Постанова Львівський апеляційний суд № 453/367/22

Справа № 453/367/22 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л. Провадження № 22-ц/811/1508/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р. Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В. секретар Салата Я.О. З участю представника позивача Янчак П.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу № 453/367/22 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Янчака Павла Олександровича на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» про захист прав споживачів,- в с т а н о в и в : 19 квітня 2022 року позивачка ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Янчак Павла Олександровича звернулась до Сколівського районного суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп», в якій просила: - розірвати договір про надання послуг з підбору та доставки автомобіля № 458Д211021 від 21 жовтня 2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп», код ЄДРПОУ - 42544772 та ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 ; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп», код ЄДРПОУ - 42544772 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1 , 411 доларів США сплачених грошових коштів за договором про надання послуг у формі завдатку та суми у розмірі завдатку, відповідно до ст. 571 ЦК України, 125 569 грн. пені згідно ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», 8 000, 00 грн. моральної шкоди та судові витрати покласти на відповідача. Позов обґрунтовується тим, що 21 жовтня 2021 року між ТзОВ «ПЛК Груп» (назване «Виконавець» в особі менеджера ОСОБА_2 , який діяв на підставі Довіреності №13-21) з одного боку та ОСОБА_1 (надалі Замовник) з другого боку, уклали договір про надання послуг з підбору та доставки автомобіля № 458Д211021. На виконання Договору від 21.10.2021 позивачкою передано відповідачу всього 13 334 доларів США, що підтверджується розпискою представника товариства. Відповідно до Договору № 458Д211021 від 21 жовтня 2021 року кошти переведено на рахунок LT077180300037467170 UAB PLC GROUP VILNIUS G. 10-201, 12112 LITHUANIA, згідно INVOICE №АЕ-20214000022-1 від 27 жовтня 2021 року. 19 січня 2022 року Замовнику було повернуто грошові кошти в сумі 11 334 доларів США, що підтверджується Актом від 19 січня 2022 року про повернення коштів згідно договору № 458Д211021. Кошти в сумі 2 000 доларів США, що становили 52 416, 00 грн. на дату підписання договору за офіційним курсом НБУ (26, 208 грн. за 1 долар США), станом 19 січня 2022 року позивачці повернуто не було. 07 лютого 2022 року після неодноразових нагадувань представнику ТзОВ «ПЛК Груп» позивачці було повернуто 41 640, 75 грн. згідно договору №458Д211021 про що свідчить квитанція АТ КБ Приватбанк. Вказані кошти еквівалентні 1 588, 85 доларів США станом на дату підписання договору. А тому, на думку позивачки, неповернутою залишається сума коштів, що становить 411,15 доларів США, які були сплачені позивачкою на виконання умов Договору в якості завдатку. Позивачка зазначає, що з вимогою про повернення коштів у розмірі 13 334 доларів США до відповідача вона звернулась 26 листопада 2021 року, однак 11 334 доларів США (297 041,47 грн. (26,208 грн. за 1 долар США)) їй повернуто було лише 19 січня 2022 року (через 55 днів після надіслання вимоги), а тому відповідач повинен сплатити пеню в розмірі 490 117,65 грн., що становить 3% від суми 297 041,47 грн. утримуваних відповідачем коштів за кожен день з моменту звернення позивачки (26 листопада 2021 року) з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Кошти в розмірі 41 640,75 грн. позивачці відповідачем було повернуто 07 лютого 2022 року (через 74 дні після отримання вимоги), а тому, на думку позивачки, відповідач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 92 440,80 грн. Кошти в сумі 400 доларів США, що еквівалентно 10 483 грн. на дату підписання договору згідно Листа-замовлення не повернуто по даний час, а тому сума пені заявляється станом на момент звернення з позовом до суду (18 квітня 2022 року) та становить за 144 дні 45 286,56 грн. Таким чином, загальний розмір пені згідно розрахунку позивачки відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» становить 627 845, 01 грн. Відтак, оскільки сума пені значно перевищує суму збитків, виходячи з принципу добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, позивачка вважає за можливе зменшити розмір пені до її розумного розміру, яка матиме компенсаторний характер та просити суд стягнути з відповідача лише 20% від нарахованої суми 627 845,01 грн., що становить 125 569 грн. Зазначає, що через бездіяльність відповідача, яка полягає у недотриманні умов договору та привласненні коштів, позивачка не може нормально відпочивати, постійні переживання спричинили погіршення сну, викликають образи та роздратованість, через це змінився звичний спосіб її життя. Відтак, пережиті позивачем моральні страждання у грошовому еквіваленті оцінені в сумі 10 000 грн., що справедливо враховує характер та тривалість діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичні та моральні страждання через невиконання свого зобов`язання відповідачем. Вважає таке відшкодування достатнім, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржив представник позивача - адвокат Янчак П.О. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду незаконним , необгрунтованим та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Ухвалюючи рішення, суд в порушення норм процесуального закону не взяв до уваги той факт, що відповідачем не надано жодного доказу надання послуг по договору №458Д211021. Окрім того, незрозумілим є твердження суду, що договір вважається розірваним з моменту проведення останнього розрахунку, а саме з 07.02.2022 року, оскільки його розірвання у встановленому порядку не відбулось. Пред`являючи позов до суду, позивач зазначила, що відповідач не надав їй належних послуг за укладеним договором на які вона сподівалася та очікувала. Спірний договір не спричинив для неї реальних правових наслідків, які були ним обумовлені купівлею автомобіля, що підтверджується матеріалами справи, однак суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення пені, суд виходив з того, що сторони у договорі не визначили строку надання послуг, а тому відсутні підстави для нарахування пені відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», однак такий висновок суду суперечить ст.530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Отже, відмова відповідача негайно виконати заяву позивачки з повернення належних їй коштів, свідчить про невиконання відповідачем свого обов`язку щодо їх повернення та має наслідком настання відповідальності передбачені ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у вигляді сплати пені в розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день з моменту звернення позивачки з вимогою про повернення коштів до дня фактичного їх повернення. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. На виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) відповідачем по справі в особі Генерального директора ТОВ «ПЛК Груп» Макаровим В.О. надано суду відзив. У відзиві зазначає фактичні обставини справи, вважає, що судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник позивачки ОСОБА_1 -адвокат Янчак П.О. надав відповідь на відзив на апеляційну скаргу. У відповіді на відзив посилається на пункти Договору про надання послуг з підбору та доставки автомобіля № 458Д211021 та зазначає, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, просить задоволити апеляційну скаргу. Відповідач в судове засідання та на зв`язок у режимі відеоконференції не вийшов, був попереджений про можливі ризики зв`язку, заслухавши думку представника позивача, суд ухвалив проводити розгляд справи без відповідача. Відповідно до ч.2ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача-адвоката Янчака П.О. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 21 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» (надалі назване «Виконавець» в особі менеджера Сонич Д.Ю., який діє на підставі довіреності №13-21) з одного боку та ОСОБА_1 (надалі «Замовник»), з другого боку, названі в подальшому «Сторони», укладено Договір про надання послуг з підбору та доставки автомобіля № 458Д211021. Згідно Листа-замовлення Додаток № 1 до Договору про надання послуг підбору, оформлення та доставки автомобіля № 458Д211021 вбачається, що позивачка, як Замовник, замовила автомобіль марки «NISSAN»; роки випуску: 2010-2021, тип кузова: кроссовер; модель: PATROL SAFARI; вид палива: бензин, вартість автомобіля за цим договором встановлено в доларах по курсу НБУ і орієнтовно складає (включає стандартні послуги, які містяться в п.3): до 30 000 доларів США, що відповідає сумі 786 234 грн. за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату підписання договору. Вартість комплексу послуг згідно умов укладеного між сторонами договору, який було сторонами підписано без жодних зауважень, встановлено в доларах і складає 500 доларів