Постанова 4851 № 526/1882/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2023 р.Справа № 526/1882/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Кролівець П.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 29.11.2022, головуючий суддя І інстанції: Максименко Л.В., м. Гадяч, повний текст складено 29.11.22 року по справі № 526/1882/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Старшого інспектора Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції - капітана поліції Мікрюкова Олексія Валерійовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, старшого інспектора Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції - капітана поліції Мікрюкова Олексія Валерійовича (надалі також відповідачі), в якому просив: - визнати незаконною та скасувати постанову серії БАБ № 746539 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки від 07.09.2022, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. - закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 29.11.2022 позовні вимоги залишено без задоволення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовані обставини справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідачі правом на висловлення свого ставлення до апеляційної скарги не скористалися. 20.03.2023 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України). Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 07 вересня 2022 року старшим інспектором УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції - капітаном поліції Мікрюковим Олексієм Валерійовичем розглянуто справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та винесено постанову серії БАБ № 746539 від 07.09.2022, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. У вказаній постанові зазначено, що 07 вересня 2022 року об 11:34 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_1 , в Полтавському районі, с. Циганське, по вул. Київська рухався зі швидкістю 93 км/год, перевищивши швидкість на 43 км/год. Швидкість вимірювалася приладом TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС 008425), чим порушив п. 12.4 ПДР. Скориставшись правом на оскарження постанови серії БАБ № 746539 від 07.09.2022 у судовому порядку, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування, у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірними, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, доведена та підтверджується наданими відповідачем до суду доказами, адміністративне стягнення накладено в межах санкції вказаної статті. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух". Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року за № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР). Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Пунктом 8.4 ПДР України визначені групи, на які поділяються дорожні знаки, зокрема, підпункт «ґ» вказує на інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила. Як установлено пунктом 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року, № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Згідно зі статтею 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Так, положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з частинами 2 та 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Отже притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Крім того, згідно з частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 -

126. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного порушення суб`єктом владних повноважень надано до суду фото та відеозапис з лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008425), з якого вбачається, як автомобіль SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 93 км/год, при обмеженні швидкості руху на даній ділянці дороги до 50 км/год, про що також надано окремий відеозапис. Досліджуючи надані відповідачем докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ними підтверджується вчинення позивачем указаного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення. Так, перевищення швидкості руху транспортного засобу SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_1 , зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008425) 09.07.2022 об 11 год. 34 хв. 26 сек., Полтавська область с. Циганське. Камера, з якої здійснювалася зйомка, не є автоматичною камерою та використовувалася в «ручному» режимі. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неврахування посилання позивача про встановлення приладу TruCam з порушенням ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», тобто в ручному режимі, виходячи з такого. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 за № 1231-ІХ, який набув чинності 17.03.2021, внесено зміни до Закону України «Про Національну поліцію», з урахуванням яких, частина перша статті 40 вказаного закону викладена в такій редакції: «Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володіння з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху...», отже стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» в редакції до 17.03.2021 стосувалась виключно автоматичної фото- і відеотехніки. Введені зміни до закону після 17.03.2021 надають поліції право розміщувати по зовнішньому периметру доріг фото- і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, при цьому зазначене поширюється на технічні засоби, які працюють як і в автоматичному режимі, так і не в автоматичному режимі. Згідно з інструкцією по експлуатації та свідоцтвом про повірку (містяться в матеріалах справи на ДВД диску) вимірювач TruCam II можна використовувати у ручному режимі. Зазначене свідчить, що лазерний вимірювач TruCam II відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань та, відповідно, може розміщуватись безпосередньо в руках поліцейського при використанні по зовнішньому периметрі дороги для виявлення та фіксування правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху щодо перевищень встановлених обмежень швидкості руху транспортними засобами на вулично-шляховій мережі. Лазерний вимірювач швидкості LТІ 20/20 TruCam II отримав сертифікат відповідності від 23.12.2020 за № ЦА-ТЛ/ОО1 22 054-20, дія якого розповсюджується на прилади із заводськими/серійними номерами, зазначеними у п. 2 зворотної сторони сертифікату. Також прилад отримав сертифікат перевірки типу № UA.TR.001 241-18 REV.О від 26.12.2018, який підтверджує відповідність типу засобу вимірювальної техніки застосовним вимогам Технічного регламенту. Відповідність засобів вимірювальної техніки, що надають ринку України та/або вводять в експлуатацію, типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, і застосованим вимогам Технічного регламенту має бути підтверджена через проведення однієї з процедур оцінки відповідності за модулем, наступним за модулем В, згідно з вимогами Технічного регламенту. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань затверджено тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam II», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером UA.TR.001. Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України надано експертний висновок від 24.12.2020 за № 04/05/02/-3560, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних, Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam II з серійним номером ТС008425 пройшов калібровку та отримав відповідний сертифікат безпосередньо компанією виробником. Додатково Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України видано експертний висновок на програмне забезпечення від 24.12.2020 за № 04/05/02/-3561 «TruCam II Clip Viewer v2.0.5.1» та «ShareViewII v2.2.2.23091». Нові LTI 20/20 TruCam II можуть бути надані ринку та/або введені в експлуатацію в Україні тільки у разі, коли вони відповідають вимогам Технічного регламенту. Згідно з Наказом Мінекономрозвитку від 13.07.2016 за № 1161 «Деякі питання ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки», зареєстрованим в Мінюсті 03.08.2016 за № 1081/29211, ДП «Укрметртестстандарт» уповноважено на ведення Реєстру затверджених типів ЗВТ (далі - Реєстр), який розміщується на вебсайті підприємства www.ukrcsm.kiev.ua. До реєстру занесено тип ЗВТ - вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний, LTI 20/20 TruCam II виробництва Laser Technology Inc., США та видано сертифікат перевірки типу № UA.TR.0Q1 241-18, який діє до 26.12.2028. 15 листопада 2021 року проведено повірку лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCam II № ТС008425, про що видано свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки, чинне до 15 листопада 2022 року. З огляду на зазначене, твердження позивача щодо неправомірності використання поліцейським лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LТІ 20/20 TruCam II № ТС008346 в ручному режимі є безпідставним. Окрім цього, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» стосується автоматичної техніки, а прилад LТІ 20/20 TruCam II не є автоматичною технікою, хоча за технічними характеристиками він може працювати і в автоматичному режимі. Прилад LТІ 20/20 TruCam II є засобом вимірювальної техніки. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності. Згідно з листом ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 за № 22-38/49: «Лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ). Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач LТІ 20/20 TruCam II також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового ТЗ, вимірювання швидкості руху ТЗ, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації. Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному, так і в автоматичному режимах: ± 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год, ± 1 % в діапазоні від 201 до 320 км/год. Таким чином, підрозділи поліції використовують вимірювач швидкості LТІ 20/20 TruCam II як засіб вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LТІ 20/20 TruCam II». Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про законність застосування відповідачем вимірювача TruCАМ LTI 20/20 ТС008425 в порядку, передбаченому ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», є правомірним. Колегія суддів, як і суд першої інстанції, відхиляє доводи позивача стосовно нероз`яснення йому прав при розгляді справи, оскільки такі спростовуються відеозаписом, де 07.09.2022 об 11 год. 35 хв. поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 його права. Також на відеозапису чітко видно автомобіль SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_1 , який зупиняє поліцейський, та з якого виходить саме позивач. Стосовно доводів позивача про те, що спірна постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема показання свідків, посилання на офіційні документи, технічні прилади і засоби, колегія суддів зазначає таке. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів. Вимогами статті 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до статті 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Колегія суддів, дослідивши оскаржувану постанову, дійшла висновку, що вона відповідає вимогам ст. 283, ст. 284 КУпАП, якими передбачений вичерпний перелік вимог, зміст яких обов`язково має зазначатись у постанові. Щодо доводів позивача про те, що надані відповідачами докази (фотознімок та відеозаписи) не містять інформації щодо фактичної зони дії дорожнього знаку 5.45 на відрізку дороги, де зупинено його транспортний засіб, а також інформації на підтвердження розміщення дорожнього знаку 5.70 на тому ж відрізку дороги, колегія суддів зазначає таке. За приписами Правил дорожнього руху населений пункт - забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47, 5.48. Згідно з розділом 33 Правил, знак 5.45 «Початок населеного пункту» є інформаційно-вказівним знаком. Знак указує на найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знак 5.45 установлюється на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги. Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 "Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху" інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ТЗ позивача зупинено 07.09.2022 на відрізку дороги в с. Циганське Полтавської області. Згідно з повідомленнями Служби автомобільних доріг в Полтавській області стосовно наявності та місць встановлення дорожніх знаків 5.45 «Початок населеного пункту» та 5.70 "Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху" в с. Циганське Полтавської області (а.с. 64-69) вбачається, що станом на 2021 рік в с. Циганське Полтавської області встановлено дорожні знаки типу 5.45 «Початок населеного пункту» та 5.70 «Фото, відео фіксування порушень Правил дорожнього руху». Інформації стосовно відсутності таких дорожніх знаків з моменту надання вказаних вище повідомлень (№ 08-02/2099 від 28.09.2021 та № 01-02/131 від 22.01.2021) по день винесення оскаржуваної постанови (07.09.2022) до матеріалів справи не надано. Разом з тим, в матеріалах справи наявний лист Служби автомобільних доріг в Полтавській області № 9528 від 27.10.2022, яким надано інформацію (лист від 30.09.2022 за № 30/09/22) від підрядної організації ТОВ "ОНУР Конструкціон Інтернешнл", яка здійснює експлуатаційне утримання автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський, зокрема щодо наявності та фактичної адресної прив`язки місця встановлення дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» в с. Циганське Полтавської області (а.с. 34-35). Інших належних доказів, окрім тверджень позивача стосовно неналежного розміщення дорожнього знаку 5.45 на відрізку дороги, де зупинено його транспортний засіб, а також відсутності дорожнього знаку 5.70 на тому ж відрізку дороги, судом не встановлено. Отже твердження позивача щодо відсутності доказів на підтвердження відповідності встановлення у 2022 році дорожніх знаків 5.45, 5.70 на відрізку дороги, де зупинено його транспортний засіб, спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірними, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, доведена та підтверджується наданими відповідачами до суду доказами, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи. Підстави позову, як і доводи апеляційної скарги, на які посилався позивач, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, не спростовано останнім. Суд апеляційної інстанції також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29). Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи позивача, оскільки судом досліджено всі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Ураховуючи приписи статті 139 КАС України, питання розподілу судових витрат не вирішується. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 29.11.2022 по справі № 526/1882/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін