Ухвала КГС ВС № 925/714/22

УХВАЛА 20 березня 2023 року м. Київ cправа № 925/714/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-7" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 (головуючий - Алданова С.О., судді Зубець Л.П., Гаврилюк О.М.) у справі №925/714/22 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДІБРОВА-УМАНЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-7" про стягнення 247 331,70 грн, ВСТАНОВИВ: У 2022 році Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДІБРОВА-УМАНЬ" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-7" (далі - ТОВ "ОЗОН-7") про стягнення 247 331,70 грн заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком за період з 01.07.2019 по 30.06.2022. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.10.2022 у справі №925/714/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023, позов задоволено повністю. 28.02.2023 ТОВ "ОЗОН-7" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі №925/714/22. Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "ОЗОН-7", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми. Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року встановлений у розмірі 2 481,00 грн. У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом спору у справі №925/714/22 є стягнення 247 331,70 грн. Оскільки предметом спору в цій справі є стягнення суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2022 рік - 248 100,00 грн), то у розумінні ГПК України ця справа є малозначною. Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваного судового рішення, що передбачена пп.пп. "а", "б", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження обґрунтовує тим, що: оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції суперечить усталеній судовій практиці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/7183/17, постанова Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц, постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 911/190/17, постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №916/3457/16, постанова Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №922/1671/16); оскаржуваною постановою Північний апеляційний господарський суд закріпив факт членства ТОВ «ОЗОН-7» в Об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку «Діброва-Умань» (хоча дане питання не було предметом позову) та зобов`язав скаржника до сплати відповідних внесків на управління багатоквартирним будинком; ТОВ «ОЗОН-7» не погоджується із даним твердженням та наголошує, що не є членом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Діброва-Умань»; вказує, що наявні ряд справ, де закріплені постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі №925/714/22 факти, будуть використанні як доказ (справа №925/876/22, справа №925/699/22); вказаний спір має важливе значення як для позивача так і відповідача, про що свідчить сам факт звернення до суду; відповідно до протоколу зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДІБРОВА-УМАНЬ» налічує 178 співвласників квартир та нежитлових приміщень, а якщо враховувати, що в середньому в 1 квартирі проживає троє осіб, вказаний спір стосується прав та законних інтересів в середньому - 534 осіб, тобто значний суспільний інтерес. Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи. Інших аргументів та доводів, які б свідчили про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з матеріалів касаційної скарги не вбачається. Окрім того, посилання скаржника не те, що він позбавлений можливості спростувати встановлені обставини у справі №925/714/22 при розгляді справи №925/876/22 та справи №925/699/22 судом касаційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі доводи пов`язані із встановленням судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи за результатами оцінки досліджених ними доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження. Посилання скаржника на те, що справа №925/714/22 має виняткове значення для скаржника та становить значний суспільний інтерес визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника та значний суспільний інтерес. Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом. Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Оскільки предметом спору у справі №925/714/22 є стягнення суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу ТОВ "ОЗОН-7" подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ОЗОН-7" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі №925/714/22 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: 1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-7" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі №925/714/22. 2.Копії ухвали надіслати учасникам справи. 3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.А. Кролевець Судді О.М. Баранець Г.О. Вронська