов`язання за кредитним договором виконав, а саме надав ОСОБА_1 кошти в розмірі 69.171 дол. США. Однак, ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала, погашення в установлені договором строки та розмір не здійснювала. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка за період з 19 березня 2018 року по 19 березня 2021 року становить 5.277,90 дол. США та складається з 5.277,90 дол. США - 3 відсотків річних від простроченої суми. Банком направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань, однак, вимога залишена без задоволення. На підставі викладеного Банк просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № DNL0GB03204919 за період з 19 березня 2018 року по 19 березня 2021 року в розмірі 5.277,90 дол. США, що за курсом 27,68 відповідно до службового розпорядження НБУ від 19 березня 2021 року складає 146.092,27 грн. Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 вересня 2022 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позичальник здійснив останній платіж за Договором 09 квітня 2010 року, а тому Банк має право на стягнення 3 % річних у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України. Зазначали, що з приводу нечитаємої копії договору суд першої інстанції позовну заяву без руху не залишав, тому у Банка не було необхідності повторно надавати до суду копію кредитного договору (а.с.85-88). Відповідачі своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України не скористались. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 146.092,27 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено, що 30 травня 2005 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір DNL0GB03204919. Також 30 травня 2005 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки DNL0GB03204919, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 30 травня 2005 року № DNL0GB03204919, згідно якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 57.400 дол.США, а боржник повинен виконати зобов`язання з повернення кредиту, наданого у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в сумі 57.400 дол.США у строк до 26 травня 2025 року включно, сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % за місяць на суму залишку заборгованості по кредиту та щомісячну комісію 0,14 % (а.с.11). Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_2 відповідає перед Банком за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, як солідарні боржники. Банком 06 квітня 2021 року направлено відповідачам повідомлення, у яких повідомлено, що у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором прострочена заборгованість складає 722 851,48 дол.США, з яких 58 589,88 дол.США заборгованість за кредитом, 141 218 дол.США заборгованість по процентам за користування кредитом, 241,08 дол.США заборгованість по комісії, 522 802,27 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Також в зазначеному повідомлені вказано, що відповідачі мають погасити прострочену заборгованість у термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, а в разі несплати простроченої заборгованості у вищевказаний строк Банк вимагає повернути суму кредиту в повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції (а.с.6-8). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог. Позовна заява не містить жодного правового обґрунтування нарахування 3 відсотків річних, а з наданих доказів право на їх нарахування не вбачається. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п. 91 постанови від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа №14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц) також міститься правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, враховуючи зазначені вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду та норми закону, позивач вправі вимагати від боржника сплати 3 процентів річних від простроченої суми у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За частинами 1,2,4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України). Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У позові Банк просить стягнути з відповідачів 3 відсотки річних від простроченої суми, які складають 5 277,90 дол. США, на нараховані відповідно до наданого розрахунку 3 відсотків річних на суму основної заборгованості за договором в розмірі 58 589,88 дол.США (а.с.4) за період з 19 березня 2018 року до 19 березня 2021 року. Доказів того, що банк звертався до відповідачів з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2005 року № DNL0GB03204919 позивачем не надано. Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України). До поручителя ? протягом шести місяців, якщо закінчення строку поруки не встановлено самим договором (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. На підтвердження своїх вимог позивач надав: копію кредитного договору, яка є нечитаємою, копію договору поруки, повідомлення (датовані 31 березня 2021 року, які не містять підпису та доказів їх отримання позичальником та/або поручителем (а.с.6,7) копії їх паспортів та ідентифікаційних кодів, відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копію банківської ліцензії виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, першу та другу сторінки статуту Банку. Однак, зазначені докази у своїй сукупності не підтверджують наявність заборгованості ОСОБА_1 перед Банком у розмірі 58 589,88 дол.США, а також не доводять права нарахування Банком на вказану суму 3 відсотків річних саме за період з 19 березня 2018 року до 19 березня 2021 року. Також, як вбачається з копії договору поруки, Банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит в розмірі 57 400 дол. США, тому вказана у розрахунку (а.с.4) сума основного боргу за кредитом у розмірі 58 589,88 дол. США суперечить наданим доказам. При цьому, сама позовна заява не містить жодного правового обґрунтування нарахування 3 відсотків річних, а з наданих доказів право на їх нарахування не вбачається. Договір страхування майна №DNL0GB0320491905 від 30 травня 2005 року, Договір особистого страхування №DNL0GKP1616 від 30 травня 2005 року, Кредитний договір №DNL0GB03204919 від 30 травня 2005 року, Виписка за рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 31 травня 2005 року по 04 січня 2023 року долучені до апеляційної скарги (а.с.90-91,92-97,98-100,101-103) не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів з огляду на наступне. У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17 (провадження №61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18). Надаючи відповідний доказ суду апеляційної інстанції без попереднього його надання для оцінки судом першої інстанції, апелянт поважність причин неподання до суду першої інстанції вказаного доказу не зазначає, в той же час колегія суддів зауважує, що цивільне процесуальне судочинство здійснюється, зокрема, на основі принципів змагальності та диспозитивності, що знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом або витребування відповідних доказів у сторін, які в силу вимог процесуального закону повинні самостійно довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, зокрема шляхом подання відповідних доказів, в той час як суд тільки оцінює надані сторонами матеріали. Таким чином, враховуючи ненаведення апелянтом поважності причин неподання відповідного доказу до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 367 ЦПК України. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості позову, не можуть бути прийняті до уваги у зв`язку з їх недоведеністю. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.І. Биліна Судді: С.А. Зайцева Ж.І. Максюта