Постанова Київський апеляційний суд № 362/4878/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: 362/4878/20 номер апеляційного провадження: 22-ц/824/11102/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 грудня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Білич І.М. суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А. при секретарі Довгополій А.В. за участі: представника відповідача - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., у цивільній справі №362/4878/2020 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,- в с т а н о в и л а: У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому просила зобов`язати відповідача провести роботи по відновленню належної їй земельної ділянки до первісного стану згідно цільового призначення, шляхом негайного вивезення існуючого на ній будівельного сміття та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що вона проживає в селі Застугна Васильківського району Київської області. Відповідач, який є власником розташованої неподалік земельної ділянки площею 0,6767 га, кадастровий номер 3221482800:06:001:0011, 04 вересня 2020 року здійснив викид будівельного сміття на своїй ділянці. Факт вивантаження сміття (залишки твердих будівельних відходів, у тому числі бетон та цегла) вона фіксувала на свій телефон. На наступний день приїхав власник земельної ділянки (відповідач) і повідомив обуреній громаді села, що саме він ініціював скидання будівельного сміття. Виникла сварка, через цинічне небажання відповідача дотримуватись норм земельного та екологічного законодавства. Безвідповідальність та зухвалість з якою відповідач поводив себе викликали у неї стрес та почуття пригніченості. З огляду на те, що земельна ділянка відноситься до категорії сільськогосподарських земель, а жодних спеціальних дозволів на облаштування звалища відходів та зміни цільового призначення ділянки не мали місце - належним та ефективним способом захисту порушених прав є відновлення стану земельної ділянки до попереднього. Крім того, такою зухвалою поведінкою відповідача їй було спричинено моральну шкоду. Яка виразилася у стресовому стані під час подій 4 вересня 2020 року та безсонними ночами з прийомом заспокійливих медичних препаратів протягом трьох днів. Додаткова моральна шкода також полягає у тому, що будівельне сміття продовжує перебувати на лугу, і щоразу прямуючи до лісу на прогулянку позивач вимушена проходити вздовж звалища. Враховуючи викладене позивач звернулася до суду з даним позовом який просила задовольнити в повному обсязі. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2021 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 відновити первісний стан земельної ділянки площею 0,6767 га, кадастровий номер 3221482800:06:001:0011, що розташована на території Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області, шляхом вивезення з неї будівельного сміття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 30 181,60 грн. у відшкодування судових витрат. Повернуто ОСОБА_3 надміру сплачену суму судового збору в розмірі 1 261, 20 грн. Не погоджуючись з рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, просив рішення суду першої інстанції скасувати, постановивши нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки вказана категорія справ не може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав в ній викладених, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Інші учасники справи повторно в судове засідання суду не з`явилися, будучи при цьому належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності осіб що не з`явилися в силу вимог визначених положеннями ст. 372 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно з інформацією Державного земельного кадастру від 10 вересня 2020 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1697 га, кадастровий номер 3221482801:01:012:0019, для ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації Державного земельного кадастру від 10 вересня 2020 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,6767 га, кадастровий номер 3221482800:06:001:0011, для ведення особистого селянського господарства, категорія - землі сільськогосподарського призначення, що розташована на території Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області. Звертаючись до суду з позовною заявою, ОСОБА_3 вказувала, що вона постійно проживає у власному будинку в селі Застугна Васильківського району Київської області. Вказану земельну ділянку обрала через чисту екологію, свіже повітря та красиву природу, близькість лісу та водойми. 04 вересня 2020 року, під час прогулянки до лісу, виявила, що на земельній ділянці відповідача було здійснено викид будівельного сміття. На наступний день, на місце події, де зібралася обурена громада села, приїхав власник земельної ділянки, який повідомив, що організував скидання будівельного сміття так як є законним власником земельної ділянки. З огляду на те, що земельна ділянка відноситься до категорії сільськогосподарських земель, а жодних спеціалізованих дозволів на облаштування звалища відходів та зміни цільового призначення ділянки не мали місце, вважала, що належним та ефективним способом захисту порушених прав є відновлення стану земельної ділянки до попереднього. Окрім того, вважала, що такими протиправними діями їй було завдано моральної шкоди, яку оцінила в 20 000 грн. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з їх доведеності, посилаючись, зокрема, на норми земельного та екологічного законодавства в частині того, що належна відповідачу земельна ділянка належить до категорії сільськогосподарських земель і відповідачем не надано будь-яких документів на правомірність розміщення на ній будівельних відходів. Звертаючись з апеляційною скаргою відповідач вказував на те, що зазначена справа не могла бути розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження. Колегія суддів вважає, що зазначені доводи не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом у порядку, позовного провадження (загального або спрощеного). Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження визначені ст. 279 ЦПК України: розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі; розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться; якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Частиною 1 статті 276 ЦПК України передбачено, що клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній. Однак, чинний цивільний процесуальний кодекс не передбачає обов`язку позивача зазначати вказане при подачі позову. Окрім того, вирішуючи питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження, суд враховує положення норми ст. 274 ЦПК України і сам наділений правом визначати в якому порядку буде розглядатися справа. Тому, доводи апеляційної скарги про те, що судом порушено процесуальні норми права при розгляді справи та ухваленні судового рішення не знайшли свого підтвердження. В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення не було враховано, що ч.1ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17). У відповідності до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким, на свій розсуд, а цілком конкретним способом захисту свого порушеного права, який, як правило, визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц. Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19). Як вбачається, при зверненні з позовом до суду, ОСОБА_3 просила провести роботи по відновленню належної відповідачу земельної ділянки до первісного стану згідно цільового призначення, шляхом негайного вивезення існуючого на ній будівельного сміття та стягнути з відповідача моральну шкоду, яка спричинена їй діями відповідача. Відповідно положень ст. 152 ЗК, власник земельної ділянки чи землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а також на відшкодування завданих збитків. Так, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, та запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків;застосування інших, передбачених законом, способів. З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки за кадастровими номерами 3221482801:01:012:0019 та 3221482800:06:001:0011, які належать сторонам не перебувають поряд згідно територіального розмежування. Відтак, ні позовна заява, ні рішення суду не містить посилань на те, що внаслідок вивезення відповідачем будівельного сміття земельна ділянка позивача підлягає відновленню. Отже, в матеріалах справи відсутні докази порушення прав позивача. Крім того, правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначені Законом України "Про благоустрій населених пунктів" № 2807-15 від 09.12.2015 року. Частиною 1 статті 1 Закону встановлено, що благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Також, положеннями вказаної статті визначено, що утримання в належному стані території - це використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об`єктів благоустрою. Статтею 152 КУпАП передбачено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому матеріали справи також не містять доказів щодо притягнення відповідача до відповідальності за порушення правил благоустрою з підстав вивезення будівельного сміття на земельну ділянку яка належить відповідачу на праві власності. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Колегія суддів вважає, що позивачем не надано вмотивованого обґрунтування з посиланням на докази, поданої позовної заяви. Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позивач не підтвердила обґрунтованість підстав для звернення до суду з метою захисту цивільних прав, належним чином не довела факт порушення відповідачем її майнових прав. Наголошуючи на протиправності дій відповідача не надала доказів того, до яких негативних явищ та наслідків призвели ці дії, з зазначенням причинного зв`язку між ними. Таким чином, обставини справи свідчать про відсутність у позивача правового інтересу який потерпів певні негативні зміни - порушення, та потребує судового захисту. Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, подано в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загальноправовим засадам. Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є, зокрема, неправильне застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, 374, 376, 381-384,387 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення за яким; ОСОБА_3 відмовити у задоволенні заявлених вимог до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя - доповідач: Судді: