Постанова Львівський апеляційний суд № 444/1094/21

Справа № 444/1094/21 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М. Провадження № 22-ц/811/2224/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р. Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. З участю:представника Львівської обласної прокуратури - Мельничук Ю.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 444/1094/22 за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Галицького районного суду м.Львова від 10 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури, третя особа-Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди,- в с т а н о в и в : 07 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Львівської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба Україна, в якому просить стягнути завдану незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури моральну шкоди у розмірі 438 000, 00 гривень із Державного бюджету України, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку. В обґрунтування позову покликається на те, що 26.10.2011 року його, ОСОБА_1 притягнуто у якості обвинуваченого у кримінальній справі №49-3242 та пред`явлено йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. Цього ж дня позивачеві вручено постанову слідчого про притягнення до обвинувачення та оголошено її суть. Згідно обвинувального висновку ОСОБА_1 , будучи службовою особою, головним спеціалістом сектору технічного нагляду та економічного аналізу відділу з питань забезпечення розвитку Міжнародного аеропорту «Львів» Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації, в коло посадових обов`язків якого входило здійснення контролю за якістю будівельно - монтажних робіт, конструкцій виробів, матеріалів і устаткування, які використовуються, відповідність їх затвердженій проектно кошторисній документації, будівельним нормам і правилам, стандартам, технічним умовам і іншим нормативним документам, а також виявлення та фіксація неякісно виконаних будівельно - монтажних робіт чи інших порушень, які впливають на якість робіт в загальному журналі робіт на об`єкті з встановленням терміну їх виправлення та винесення відповідних приписів, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно в інтересах третіх осіб в період з жовтня 2009 по квітень 2010 року, перебуваючи у м. Львові, достовірно знаючи, що генпідрядник будівництва ТОВ ПБП «Азовінтекс» відхилився від проектної документації при будівництві водопропускної споруди, та здійснюючи технічний нагляд за будівництвом вказаного об`єкта, у порушення ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» умисно, не встановив факт виконання неякісних будівельно - технічних робіт, не вніс зауваження в загальному журналі робіт на об`єкті, не видав відповідного припису щодо усунення недоліків, не повідомив інспекцію державного архітектурно будівельного контролю, а діючи в інтересах ТОВ ПБП «Азовінтекс», яке виконало будівельно- монтажні роботи усупереч проектної документації, прийняв роботи з бетонування конструкції водопропускної споруди, що призвело до оплати неякісно виконаних ТОВ ПБП «Азовінтекс» робіт. Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 01.06.2017 року у справі №1309/1414/12 ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України та виправдано. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01.12.2017 року апеляцію начальника Залізничного відділу Львівської місцевої прокуратури №2 залишено без задоволення, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 01.06.2016 року у справі №1309/1414/12 без змін. Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 10 серпня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 438 000 гривень, шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Рішення суду оскаржила Львівська обласна прокуратура. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що Законом встановлено, що визначення розміру відшкодування шкоди, якої зазнав громадянин внаслідок незаконних дій, у разі ухвалення виправдувального вироку здійснює суд, який постановляє відповідну ухвалу. Таким судом у справі, що розглядалася є Залізничний районний суд м. Львова, а не Галицький районний суд м. Львова. Вказаний порядок поновлення порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі ухвалення виправдувального вироку особі, який прямо визначений нормами права залишився поза увагою суду при розгляді справи. Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду і цей порядок залишився поза увагою суду першої інстанції. Зазначає також, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази заподіяння моральної шкоди, а також документи про звернення до психолога, психіатра, медичних закладів зі скаргами на розлад здоров`я з причин заподіяння моральної шкоди. Вказує, що при розрахунку моральної шкоди за час перебування під слідством та судом необхідно застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. 09 листопада 2021 року від Державної казначейської служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки моральну шкоду фактично стягнуто з третьої особи, а самим позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди. Заслухавши пояснення представника Львівської обласної прокуратури- Мельничук Ю.Р.на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Матеріалами справи та судом встановлено, що постановою старшого слідчого Львівської міжрайонної транспортної прокуратури Луговського О.С. від 26.10.2011 року ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого у кримінальній справі №45/3242 та пред`явлено йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України./а.с.6-10/. Згідно із протоколом, складеного старшим слідчим Львівської міжрайонної транспортної прокуратури Луговського О.С. від 26.10.2011 року ОСОБА_1 роз`яснено суть пред`явленого обвинувачення та вручено йому копію постанови про притягнення як обвинуваченого./а.