Постанова Львівський апеляційний суд № 465/7276/22

Справа № 465/7276/22 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я. Провадження № 33/811/393/23 Доповідач в 2-й інстанції: Галапац І. І. ПОСТАНОВА 21 березня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши клопотання захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Козія Тараса Васильовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Франківського районного суду м.Львова від 23 лютого 2023 року, в с т а н о в и в: цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 років та з оплатним вилученням транспортного засобу ВАЗ 2106 н.з. НОМЕР_1 , якщо автомобіль не реалізовано станом на день винесення постанови суду. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. На згадану постанову, 10 березня 2023 року захисник правопорушника ОСОБА_1 адвокат Козій Т.В. подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження такої, яка надійшла на адресу апеляційного суду 20 березня 2023 року, мотивуючи тим, що копію оскаржуваної постанови правопорушник ОСОБА_1 отримав 28 лютого 2023 року. Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в клопотанні доводи, апеляційний суд вважає, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути адвокату Козію Т.В., з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З аналізу норми вказаної статті вбачається, що обчислення строку апеляційного оскарження постанови судді закон пов`язує з днем прийняття оскаржуваної постанови. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). На думку апеляційного суду, особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд такої в суді першої інстанції проводився з участю правопорушника ОСОБА_1 . Отже, сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що правопорушник ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Козій Т.В. мали можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення, однак у встановлений законом строк не скористалися таким. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відтак, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду не є поважними, а тому приходить до висновку, що адвокату Козію Т.В. слід відмовити в поновленні такого строку, з поверненням апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд,- п о с т а н о в и в: відмовити захиснику правопорушника ОСОБА_1 адвокату Козію Тарасу Васильовичу в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Франківського районного суду м.Львова від 23 лютого 2023 року. Апеляційну скаргу повернути апелянту. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.