Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/17258/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17258/21 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 Міністерства оборони України щодо відмови в забезпеченні ОСОБА_1 санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства оборони України з оплатою 25 відсотків вартості путівки. - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 Міністерства оборони України забезпечити ОСОБА_1 санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства оборони України з оплатою 25 відсотків вартості путівки. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2022 року позов було задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є ветераном військової служби, що підтверджується посвідченням, виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 серія НОМЕР_1 від 11 квітня 2018 року, та інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, серія ААБ №039916 від 29 листопада 2017 року. Відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 0659839 позивачу встановлена довічно друга група інвалідності у зв`язку з пораненням, отриманим під час перебування у країнах, де велись бойові дії. 28 січня 2021 року позивач звернувся до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Міністерства оборони України та просив забезпечити його путівкою до санітарно-курортного закладу з оплатою 25 відсотків її вартості. Листом Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 12 лютого 2021 року №ВСЗ/1030 повідомлено позивача, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 04.11.2016 № 591 та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 446, санаторно-курортним лікуванням забезпечуються ветерани війни та ветерани військової служби, які перебувають на обліку в уповноважених органах Міністерства оборони України та отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Особи, які не підпадають під дію цього наказу Міністерства оборони України та постанови, забезпечуються санаторно-курортним лікуванням органами соціального захисту населення, де позивач отримує пенсію. Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивач має законодавчо визначене право на санаторно-курортне лікування шляхом отримання путівки, а тому відповідачем протиправно відмовлено у реалізації вказаного права. При винесенні даної постанови колегія суддів керується наступним. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Право та порядок забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства оборони України ветеранів військової служби регламентовано Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (із змінами, внесеними згідно із Законами N2462-VIII (2462-19) від 19.06.2018), «Порядком забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей», затвердженому Постановою КМУ від 27.04.2011 року №446 (далі - Порядок №446), Інструкцією про організацію санаторно-курортного лікування, медичної та медико-психологічної реабілітації у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства Оборони України №591 від 04.11.2016 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.11.2016 року за №1538/29668. Порядком №446 визначено механізм забезпечення Міністерства Оборони України військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту; ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (із змінами, внесеними згідно із Законами N2462-VIII (2462-19) від 19.06.2018), ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та членів їх сімей санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «;Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про жертви нацистських переслідувань» та які отримують пенсію виключно відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Аналізуючи положення Порядку №446, яким визначаються категорії осіб, яким можуть бути надані путівки до санаторно-курортних закладів, зокрема МО України, колегія суддів зауважує, що ветеранам військової служби можуть надаватись такі путівки, але лише за умови, якщо такі ветерани військової служби отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», отже у даний перелік включено осіб на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (із змінами, внесеними згідно із Законами N2462-VIII (2462-19) від 19.06.2018) та які отримують пенсію за іншими Законами, у даному випадку за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до п. 5 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються такі пільги, а саме переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, інших центральних органів виконавчої влади та військових формувань ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членам їх сімей з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах та Порядку оплати санаторно-курортного лікування та відпочинку в Міністерстві внутрішніх справ України, визначених Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 7 Порядку №446, путівками до санаторно-курортних закладів з оплатою 25 відсотків їх вартості забезпечуються особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», та які отримають пенсію відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Пунктом 3 Порядку №466 забезпечення санаторно-курортним лікуванням, медичною та медико-психологічною реабілітацією осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил України, ветеранів військової служби, визначеного Інструкцією про організацію санаторно-курортного лікування, медичної та медико-психологічної реабілітації у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 04.11.2016 року №591, визначено, що, зокрема, ветерани військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», забезпечуються санаторно-курортними путівками уповноваженими органами Міністерства оборони України, з яких вони були звільнені на пенсію, а у разі їх ліквідації - правонаступниками. Як зазначає позивач, останній отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що не заперечується сторонами. Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є ветераном військової служби. Таким чином, ОСОБА_1 має переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства оборони України із отриманням відповідної путівки саме у територіальному органі Міністерства оборони України відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», що відповідачем не враховано при прийнятті рішення про відмову у наданні путівки. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має законодавчо визначено право на санаторно-курортне лікування шляхом отримання путівки, а тому відповідачем протиправно відмовлено у реалізації вказаного права. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Надаючи оцінку доводам учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова Є.О. Сорочко