с.11/. Згідно обвинувального висновку у кримінальній справі №49-3242 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, головним спеціалістом сектору технічного нагляду та економічного аналізу відділу з питань забезпечення розвитку Міжнародного аеропорту «Львів» Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації, в коло посадових обов`язків якого входило здійснення контролю за якістю будівельно - монтажних робіт, конструкцій виробів, матеріалів і устаткування, які використовуються, відповідність їх затвердженій проектно кошторисній документації, будівельним нормам і правилам, стандартам, технічним умовам і іншим нормативним документам, а також виявлення та фіксація неякісно виконаних будівельно - монтажних робіт чи інших порушень, які впливають на якість робіт в загальному журналі робіт на об`єкті з встановленням терміну їх виправлення та винесення відповідних приписів, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно в інтересах третіх осіб в період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року, перебуваючи у м. Львові, достовірно знаючи, що генпідрядник будівництва ТОВ ПБП «Азовінтекс» відхилився від проектної документації при будівництві водопропускної споруди, та здійснюючи технічний нагляд за будівництвом вказаного об`єкта, у порушення ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» умисно, не встановив факт виконання неякісних будівельно-технічних робіт, не вніс зауваження в загальному журналі робіт на об`єкті, не видав відповідного припису щодо усунення недоліків, не повідомив інспекцію державного архітектурно будівельного контролю, а діючи в інтересах ТОВ ПБП «Азовінтекс», яке виконало будівльно- монтажні роботи усупереч проектної документації, прийняв роботи з бетонування конструкції водопропускної споруди, що призвело до оплати неякісно виконаних ТОВ ПБП «Азовінтекс» роботі по спорудженню водопропускної споруди в ДП «Міжнародний аеропорт Львів» та до необхідності усунення дефектів вказаної споруди та додаткового залучення та витрачання бюджетних коштів на суму 507 143,27 грн., чим спричинено збитки державі на значну суму./а.с.12-42/. Львівський міжрайонний прокурор Крикливець Є.С. своєю постановою від 15.02.2012 року затвердив обвинувальний висновок у кримінальній справі №49/3242 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України./а.с.43-46./. Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 01.06.2016 року у справі №1309/1414/12 ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України та виправдано. /а.с.47-64/. Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 01.12.2017 залишив без задоволення апеляційну скаргу начальника Залізничного відділу Львівської місцевої прокуратури №2, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 01.06.2016 року у справі №1309/1414/12 залишив без змін./а.с.65-72/. Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наявність підстав вважати доведеним факт завдання останньому моральної шкоди в розмірі 438000,00 грн. у зв`язку з перебуванням під слідством та судом 6 років 1 місяць, тобто 73 місяці. З таким висновком колегія суддів погоджується, в той же час колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що згадана сума моральної шкоди підлягає стягненню з Державної казначейської служби України як третьої особи за рахунок коштів державного бюджету України, шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, з наступних причин: Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон). Статтею 1 Закону передбачено, що відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 цього Закону). Згідно зі статтею 13 вказаного Закону, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. За змістом п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до частини першої статті 43 КПК України, виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили. В пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 року у справі №1-15/99 зазначено що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2020 року у справі № 607/10144/18. Враховуючи вищенаведене, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 26 жовтня 2011 року по 01 грудня 2017 року, фактично 6 років і 1 місяць, тобто 73 місяці і саме за цей період останній беззаперечно вправі вимагати від держави відшкодування йому моральної шкоди. Унаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу завдано моральної шкоди, оскільки вироком суду ОСОБА_1 визнаний невинуватим у пред`явленому йому обвинувачені та виправданий за недоведеністю в його діяннях складу кримінальних правопорушень. У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Така правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2203цс15 від 02 грудня 2015 року, від якої не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18). Зазначена норма Закону не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду. В Законі України «Про державний бюджет на 2021 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, який із 01 січня 2022 року становить 6 000 гривень. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач фактично просив суд стягнути моральну шкоду в мінімальному розмірі за весь час перебування під слідством та судом, а саме 438000,00 грн. Таким чином, на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в загальному розмірі 438 000 гривень 00 копійок. Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що ОСОБА_1 не в праві вимагати відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом чи існують якісь інші обставини, які позбавляють останнього такого права. Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що завдана позивачу шкода підлягає стягненню з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Львівська обласна прокуратура (дії посадової особи якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16). Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Згідно матеріалів справи Державна казначейська служба є третьою особою. На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги та ухвалив рішення про задоволення позову шляхом стягнення коштів з третьої особи, чим допустив порушення норм процесуального права. За таких обставин, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову і стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 438 000,00 грн.(чотириста тридцять вісім тисяч грн..) моральної шкоди. Відповідно до ч.1 п.п. 3,4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 10 серпня 2022 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 438 000,00грн.(чотириста тридцять вісім тисяч грн..) моральної шкоди. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 16 березня 2023 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Р.В.Савуляк Т.І.Приколота