США, що відповідає 13 104 грн. за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату підписання договору. Сума завдатку за цим Договором встановлено в доларах і складає: 400 доларів США, що відповідає 10 483 грн. за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату підписання договору. З метою виконання покладених на себе зобов`язань після підписання Договору, ОСОБА_1 , як Замовник, сплатила Товариству з обмеженою відповідальність «ПЛК Груп» в особі представника товариства Анісімова Антона Юрійовича (діяв на підставі довіреності №14/06-21Л від 14.06.2021 року) 400 доларів США та 1 600 доларів США за умовами 5.1 та 5.2 Договору. Також встановлено, що спілкування позивачки з представником відповідача, після укладення Договору, відбувалося через електронні засоби, а саме через додаток VIBER. 27.10.2021 року позивачкою було передано представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» 11 334 доларів США у зв`язку з повідомленням від представника про наявність на аукціоні автомобіля, що відповідав вимогам Листа-замовлення (Додатку №1 до Договору) та необхідності оплатити грошові кошти у вказаній сумі для участі в аукціоні. На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачкою було передано відповідачу 13 334 доларів США. Вказані кошти переводились на рахунок LT077180300037467170 UAB PLC GROUP VILNIUS G. 10-201, 12112 LITHUANIA згідно INVOICE №АЕ-20214000022-1 від 27.10.2021 року, що підтверджується додатково платіжним дорученням № SW-271021/126-10 від 27.10.2021 року. Позивачка з свого боку виконала зобов`язання по договору в повному обсязі, сплативши обумовлену сторонами суму. Відповідно до Акту повернення грошових коштів згідно Договору № 458Д211021 від 19 січня 2022 року, підписаного ОСОБА_3 , який займає посаду менеджера в ТОВ «ПЛК Груп», з одного боку, та гр. ОСОБА_1 , з іншого боку, підтвердили, що зобов`язання сторін виконані, сума грошей в розмірі 11 334 доларів США повернута Замовнику ( ОСОБА_1 ) і у сторін не має один до одного претензій по суті цього акту про повернення грошових коштів згідно Договору № 458Д211021. 07.02.2022 року позивачу відповідачем було повернуто ще 41 640, 75 грн., що еквівалентно 1 588,85 доларів США згідно Договору № 458Д211021. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами договір є розірваним 07 лютого 2022 року, позивачем не доведена вина відповідача щодо невиконання або неналежного виконання умов договору, а також не доведено, що відповідач ухилився від виконання зобов`язань за договором про надання послуг, в якому сторони не визначали строки надання послуг. Окрім цього, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди, як похідної вимоги від інших позовних вимог. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 ЦК України. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 договір про надання послуг з підбору та доставки автомобіля № 458Д211021 підписала без жодних зауважень та застережень, погодившись з усіма його умовами. Позивачка виконала зобов`язання по договору в повному обсязі, сплативши обумовлену сторонами суму в договорі, а відповідач в свою чергу вчасно, відповідно до умов укладеного Договору, приступив до його виконання, про що свідчить переписка у додатку VIBER і що підтверджувалось позивачкою, надав останній декілька варіантів моделей автомобілів, які б підходили до вимог, викладених у Додатку №1 до Договору. Пунктом 6.1 Договору № 458Д211021 передбачено право Замовника відмовитись від виконання даного Договору. Заява про відмову замовника від надання послуг в письмовій формі приймається виконавцем до виконання з дня отримання такої заяви. Відповідно до п. 9.2 укладеного між сторонами Договору, такий може бути розірваний достроково, з ініціативи однієї із сторін, але не раніше дати проведення усіх взаєморозрахунків. Як встановлено судом, 26.11.2021 року позивачка у письмовій формі виклала вимогу Генеральному директору ТзОВ «ПЛГ Груп» про повернення коштів у розмірі 13 334 доларів США, сплачених по інвойсу згідно Договору № 458Д211021 та зазначила, що не продовжує співпрацю. Вказане волевиявлення фактично є свідченням позивачки розірвати Договір в односторонньому порядку, у зв`язку з чим їй були повернуті 07.02.2022 грошові кошти передані на придбання автомобіля, в зв`язку з чим, в цей же день, в силу вимог п.9.2. укладеного договору, такий було розірвано. Відповідно п. 5.2 Договору, розмір завдатку становить 400 доларів США у еквіваленті до гривні за офіційним курсом НБУ на день розрахунку. В разі якщо ставка на аукціоні становитиме більше, ніж 4 000 доларів США у еквіваленті до гривні за офіційним курсом НБУ на день розрахунку, то завдаток складає 10% від вартості максимальної ставки на аукціоні. Відповідно до п. 6.2 Договору, у випадку відмови «Замовника» від виконання даного Договору «Виконавець» не повертає «Замовнику» завдаток, встановлений п. 5.1 Договору. Виключенням може бути лише випадок коли «Замовник» відмовляється від виконання даного Договору внаслідок грубого порушення «Виконавцем» своїх зобов`язань за цим Договором і такі порушення зобов`язань «Виконавцем» за цим Договором встановлені в судовому порядку. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 не надала ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції доказів в підтвердження того, що відповідач не приступив до виконання умов підписаного договору, а також, що позивачка відмовившись від договору в односторонньому порядку може претендувати на повернення всієї суми переданих коштів, включаючи завдаток, який згідно умов підписаного договору, з якими остання погодилася, не підлягає поверненню. Позивачкою не доведено, що вона відмовилася від виконання даного договору внаслідок грубого порушення відповідачем своїх зобов`язань за цим договором. Окрім цього, посилання позивачки на ч.1 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» не є такою, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідач вчасно приступив до виконання умов договору, а позивачкою даної обставини не спростовано. Враховуючи вищенаведене, вимога про розірвання договору з боку позивачки, є безпідставною, через його розірвання до моменту звернення до суду з даним позовом та вчинення сторонами договору дій, які свідчать про його розірвання, а саме, направлення і прийняття заяви про розірвання договору, перерахування грошових коштів та їх отримання позивачкою. Щодо покликання скаржника на висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №761/26293/16-ц, суд такі до уваги не приймає, оскільки такі стосуються зовсім інших правовідносин ніж ті, спір з яких виник в цій справі. За відсутності підстав для повернення відповідачем позивачці завдатку в розмірі 400 доларів США після розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи позивачки, відсутні будь які підстави для нарахування пені на таку суму. За змістом ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. З огляду на викладене, моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено договором, і підлягає стягненню на підставі ст.16, 23 ЦК України і ст.4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», навіть, у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Зазначені висновки викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Вказані висновки викладено у Постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 635/6868/16-ц. При розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди. Тобто і відшкодування упущеної вигоди, і відшкодування моральної шкоди передбачають необхідність встановлення певних обставин, а саме протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди та зв`язок цих протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди із самою шкодою, майновою чи моральною. Вказані висновки викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). По своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц). Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Подібний висновок вкладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати. Ті, обставини, які суд першої інстанції встановив, вплинули на обґрунтування ним розміру присудженого позивачу відшкодування. На підтвердження наявності підстав для відшкодування відповідачем позивачу моральної шкоди, остання стверджує, що такої шкоди вона зазнала через неправомірні дії відповідача з приводу неналежного виконання умов укладеного між ними договору, в той же час, судом таких обставин не встановлено, а позивачкою наявність таких не доведено. Враховуючи, що апеляційна скарга не містить нових доказів чи посилань на нові обставин, а її доводи зводяться до незгоди скаржника з рішенням суду першої інстанції та здійсненої ним оцінкою доказів, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, яке постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, -суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Янчака Павла Олександровича залишити без задоволення. Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 08 березня 2023 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк