Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/3752/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/3752/22 пров. № А/857/18225/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : судді-доповідача: Кушнерика М.П., суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року (суддя Маєцька Н.Д., м. Ужгород) у справі № 260/3752/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 у вересні 2022, звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 921060819458 від 10.06.2022 про перерахунок розміру раніше призначеної пенсії за вислугу років та зобов`язати відповідача виплачувати пенсію за вислугою років відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 431/5148/16-а та постанови Старобільського районного суду Луганської області від 04.12.2017 у справі № 431/2929/17, а також сплатити заборгованість по виплаті пенсії, яка утворилась з 01.07.2022. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.06.2022 року позивачем отримано лист Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області вих. № 0700-0305-8/21664 від 08.06.2022 року, в якому його повідомлено про те, що він не має права на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» під час роботи в органах прокуратури на прокурорських посадах і про те, що з 01.07.2022 року виплата пенсії здійснюватиметься в частині розміру пенсії, визначеному згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсію відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» позивачу за вислугою років призначено управлінням Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 431/5148/16-а, тому вважає дії службових осіб відповідача в частині обмеження розміру виплати пенсії через те, що продовжує працювати в органах прокуратури незаконними, оскільки такі дії посадових осіб Пенсійного фонду України вже були предметом судового розгляду та визнані протиправними постановою Старобільського районного суду Луганської області від 04.12.2017 у справі № 431/2929/17. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу мотивовано аналогічно позовним вимогам. Зокрема, пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» позивачу призначено та виплачувалася управлінням Пенсійного фонд України в Старобільському районі Луганської області відповідно до судових рішень, які набрали законної сили і підлягають виконанню. Також зазначив, що оскаржене рішення прийняте без участі позивача, у зв`язку з чим, позивача позбавлено права на участь у процесі прийняття такого рішення. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задоволити. Стягнути судові витрати в розмірі 2600,0 грн. сплата судового збору за подання позову та апеляційної скарги. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарга та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 як на час звернення до відповідача, так і на час подання позову працює в органах прокуратури. Відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду 22 лютого 2017 року у справі № 431/5148/16-а скасовано постанову Старобільського районного суду Луганської області від 06 грудня 2016 року у справі № 431/5148/16-а. Прийнято нову, якою визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області від 08.07.2016 року № 5967/05. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області призначити позивачу пенсію за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з 01.07.2016 року, зарахувавши строк навчання в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України з 12.08.1995 року по 25.07.1999 року (3 роки 11 місяців 13 днів); проходження служби з 24.08.1999 року по 23.05.2003 року на посадах оперуповноваженого відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю Кам`янобрідського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області та оперуповноваженого відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Луганського міського управління УМВС України в Луганській області (5 років 7 місяців 14 днів в пільговому обчисленні та роботу на прокурорсько-слідчих посадах з 25.05.2003 року по 31.07.2016 року (13 років 5 днів), виходячи із розрахунку 60 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, на підставі довідки № 18-437вих16 від 01.07.2016 року прокуратури Луганської області. Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 04 грудня 2017 року у справі № 431/2929/17 визнано дії Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у виплаті позивачу пенсії без обмежень незаконними. Зобов`язано Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області сплатити позивачу пенсію без обмежень в розмірі 11012,81 грн., щомісячно, а також заборгованість по виплаті цієї пенсії, що утворилась з 01.07.2016 року. Вказані рішення суду виконувались територіальними органами Пенсійного фонду України в Луганській області та Закарпатській області (після зміни позивачем місця проживання та переведення виплати пенсії за новим місцем проживання). В подальшому, 20.08.2020 року позивача було звільнено з органів прокуратури Закарпатської області. 28.08.2020 року позивач звернувся до Ужгородського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою № 5200 про перерахунок пенсії, до якої долучив довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) № 18-173 внх.2020 від 20.08.2020 року, видану прокуратурою Закарпатської області. Так, у відповідності з даними, котрі зазначені в довідці, позивач працював в прокуратурі Закарпатської області на посаді начальника відділу, заробітна плата станом на 20.08.2020р. за відповідною (прирівняною) посадою складає 47214,48 грн. На підставі заяви позивача від 28.08.2020р. та вищевказаної довідки № 18-173 вих.2020 від 20.08.2020 року проведено перерахунок пенсії за вислугу років (рішення № 921060819458 від 03.09.2020 року) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, з 28.08.2020р. Листом від 30.11.2021 року позивач повідомив Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про поновлення його на посаді в органах прокуратури Закарпатської області з 21.08.2020 року згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/2635/20 від 20.04.2021 року. У