Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/2363/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2363/22 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чус О.В. - (доповідача), судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В. Секретар судового засідання Солодова І.М. Представники сторін не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивача не вийшов на зв`язок в режимі відеоконференції за допомогою програми EasyCon, про що складено акт. Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2022 року (повне рішення складено 04.11.2022, суддя Ліпинський О.В.) у справі №904/2363/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙМС ТРАНСПОРТ", м. Київ до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровська область про стягнення заборгованості в розмірі 301 299,02 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Реймс Транспорт" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 301 299,02 грн., з яких: 225 140, 48 грн. - сума основного боргу, 64 924, 19 грн. інфляційні втрати, 11 234,35 грн. - 3% річних. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням зобов`язань за договором про закупівлю товару від 19.05.2020 року № 437/13/192 Е. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2022 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реймс Транспорт" 225 140,48 грн. основного боргу, 64 924,19 грн. інфляційних втрат, 11 234, 35 грн. 3% річних, 4 519,49 грн. витрат зі сплати судового збору. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2022 у справі №904/2363/22 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙМС ТРАНСПОРТ" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, код ЄДРПОУ 14309787) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙМС ТРАНСПОРТ" (03087, м. Київ, вул. Єреванька, 12 прим. 33, код ЄДРПОУ 38213795) 32 312,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу. Додаткове рішення мотивовано доведеністю позивачем розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Не погодившись з зазначеним додатковим рішенням, Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 312,00 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що у договорі про надання правової допомоги не було визначено розмір гонорару, а тому сума 32 312,00 є необґрунтованою та не підтвердженою. Згідно до протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.11.2022 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2022 року у справі №904/2363/22. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 12.01.2023 о 11 год. 40 хв. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 заяву (клопотання) товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙМС ТРАНСПОРТ" у даній справі задоволено. Визначено провести судове засідання у справі № 904/2363/22, призначене на 12.01.2023 о 11:40 год. з товариством з обмеженою відповідальністю "РЕЙМС ТРАНСПОРТ" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/). У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Чус О.В. у відрядженні розгляд справи № 904/2363/22, призначеної на 12 січня 2023 року не відбувся. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2023 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2022 року у справі №904/2363/22 призначено у судовому засіданні на 16.03.2023 о 11:40 год. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2023 заяву (клопотання) товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙМС ТРАНСПОРТ" у справі № 904/2363/22 задоволено. Визначено провести судове засідання у справі № 904/2363/22, призначене на 16.03.2023 о 11:40 год. з товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙМС ТРАНСПОРТ" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/). Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначено про те, що оскаржуване додаткове рішення є законним та обґрунтованим таким, що відповідає вимогам ст 236 ГПК України, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. 16.03.2023 представники сторін наданим процесуальним правом не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників. Колегія суддів зазначає, що 16.03.2023 представник позивача не вийшов на зв`язок в режимі відеоконференції за допомогою програми EasyCon, про що складено акт. Відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін. В судовому засіданні 16.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла наступного висновку. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже у розумінні положень ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20). Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20). Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат, як вже зазначалося, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено висновок щодо обчислення розміру гонорару та змісту детального опису робіт про таке. За змістом ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір. Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону № 5076-VI). Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України. Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону № 5076-VI як форма винагороди адвоката, але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до приписів ст. 124 ГПК України, з першою заявою по суті спору Позивачем подано попередній розрахунок розміру судових витрат, зокрема, розміру витрат на професійну правничу допомогу з розрахунку: 25 000,00 грн. фіксована частина оплати гонорару адвоката; еквівалент 100 доларів США за кожне судове засідання. 17.10.2022 року, тобто в межах строків, встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України, суду подано докази в підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сплачено Позивачу у зв`язку з розглядом даної справи. За наданими суду доказами, сума відповідних витрат склала 32 312,00 грн. В підтвердження розміру витрат, які сплачено Позивачем у зв`язку з розглядом даної справи, надано наступні документи: -копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.07.2022 року № 15-07/2022, укладеного між Позивачем та Адвокатським об`єднанням ЛОУКО ПАРТНЕРС; -звіт про надані послуги; - копію акту приймання-передачі послуг від 13.10.2022 року на суму 32 312,00 грн.; - копію платіжного доручення № 3665 від 28.07.2022 року на суму 12 500,00 грн.; - копію платіжного доручення № 3667 від 16.08.2022 року на суму 12 500,00 грн.; - копію платіжного доручення № 3706 від 14.10.2022 року на суму 7 312,00 грн.; - копію рахунку № 18 на суму 12 500, 00 грн.; - копію рахунку № 23 на суму 12 500, 00 грн.; - копію рахунку № 33 на суму7 312,00 грн.; -копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №4246 адвоката Заверуха Ігора Леонідовича та ордеру серії АА №1226100 від 04.07.2022; -копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії КС №7416/10 від 01.03.2019 року адвоката Вітко Олександра Юрійовича та ордеру серії АА №1230384 від 23.08.2022;. Оцінюючи надані позивачем докази на предмет обґрунтованості розміру заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Проте, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 32 312,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. З матеріалів справи вбачається, що за категорією правовідносин, спір у даній справі стосується стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором про закупівлю товару від 19.05.2020. Матеріалами справи встановлено, що спір у даній справі є незначним спором з юридичної точки зору. В той же час судова практика з приводу спірних правовідносин є сталою та не становить виключної правової проблеми. Отже з урахуванням характеру та предмету спору, кількістю його учасників, складністю та обсягом матеріалів справи, з урахуванням обсягу документів наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, не можна стверджувати, що вивченню та дослідженню адвокатом в межах даної справи підлягав значний обсяг документів, а спір у справі був стандартним з юридичної точки зору та не вимагав від адвоката вивчення значного обсягу джерел права. Щодо відповідності витрат на правову допомогу критеріям розумності та справедливості, враховуючи фіксований розмір витрат на правову допомогу та необхідністю у такому випадку підтвердити виконані роботи їх обсягом, колегія суддів зазначає наступне. Виходячи із встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що за умови визначення у договорі фіксованого розміру правової допомоги в сумі 25000,00 грн, фактичний обсяг наданих позивачу послуг, не був значним, а характер та предмет спору не вимагав дослідження та ознайомлення адвоката із значним обсягом процесуальних документів та не становив виключної правової проблеми для кваліфікованого адвоката. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 32 312,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу судом апеляційної інстанції враховано обставини справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, факт надання адвокатських послуг щодо спірних правовідносин. За таких обставин колегія суддів вважає, що прийнятною фіксованою сумою за надання адвокатом у справі професійної правничої допомоги є 10 000,00 грн. Звідси, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також з огляду на їх розумність та доцільність для даної справи, керуючись принципами верховенства права та пропорційності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та, як наслідок про необхідність зміни додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2022 року у справі №904/2363/22, а отже апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2022 року у справі №904/2363/22 задовольнити частково. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2022 року у справі №904/2363/22 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Реймс Транспорт" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реймс Транспорт" (03087, м. Київ, вул. Єреванька, 12 прим. 33, код ЄДРПОУ 38213795) 10 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити. Доручити Господарського суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 21.03.2023. Головуючий суддя О.В. Чус Суддя І.М. Кощеєв Суддя Е.В. Орєшкіна