відповідь на вищезазначений лист, Головним управлінням було повідомлено про необхідність подання до сервісного центру управління заяви про працевлаштування (лист № 0700-0211-8/50637 від 20.12.2021 року). Одночасно, відповідачем проведено перевірку щодо працевлаштування, зокрема щодо дати прийняття на роботу та нарахування заробітної плати позивачу. За результатом проведеної перевірки управлінням контрольно-перевірочної роботи, відділом перерахунків пенсій № 1 здійснено перерахунок пенсії позивача (ОР № 921060819458) у зв`язку із працевлаштуванням на посаду прокурора, та виплата пенсії здійснюється в частині розміру пенсії, визначеному згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 16.06.2022 року позивачем отримано лист Головною управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області вих. № 0700-0305-8/21664 від 08.06.2022 року, в якому його повідомлено про те, що він не має права на отримання пенсії відповідно до Закони України «Про прокуратуру» під час роботи в органах прокуратури на прокурорських посадах і про те, що з 01.07.2022 року виплата пенсії здійснюватиметься в частині розміру пенсії, визначеному згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи такі дії відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач на час звернення до суду та в подальшому продовжує працювати в органах прокуратури, а отже його пенсія у відповідності до вимог чинного законодавства виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Право на поновлення отримання пенсії у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» позивач набуде лише після звільнення з органів прокуратури, що встановлено абз. 4 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ч.1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15 липня 2015 року визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХП (далі - Закон № 1789-ХІІ). Згідно із частиною 13 вказаної статті Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХП у редакції Закону № 2663-III від 12 липня 2001 року). 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII, згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон № 1789-ХП, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1. За частиною 12 статті 86 Закону № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року по справі № 7-р(ІІ)/2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини 12 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення частини 12 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 3 Рішення установлений такий прядок його виконання: - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Таким чином, з 13 грудня 2019 року відновлена дія частини 12 статті 86 Закону № 1697-VІІ в редакції Закону, що була чинною з 15 липня 2015 року до 20 січня 2018 року, і певні категорії працівників органів прокуратури з 13 грудня 2019 року набули права на проведення перерахунку їх пенсій, призначених в порядку та умовах Закону № 1697-VII. Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (застосовується з 01 січня 2017 року) розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнений пунктами 13-1 і 13-2 наступного змісту: - «З 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю І та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково- технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Виплата працюючим пенсіонерам у період роботи на інших посадах пенсій, призначених на умовах Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», з 1 жовтня 2017 року поновлюється у розмірах, що були встановлені відповідними законами». Максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 лютого 2016 року № 1774-VIII внесено зміни в частину 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та передбачено, що у період роботи з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, особам (крім інвалідів І та II групи, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисті»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачується. Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється. Абз. 4, 5 частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Також, частиною 16 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ передбачено, що з 1 січня 2016 року пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини 17 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Судом встановлено, що на підставі заяви позивача від 28.08.2020 р. та вищевказаної довідки № 18-173 вих.2020 від 20.08.2020 року проведено перерахунок пенсії за вислугу років (рішення № 921060819458 від 03.09.2022 року) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, з 28.08.2020 р. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 431/5148/16-а, та постанова Старобільського районного суду Луганської області від 04 грудня 2017 року у справі № 431/2929/17 виконувались відповідачем до 28.08.2020 р., тобто до моменту звернення із заявою № 5200 про перерахунок пенсії. Оскільки позивача поновлено на роботі, то за результатом проведеної перевірки управлінням контрольно-перевірочної роботи, відділом перерахунків пенсій № 1 здійснено перерахунок його пенсії (ОР № 921060819458) у зв`язку із працевлаштуванням на посаду прокурора, а, відтак, на момент подання ним заяви про здійснення перерахунку пенсії, він працював в органах прокуратури на посаді прокурора, тоді як чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство (частина п`ятнадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру") пов`язувало можливість відновлення виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", лише з фактом звільнення з роботи на посадах, в тому числі, в органах прокуратури. Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах, зокрема, від 17 травня 2021 року у справі № 523/153/17, від 19.04.2019 у справі № 591/109/17, від 04.03.2020 у справі № 284/425/16-а, від 05.03.2019 у справі № 537/2351/16-а, від 18.04.2019 у справі № 756/5952/16-а, від 24.10.2019 у справі № 221/2498/16-а. Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 260/3752/22, без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула